Влада Івано-Франківська 21 серпня ухвалила рішення про приєднання села Липівка до ОТГ. Це може стати 19-м населеним пунктом у складі громади.
Читайте також: “Це боротьба не проти реабілітаційного центру, а проти забудови” – ГО “Парк Ветеранів України”
За словами громадського активіста Вадим Войтика, це стане абсолютним рекордом в Україні.
“Приєднання сіл за принципом «а там ще огірочки посаджу» – вигода сумнівна. Власне для сіл вона може і є, але наразі – лише про один бік справи, фінансовий”, – каже Войтик.
За власними доходами приєднані села геть різні. Заможні міські – Вовчинець, Крихівці, Микитинці, Хриплин – мають півтора-два десятки мільйони власних доходів. Натомість Підпечери, Камінне не дотягують і до мільйона, а Добровляни та Колодіївка – 170-300 тисяч.
Разом це складає сто з копійками мільйонів власних доходів на рік. Але цих коштів селам не вистачало. Тому у 2019 році вони отримували трансферти й фінансування. Найбільше – і так не бідні Вовчинець та Черніїв. Загальна сума склала понад 40 мільйонів, тобто ще третину від власних доходів.
Неміським селам раніше ці трансферти забезпечував державний, обласний чи районний бюджети. Тепер це прямі витрати міста.
Більшість сіл не можуть жити власними доходами, навіть аби прогодувати власну сільраду. Тим паче більшість новоприєднаних сіл і не думали про витрати на благоустрій, на інфраструктуру чи на церкву. Тепер міські мільйони пішли туди на брукування, асфальтування, вивіз сміття тощо. Плюс дотації на транспорт, на енергоносії.
“Але не в цьому біда. На території сіл є чимало районної інфраструктури, яка за логікою реформи передається в ОТГ. Це школи, садочки, лікарські пункти й так далі. А це вже геть інші кошти. Дофінансовувати їх мала б держава, однак робить це далеко не в повному обсязі. І як наслідок, фінансує місто. А тут вже мова про сотні мільйонів”, – пояснює Войтик.
До речі, міські голови обласних центрів у більшості поставилися до об’єднання дуже обережно. До Тернополя добровільно-примусово долучили лише 6 сільрад, до Луцька – 10, натомість до маленького Ужгорода, як і до Черкас – нуль.
“Наскільки я знаю, переважна більшість цих об’єднань не добровільні, а власне примусові, бо обласні центри цього не хотіли. На відміну від Івано-Франківська, який став не просто більшим, а гігантським”, – зазначає активіст.
Як відомо, тепер Івано-Франківськ є більшим за Париж, Стокгольм, Мілан, Амстердам чи Сан-Франциско.
“З урахуванням вищенаведених цифр і проблем, пишатися цим можна хіба як товстун пишався б зайвою вагою, – коментує експерт.
“Спроможна громада – це не поглинання слабих сильними. Це створення сильних шляхом синергії, це рівноправне об’єднання, а не радянський союз зі старшим братом. І найголовніше – це рішення на майбутні десятиліття. Бо чинне законодавство взагалі не містить відповіді на питання, як це виправити?”, – констатував Войтик.
ФОТО ТИЖНЯ
