Одна з найпоширеніших причин порушеного носового дихання у дітей — це гіпертрофія глоткового мигдалика, більш відома як аденоїди. Ця патологія впливає не лише на самопочуття дитини, а й на слух, якість сну, формування прикусу. Особливо небезпечними є випадки, коли аденоїди тривалий час залишаються непоміченими, що може призводити навіть до кисневого голодування мозку.
Про те, як вчасно виявити аденоїди, чому іноді вони виникають і у дорослих, чи завжди потрібна операція, і які є сучасні методи діагностики та лікування — для читачів “Галки” розповів отоларинголог Олександр Тітов з лікувально-діагностичного центру “Мед-Атлант” в Івано-Франківську.
– Що таке гіпертрофія глоткового мигдалика?
– Гіпертрофія глоткового мигдалика — це збільшення лімфоїдної тканини, яка розташована в носоглотці. У побуті це захворювання зазвичай називають “аденоїди”. У нормі ця тканина допомагає організму захищатися від різних інфекцій. Але при її надмірному розростанні виникає низка ускладнень.
Розрізняють три ступені гіпертрофії глоткового мигдалика, тобто аденоїдів. Ці ступені визначаються за відсотком перекриття хоан (внутрішніх носових отворів). Перший ступінь — перекриття приблизно на одну третину, друга — на дві третини, а третя — це коли аденоїди перекривають майже всю хоану.
– І це перекриття впливає на…?
– На можливість дитини дихати носом. У нормі, у дорослої людини носове дихання вільне, бо немає надлишкового розростання лімфоїдної тканини. У дітей, залежно від ступеня гіпертрофії, ситуація інша. Якщо є третій ступінь, дитина взагалі не може дихати носом і дихає тільки ротом — це вже супроводжується серйозними ускладненнями.
Наприклад, вухо та ніс з’єднані між собою слуховою трубою. Її вихід розташований якраз у носоглотці, поруч із трубним валиком. У нормі цей валик не перекриває слухову трубу, але при надмірному розростанні мигдалика лімфоїдна тканина тисне на трубний валик. Слухова труба блокується, тому дитина починає гірше чути.
Через це виникають проблеми з вухами: отити, зокрема секреторні, або тубоотити. Наприклад, рідина може накопичуватися в барабанній порожнині. А при тубоотиті порушується функція слухової труби — дитина намагається вдихнути через ніс, але не може, утворюється вакуум, і барабанна перетинка втягнеться всередину. Це спричиняє біль і зниження слуху. Такі випадки часто стають хронічними проблемами з вушками.
– У якому віці найчастіше проявляються проблеми з аденоїдами?
– Найчастіше аденоїди діагностуються у дітей віком від 3 до 10 років. Це пов’язано з особливостями розвитку імунної системи саме у цьому віковому періоді. Але варто розуміти, що аденоїди — це проблема не лише дитяча. Ми фіксуємо такі випадки і в дорослих людей, зокрема у 25–30-річних пацієнтів. У них також трапляється значна гіпертрофія глоткового мигдалика, яка потребує або консервативного лікування, або, частіше, вже хірургічного втручання.
– З вашого досвіду, чи поширена ця патологія сьогодні?
– Так, ця патологія дуже поширена. У нашій клініці це одна з найчастіших причин звернення до ЛОРа. Дуже часто батьки приводять дитину зовсім не зі скаргами на порушення носового дихання, а, наприклад, через проблеми зі слухом. Але в результаті діагностики з’ясовується, що першопричиною є саме надмірне розростання лімфоїдної тканини — тобто аденоїди.
Також досить часто до нас скеровують лікарі-стоматологи, навіть коли батьки не мають жодних підозр. Якщо в дитини є порушення прикусу, яке потрібно коригувати брекетами чи пластинкою, дуже важливо насамперед оцінити стан носового дихання. Адже саме хронічна гіпоксія через аденоїди часто є причиною деформації зубного ряду. Якщо не вирішити проблему з носовим диханням, ортодонтичне лікування буде малоефективним. Зуби виправлять механічно, але як тільки знімуть брекети — все повернеться назад.
Це стосується не лише дітей. У дорослих така ж ситуація: якщо у пацієнта порушене носове дихання, стоматолог не візьметься одразу за брекети. Бо результат буде нетривалим. На жаль, раніше ніхто не підходив до цього питання комплексно, ставили брекети без огляду ЛОРа, а потім знімали — і через деякий час доводилося лікувати повторно.
– Які симптоми можуть свідчити про наявність аденоїдів?
– Основні симптоми — це постійне або часткове утруднене носове дихання, коли дитина дихає ротом. Часто батьки помічають, що дитина спить із відкритим ротом або хропе у сні. Також можуть бути зміни голосу (носовий відтінок), часті отити, поганий сон, головні болі, зниження уваги.
Дуже часто буває так, що коли дитина хворіє вірусним захворюванням, одужання затягується. Чому? Бо лімфоїдна тканина при захворюваннях має здатність збільшуватися — вона ж виконує роль імунного захисту. Але коли аденоїди вже збільшені, то ще більше розростання під час хвороби тільки погіршує ситуацію. У дитини ще менше простору для носового дихання. Відповідно, симптоми загострюються, одужання затягується.
– Чим небезпечні невиявлені або запущені аденоїди?
