«Після фронту не можеш жити упівсили»: як ветеран з Франківщини Роман Білий будує власний бізнес і ветеранську спільноту

Автосервіс «Sun Lit» прокидається раніше за місто. О сьомій ранку, чи навіть раніше, до запаху мастила й металу тут уже додається аромат кави. У дворі стоять автомобілі, цивільні й військові, нові й побиті війною. Для Романа Білого це не просто бізнес. Це точка, з якої почалося його повернення до мирного життя після війська.

Роман Білий — ветеран російсько-української війни, підприємець з Івано-Франківська та один із переможців конкурсної програми «Варто діяти» Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Разом із братами він розвиває власну справу та підтримує ветеранську спільноту.

Про це пише “Галка“.

Перший досвід у підприємництві Роман отримав ще у 2012-му: разом із дружиною Наталею започаткував власну справу з продажу італійського взуття.

«Ми не мали великих стартових можливостей. Було тільки бажання працювати й будувати щось своє. Самі їздили за кордон, самі все реалізовували», — згадує він.

Події Революції Гідності стали для Романа переломним моментом.

«Майдан дуже сильно змінив мене. Я тоді не пішов у військо, але активно допомагав армії. Усвідомлення того, що країна тримається на конкретних людях, прийшло саме в той час», — говорить Роман.

Тоді ж, у 2013 році, Роман разом із братами Олександром та Петром вирішили відкрити власну СТО. Приміщення орендували, поступово купували обладнання, клієнтську базу напрацьовували роками.

«Це наш спільний бізнес. У нас все чітко розподілено. Кожен із нас має свою зону відповідальності. Я відповідаю за обладнання й розвиток сервісу, молодший брат — за доставку запчастин і ремонт автомобілів, старший — за комунікацію з клієнтами й персонал», — пояснює ветеран.

У тому, що повномасштабна війна неминуча, Роман був переконаний давно.

«Я дивився на дії Росії в інших країнах і розумів: це лише питання часу. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у мене не було сумнівів, як діяти. Я мав стати на захист своєї країни», — говорить він.

Роман служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Його бойовий шлях проходив через Бровари, Чорнобиль, Торецьк, Нью-Йорк, Бахмут (Кодему).

«На фронті починаєш по-іншому дивитися на життя, на людей, на час. Там чітко розумієш, що важливе, а що — другорядне», — каже Роман.

Після демобілізації у 2023 році адаптація до цивільного життя виявилася непростою.

«Фізично повернутися легко. А от внутрішньо дещо складніше. Але мене врятувало те, що бізнес не зупинився. Поки я був на війні, брати тримали наш автосервіс», — говорить ветеран.

Повернувшись, Роман вирішив розвивати не лише власний бізнес, а й ветеранську спільноту. Він долучився до створення ветеранського центру “Військово-безпекова профспілка України”, де став заступником голови.

Організація займається підтримкою ветеранів: юридичним супроводом, допомогою в оформленні пільг і виплат, пошуком роботи, підтримкою ветеранів з ампутаціями та їхніх родин.

«Свій серед своїх — це не просто слова. Лише ветеран може по-справжньому зрозуміти ветерана. Ми говоримо однією мовою», — каже Роман.

Про конкурсну програму «Варто діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів Роман дізнався саме у ветеранському середовищі. Він вирішив подати на конкурс проєкт модернізації власного автосервісу Sun Lit, що передбачає оновлення обладнання для надання послуги розвал-сходження та впровадження таких нових сервісів, як:

• промивка систем охолодження двигуна;
• діагностика ходової частини за допомогою вібростенду та шумодетектора;
• екологічна чистка двигунів піскоструминною установкою з вакуумним відбором.

«Мені було легко писати проєкт, бо я чітко уявляв результат і був дуже натхненний. Я знав, що хочу зробити, і розумів, навіщо це потрібно. Я дуже вболіваю за нашу справу», — говорить Роман.

Завдяки гранту вже вдалося оновити застаріле обладнання та розширити спектр послуг.

Автосервіс братів Білих має власну місію. Чоловіки багато зусиль приділяють допомозі війську. За час повномасштабної війни команда СТО відремонтувала майже тисячу автомобілів для військових.

«Більшість робіт ми здійснювали безплатно. Військові оплачували лише запчастини. Ми розуміємо: ці машини — це чиєсь життя. На автівках виконують бойові завдання, рятують побратимів. Кожен робить те, що може. Хтось на фронті, хтось у тилу. Важливо не бути байдужим», — каже Роман.

Окрему увагу Роман приділяє працевлаштуванню захисників, які повертаються з війни. У його команді вже працюють двоє ветеранів.

«Ветерани — це сильні менеджери й лідери. Вони вміють працювати в кризових умовах, брати відповідальність і доводити справу до кінця. Це люди, яким можна довіряти», — переконаний він.

Сьогодні Роман мріє про власне приміщення для СТО.

«Моя мрія і мета – надалі розвиватися в сфері обслуговування авто і відкрити власне СТО. Я хочу створити сучасний сервіс, який відповідатиме нашому з братами баченню якості. Щоб це було місце, де клієнти відчувають довіру, а команда — стабільність», — говорить він.

Але з-поміж пріоритетів Романа — не лише розвиток бізнесу.

«Як ветеран, я хочу і надалі допомагати хлопцям і дівчатам які воюють, а тим які вже повернулися з війни – допомогти увійти в цивільне життя. Я хочу, щоб ветерани не залишалися наодинці зі своїми проблемами. Щоб у них були можливості — працювати, розвиватися, будувати життя. Бо після війни життя не закінчується. Воно просто стає іншим», — підсумовує він.