Івано-франківський письменник Степан Процюк розповів в інтерв’ю “Галці” про свою поетичну кар’єру та її завершення.
Письменник розпочинав свою літературну кар’єру з поезії, проте згодом перейшов до прози.
На початку 90-х років він був учасником літературного гурту «Нова дегенерація», до якого також входили Іван Ципердюк та Іван Андрусяк. Гурт швидко здобув популярність: його підтримувала Ліна Костенко, а Олесь Гончар критикував, називаючи учасників «дегенератами». Тоді поезія збирала великі зали, проте до кінця десятиліття інтерес до неї значно впав.
Степан припинив писати вірші у 1998 році. Однією з причин стало те, що він вважав: поет має бути молодим або хоча б молодим душею. Водночас друга половина 90-х була складною – економічна криза, бідність, зниження інтересу до поезії. Він бачив, як талановиті поети ставали непотрібними й навіть спивалися, тому вирішив спрямувати свій літературний талант у прозу.
Попри це, він і досі тонко відчуває поезію та може розрізнити справжній поетичний талант.
“Я до сьогодні тонко відчуваю поезію. Легко можу відрізнити поетичний талант від відсутності такого”, – каже письменник.
Час від часу на своїй фейсбук-сторінці публікує старі вірші, які викликають у нього відчуття суму. Саме темі відсторонення поета від поезії присвячений його другий роман «Жертвопринесення», назва якого повністю передає суть цього процесу.
Читайте повну версію інтерв’ю, де Степан Процюк розповів про свій новий біографічний роман, над яким він зараз працює, про складнощі письменництва та про те, яким він бачить стан сучасної української літератури.
Читайте також: Четверо прикарпатських авторів потрапили до списків української літературної премії від BBC
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
