Василь Микицей – майстер з експлуатації світлофорного обладнання комунального підприємства «Івано-Франківськміськсвітло». Працює зі світлофорами вже понад 16 років.
Для «Galka.if.ua» він розповів про особливості своєї роботи, поділився цікавими відомостями про світлофори міста й розповів, яке сучасне обладнання з’являється в Івано-Франківську.
Читайте також: Прикарпатські тхеквондисти здобули 14 медалей на турнірі в Польщі
– Як давно Ви працюєте майстром з експлуатації світлофорів?
2000-ого року працював у спеціалізованій монтажно-експлуатаційній дільниці при ДАІ. Ми займалися дорожнім рухом, знаками. Там я був механіком з експлуатації електронного обладнання, контролерів, всього що стосується світлофорів.
Потім по всій Україні ДАІ скоротила ці підрозділи. Пізніше світлофори передали у комунальну власність. З 2011-ого року працюю у «Міськсвітлі».
– Всі світлофори міста закріплені за Вами?
– Так, за мною. Є ще два електрики, які допомагають. Маємо легковий автомобіль, драбину. При потребі беремо автовишку, є водій, який нас возить. Ми перевіряємо роботу об’єктів, замінюємо лампи, кабелі, робимо все, що входить до експлуатації світлофорного обладнання.
Крім цього, в мене є паперові роботи, потрібно вчасно подавати звітність, сидіти в кабінеті.
– Такої команди вистачає, щоб обслуговувати світлофори?
Роботи дійсно є багато. Коли треба більше людей, наприклад, при монтажі нового об’єкта, інші бригади електриків допомагають.
– Час перемикання світлофорів також ви налаштовуєте?
Рішення щодо зміни часу роботи світлофора приймають на комісії з безпеки дорожнього руху при міській адміністрації. Вони дають нам припис, і ми виконуємо. Самовільно ми не можемо час змінити. Так само поліція дає нам приписи щодо роботи світлофорів.
– А коли до міста приїжджають перші особи держави?
– Завчасно нам поліція повідомляє про це. Відповідно до закону про охорону перших осіб, ми надаємо безпечний проїзд. У поліції кажуть, який приблизно маршрут, щоб ми були напоготові, і ми виконуємо вказівки.
Ми раніше вручну вимикали світлофори, тепер зробили дистанційне управління, і нам трохи легше. Можемо з диспетчерського пульта, з комп’ютера, через Інтернет бачити, в якому стані світлофор, чи він працює, чи він вимкнувся, чи є несправності, можемо вимикати його.
У нас є диспетчерський пункт на Січових Стрільців, звідти в основному керують вуличним освітленням. Але ми вже закупили туди комп’ютер суто для світлофорів. Там планується ремонт зробити.
Ми поставили модеми. Не на всі об’єкти, поки що тільки тридцять.
– Скільки всього у місті світлофорів?
– 47 світлофорних об’єктів. Перехрестя вулиць – це один об’єкт. Він має один контролер, який керує проїздом цього перехрестя. На різних перехрестях, залежно від складності, різна кількість самих світлофорів.
– Раніше повідомлялося, що за два роки на дистанційне управління мають перевести всі світлофорні об’єкти. У вас тоді поменшає роботи? Чи не зникне в ній потреба?
– Так, ми йдемо до того. Це для нас полегшення, менше виїздів, може, буде економія палива. Але робота не зникне, обслуговування потрібне – нове обладнання чи старе.
Світлофори працюють – день і ніч. У дощ, мороз, вітер чи сніг. Обладнання ми не вимикаємо. Є жовте мигання, яке вмикається ввечері, але сам контролер працює цілодобово. Треба за ним дивитися, обслуговувати, щоб він нормально функціонував.
– Нове обладнання – від українських виробників?
– Так, з Києва, Харкова. Вони роблять досить хороше обладнання. Приїжджали сюди, допомогали нам його встановлювати, ми тестували пристрої.
– Чи дослухаються розробники до ваших порад?
– Звичайно. Навіть запитують, чи не розробити щось для нас. Наприклад, у дистанційному обладнанні ми порадили створити можливість вимикати світлофори не по одному, а так, щоб однією кнопкою шість чи десять, зібравши групу.
– Це жовте блимання увечері, яке Ви згадували, вмикається автоматично?
– Так, програмується, на певну годину. Переважно, з десятої вечора до шостої ранку вмикається жовте мигання на більшості світлофорів. Немає потреби, щоб вони цілу ніч працювали. І це економія електроенергії.
– Перехід на літній чи зимовий час також програмується?
– Є закладений в самій програмі. Є ще старі об’єкти, що не мають цієї функції. Тому доводиться самим налаштовувати. Але це нечасто – раз на півроку.
– Як багато виїздів у вас щодня?
