“Після перемоги я зможу обійняти рідних, знаючи, що моя боротьба була недаремною”: історія захисника Івана Михайленка з Франківщини (ФОТО)

Автор: Віта Гринечко

21 Бер, 2025 15:45

Поділитись публікацією
“Після перемоги я зможу обійняти рідних, знаючи, що моя боротьба була недаремною”: історія захисника Івана Михайленка з Франківщини (ФОТО)

Іван Михайленко з позивним «Бомба», – головний сержан , уродженець села Дзвиняч. Свій позивний отримав ще на початку служби від старшого брата, з яким разом проходив військову службу в частині Національної гвардії України. Відтоді в підрозділі було двоє «Бомб» – старший і молодший.

Про історію захисника пише “Галка” з посиланням на Дзвиняцьку об’єднану територіальну громаду.

Іван народився 10 квітня 1995 року в селі Дзвиняч. 

Після 9 класу навчався в Івано-Франківському фаховому коледжі ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій, де здобув професію кухаря, бармена та офіціанта. Паралельно екстерном здобув повну середню освіту в Солотвинській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

“Проте за цивільною спеціальністю не працював, адже завжди мріяв носити військову форму”, – зазначається у дописі.

Військова служба

У листопаді 2013 року Іван уклав контракт на проходження військової служби в Національній гвардії України. Проходив службу у підрозділах конвоювання, а з 2017 по 2019 роки брав участь у бойових діях на Сході України в зоні АТО/ООС.
У 2019 році через стан здоров’я його звільнили у запас.
З початком повномасштабного вторгнення Іван записався добровольцем.
15 березня 2022 року він прибув до місця дислокації та був зарахований до бригади Державної спеціальної служби транспорту.
У своїй військовій кар’єрі він був:
• Головним сержантом 3-го батальйону 3-ї роти охорони;
• Командиром відділення – командиром машини штурмового взводу штурмової роти 710 БрО;
• Командиром 2-го взводу 5-ї роти охорони 4-го батальйону;
• Головним сержантом 5-го взводу 1-ї роти 6-го батальйону охорони військової частини Т0910.

Бойовий шлях та нагороди

Іван брав участь у обороні Богданівки, звільненні Новоукраїнки та Благодатного, важких боях в Урожайному.
Попри численні контузії, він не зазнав важких поранень і залишився в строю.
За бойові заслуги його нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» (ред. наказ Головнокомандувача ЗСУ №1561 від 14.07.2023) та відзнакою Президента України «За оборону України».

Найважчі моменти війни

Особливо в пам’яті Івана закарбувалися бої за смт Урожайне (ред. Волноваський район).
Там підрозділ, після успішного захоплення стратегічно важливих позицій, потрапив під потужні ворожі обстріли мінометів, авіації та дронів. Через активну роботу РЕБ зв’язок був глушений, що ускладнювало координацію.
Попри декілька днів запеклих боїв та неможливість евакуації, українські воїни відстояли зайняті позиції, хоча війська рф ретельно готувалися до контратаки.
Однак ця перемога далася великою ціною – 19 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання багато побратимів не повернулися.

“Найболючіше – втрачати побратимів. Їхні героїчні вчинки назавжди залишаться в моїй пам’яті…”, – каже Іван.

Уроки війни та мрії про майбутнє

“Війна для Івана стала найбільшим випробуванням, яке змінило його погляди на життя. Він навчився цінувати кожен прожитий день, бо справжня цінність – це не матеріальні речі, а люди, які чекають удома”, – пише у дописі.

Іван мріє про перемогу та можливість повернутися до спокійного цивільного життя. Там на нього чекають кохана дружина Галина, син Андрійко, батьки та бабуся.

«Після перемоги буде багато роботи з відбудови країни. Але разом ми здолаємо все. І тоді я нарешті зможу обійняти рідних, знаючи, що моя боротьба була недаремною”, – каже Іван.