– Якщо не лікувати гіпертрофію глоткового мигдалика, вона призводить до постійного ротового дихання. А це вже викликає зміну прикусу, неправильне формування лицевого скелета — зокрема верхньої щелепи. Формується так званий “аденоїдний тип обличчя”.
Також запущені аденоїди можуть спричиняти затримку мовного розвитку, психологічного розвитку, хронічні запалення середнього вуха (отити), тубоотити та навіть зниження слуху. Це комплексна проблема, яка впливає не лише на органи дихання, а й на загальний розвиток дитини.
Тривале кисневе голодування також можна віднести до ускладнень. А під час формування органів, коли дитина росте й інтенсивно розвивається, кисень має надзвичайно важливе значення. Тому важливо вчасно виявляти порушення і не просто спостерігати, а діяти.
– Як проводиться діагностика гіпертрофованого глоткового мигдалика?
– Золотим стандартом діагностики є назальна ендоскопія. Це метод, за якого спеціальним приладом — ендоскопом — ми можемо оцінити стан носоглотки, побачити ступінь гіпертрофії аденоїдів. Лікар має можливість не лише побачити стан тканини, а й показати все батькам і пояснити, у чому полягає проблема.
На мою думку, це найбезпечніший, найшвидший і найточніший метод. Важливо проводити ендоскопію тоді, коли дитина здорова, адже під час хвороби лімфоїдна тканина збільшується, і діагностика може бути некоректною. Отже, для точної оцінки ступеня гіпертрофії аденоїдів дитина має бути в періоді одужання або без ознак гострого захворювання.
– Чи завжди аденоїди потребують хірургічного втручання?
– Не завжди. Після проведення ендоскопічного огляду ми визначаємо ступінь гіпертрофії аденоїдів. Перша й друга ступінь часто піддається консервативному лікуванню. Ми призначаємо спеціальні розчини для промивання носа, а також інтраназальні кортикостероїди — гормональні спреї, які мають здатність зменшувати об’єм лімфоїдної тканини. Потім пацієнт спостерігається в динаміці, і через певний час ми повторюємо ендоскопічне обстеження, щоб оцінити ефективність лікування.
Дуже важливо підходити індивідуально до кожної дитини: чи є скарги, чи є ускладнення з боку вух або інші проблеми. Якщо ж ми діагностуємо третій ступінь гіпертрофії, то, як правило, показане хірургічне втручання.
– Які сучасні методи лікування аденоїдів застосовують у клініці “Мед-Атлант”?
– У клініці “Мед-Атлант” ми застосовуємо найсучасніший метод хірургічного видалення аденоїдів — ендоскопічну кобляційну аденотомію. Суть методу полягає в тому, що ми використовуємо спеціальну насадку для холодноплазмової кобляції. Це дає змогу провести операцію під ендоскопічним контролем, максимально точно й без пошкодження навколишніх тканин.
Цей метод також називають безкровним. Він виконується під загальним наркозом: дитина засинає біля мами і прокидається також біля мами, нічого не відчуваючи. Через 2-3 години після операції пацієнти можуть повертатися додому. Реабілітація триває 2–3 дні. Діти зазвичай активні вже в першу добу після операції, майже не потребують знеболювальних. Основна рекомендація — регулярно промивати носик для очищення носової порожнини.
І головна перевага такого методу хірургічного втручання – відсутність рецидивів.
Переглянути цей допис в Instagram
– Чи можливо попередити розвиток гіпертрофії глоткового мигдалика?
– Повністю попередити — складно, але зменшити ризик розвитку гіпертрофії лімфоїдної тканини можливо. Дуже важливим є правильний мікроклімат у кімнаті: прохолодне, зволожене повітря. Часто після перебування на морі стан дітей покращується, але з початком осені та сезону вірусних захворювань проблеми повертаються.
Також важливо вчасно лікувати інфекційні захворювання, уникати переохолодження, зміцнювати імунітет і контролювати алергічні прояви. Спадковий фактор теж відіграє роль — якщо батьки в дитинстві мали подібні проблеми, то є висока ймовірність, що й у дітей буде гіпертрофія аденоїдів. Тому варто спостерігати таких дітей змалечку, аби вчасно виявити можливу патологію.
– Які найпоширеніші міфи про аденоїди ви зустрічаєте у своїй практиці?
– Найпоширеніший міф — що дитина “переросте” аденоїди. Насправді це можливо, але не без ускладнень. Тобто, поки дитина “переростає”, організм може зазнати значних змін.
Ще один поширений страх — що видалення аденоїдів послабить імунітет. Це також не відповідає дійсності. Глотковий мигдалик — лише одна з ланок імунного захисту. В організмі є ще інші мигдалики, які виконують імунну функцію. Навпаки, після операції дитина починає краще дихати, організм отримує більше кисню, і загальне самопочуття покращується. Частота вірусних захворювань знижується, а їх перебіг стає легшим.
Пам’ятайте: своєчасна діагностика та правильне лікування — запорука здоров’я вашої дитини. У разі появи тривожних симптомів не відкладайте візит до лікаря!
Контакти лікувально-діагностичного центру «Мед-Атлант»:
м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1),
м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2).
Офіційний сайт і соцмережі:
https://www.facebook.com/medatlantif
https://www.instagram.com/med_atlant.if/
https://www.youtube.com/channel/UCA53wtCg6uamh8okZZn5JNA
Реклама
Читайте також: УЗД у гінекології: коли та навіщо проходити, розповідає франківська лікарка Галина Дибʼяк
ФОТО ТИЖНЯ