– По-різному. Більшість за заявками. Найчастіше – це перегоряння лампочок. Світлодіодні, новіші, працюють довше. А на старих світлофорах – лампи розжарювання. В будинку вони довго світять, а на світлофорі перегоряє досить часто через перепад температур, вібрацію на дорозі.
– Яка кількість лампочок витрачається, наприклад, щомісяця ?
– Приблизно, сто ламп розжарювання ми замінюємо на місяць. Нові світлофори, які ми ставимо, вже на світлодіодних матрицях. Вони економніші. Бо лампа розжарювання має 100 Ват, а лінза – 8-10 Ват. У десять разів економніше. Але такий світлофор дорожчий.
– Скільки приблизно коштує один світлофор?
– Щоб зробити одне перехрестя – близько півмільйона. Немалі гроші.
– Часто у місті стаються крадіжки комунального майна. Зі світлофорами теж є така проблема?
– Є випадки, коли кидають каміння і розбивають лампи. Якщо кабель низько,то можуть потягнути за нього.
Було багато дорожньо-транспортних пригод, особливо у нічний час, коли розбивали світлофори. Наприклад, на Довгій, Короля Данила. Якщо знаходять винуватця, то вимагаємо відшкодовувати.
– Чи потрібно, на Вашу думку, у місті обладнувати перехрестя кнопками для пішоходів?
– Так, це дозволяє не переривати без потреби рух машин там, де він насичений. Таке обладнання є на вулиці Тролейбусній, Петлюри, біля УТОС, на Коновальця.
– Який світлофор у місті найновіший? Який найстаріший?
– Найновіший – на перехресті Миколайчука-Стуса, неподалік «Арсену».
Найстаріші в місті контролери виготовлені у місті Нальчик Кабардино-Балкарської АРСР. Їм по 30 років, там перемикач ще на реле. До них уже нема запчастин, шукаємо їх різними методами. Морально вони відслужили своє, але працюють. Кошти виділяються поступово, за можливістю ми їх замінюємо.
Колись усі світлофори у місті були такі. Тепер залишилося два: на перехресті Бандери-Ребета та на Бандери-Цьоклера, біля Меморіального скверу.
– Який найскладніший світлофорний об’єкт у місті?
– Найвідповідальнішими є три перехрестя вулиці Незалежності – з Лепкого, Франка, Бандери. Коли вони не працюють, люди дуже скаржаться. Це центр міста, великий потік транспорту.
Зараз там уже замінили обладнання на нове. Тому, якщо є якісь несправності, то тільки через вимкнення живлення.
– Чи є у Вас улюблений світлофор?
– У мене всі улюблені, коли не ламаються, тоді мені на душі спокійніше, ніхто не дзвонить.
Є проблемні об’єкти – переважно через старі кабелі. Але їх важко замінювати, тому що проходять над тролейбусними лініями. Це складно за технікою безпеки. Там більше транспорту. Треба, щоб було залучено більше вишок.
– Наскільки небезпечною є Ваша робота?
– Це робота з електрикою, на висоті, над дорогою, проїжджою частиною. Рух транспорту на перехресті насичений. Висота – більше шести метрів.
– І Вам не страшно?
– Та чого? Ми проходимо медкомісію, нас перевіряють щодо роботи на висоті. Я висоти не боюсь, в дитинстві лазив по деревах.
– Чи траплялися курйозні ситуації?
Буває, що вишка підніме, а потім поламається і не опускає. Це старе обладнання. Я сиджу, чекаю в кошику, поки не поремонтують.
– Скільки найдовше доводилося так чекати?
– До кінця робочого дня ми вирішували цю проблему.
– А струмом вас ніколи не вдаряло?
– Ні. Зі струмом ми друзі, він не б’ється. Ми використовуємо захисні засоби, за можливістю вимикаємо.
Техніки безпеки завжди треба дотримуватися, і тоді можна нічого не боятися.
– Чи є люди, яким Ви передаєте свій досвід?
– Є молоді електрики, які вчаться. Я їм показую, розказую. Один чоловік – ну що це? Треба у відпустку піти, треба, щоб хтось колись замінив, підтримав.
– Що вам найбільше подобається у Вашій роботі?
– Впровадження нових систем, технологій. Старе обладнання відживає своє. А нові програми, технології – це цікаво.
– А як Ви почуваєтесь як людина, за якою закріплені всі світлофори міста?
– Почуваюся, як людина, яка має велику відповідальність. Тому що це безпека дорожнього руху. Світлофори ж не стоять десь в полі. Вони повинні працювати так, як треба.
Люди знають: «зелене» – вони повинні їхати. Коли трапляється, що світлофор не працює, часто зупиняються і не знають, що робити. Хоч і є дорожні знаки. Ми якомога швидше намагаємося зремонтувати, усунути недоліки.
Розмовляла: Людмила БАРАН
Фото: Юрій ВАЛЬКО
ФОТО ТИЖНЯ
