29 липня 2023 року на фронті загинув військовий Андрій Задорожний. У нього залишилася сім’я – дружина та діти. Його дружина Леся Задорожна в інтерв’ю “Галці” розповіла про останню розмову, виконану обіцянку та шлях до допомоги іншим родинам загиблих Героїв.
Андрій Задорожний пішов на службу у квітні 2022. Він був сержантом 33-ї механізованої бригади, командиром відділення та бойової машини.
29 липня 2023 року, під час контрнаступу в Запорізькій області він загинув разом із усім своїм відділенням. Його дружина Леся досі пам’ятає той день, коли чоловік востаннє був удома у відпустці.
“Ми разом навчалися 11 років у школі, ми разом росли, ми разом пройшли усе життя. Прожили 21 рік разом, і все було добре. Він поїхав з відпустки на фронт 21 липня, а 29 липня його вже не було. Він попрощався зі мною рано-вранці і сказав: “Я вас дуже люблю, але, напевно, це вже все”, – розповідає Леся.
Перед боєм Андрій попросив дружину молитися за нього.
“Я сказала йому: “Тримайся, ти сильний, це не вперше, ти молодець, ми тобою пишаємося, і все буде добре”. Але він знав, що потрапили у складну ситуацію. Я чекала його дзвінка цілу добу, потім три дні телефонувала в усі можливі місця, але всюди була тиша. 29-го я нарешті додзвонилася, але мені сказали телефонувати до командира. Тоді я зрозуміла, що це вже все…”
Уночі прийшло повідомлення від командира: “Мені дуже шкода, ми зробили все можливе, але був мінометний обстріл, і Андрій загинув. Його більше немає”, – ділиться Леся.
“Я хочу бути вдома”
Перед від’їздом на фронт Андрій попросив Лесю дати йому слово, що вона забере його додому.
“Я тоді сказала: “Все буде добре, ти ж сильний, ти ж стільки пройшов, ти ж 44 людини вивів із мінного поля, ти ж маєш Золотий хрест, ми пишаємося тобою, ти ж командир”. Але він наполіг: “Леся, всяке може бути, але дай мені слово, що ти мене забереш звідти”. І я йому пообіцяла”, – каже Леся.
Тіло привезли через 12 днів. Не всіх вдалося повернути, бо територія вже була окупована.
“Мій чоловік найбільше боявся того, що він не буде вдома. Він казав: “Я хочу бути вдома, просто вдома”.
“Половина душі залишилася з ним”
Леся важко переживала втрату.
“Коли він загинув, все наче впало. Я не розуміла, хто я тепер. Почула інтерв’ю однієї дружини загиблого: “Ви знаєте, це не він помер, це я померла”. І дійсно, половина твоєї душі залишається з ним”, – розповідає вона.
“Люди розгублені, їм потрібна підтримка”
Зараз Леся допомагає ветеранам та родинам загиблих і зниклих безвісти військових.
“Найперше сім’ї звертаються з проблемами документації. Вони просто не знають, куди йти, які документи подавати, які права мають. Мати загиблого приходить з одними емоціями, а мати зниклого – з іншими. Вона вірить до останнього, що син повернеться живим”, – розповідає жінка.
Леся пояснює, що психологічна підтримка також є дуже важливою.
“Коли тримаєш усе в собі, це великий тягар. Людині важко бути на самоті з такими переживаннями. Інколи легше виговоритися перед психологом, ніж перед рідними”.
Вона зізнається, що спочатку також запитувала себе: “Чому мій чоловік? Чому не хтось інший?” Але зрештою знайшла сили жити далі.
Читайте повну версію інтерв’ю, де Леся Задорожна розповіла свою історію та про роботу фахівчині супроводу ветеранів.
Читайте також: Не вдова, а дружина загиблого Героя: історія Лесі Задорожної, яка втратила на війні чоловіка та сьогодні допомагає ветеранам (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
