Повернення Львова Польщі, “школа бандерівців” і масові вбивства: свіжі фейки від ворога у огляді “Галки”

В умовах повномасштабної війни інформаційний простір став одним із головних полів протистояння. Поряд із бойовими діями триває боротьба за громадську думку, у якій активно використовуються фейки, маніпуляції та пропаганда. Недостовірна інформація поширюється через соціальні мережі, месенджери, анонімні телеграм-канали та навіть під виглядом офіційних документів. Її метою може бути посіяти паніку, підірвати довіру до державних інституцій, загострити відносини між країнами-партнерами або виправдати злочинні дії агресора.

Особливо небезпечними є фейки, які апелюють до емоцій аудиторії. Вони часто стосуються тем війни, історичної пам’яті, національної ідентичності чи міжнародних відносин. Завдяки сучасним технологіям дезінформація стає дедалі переконливішою: для її створення використовують штучний інтелект, підроблені документи та сфабриковані свідчення.

Попри це, більшість неправдивих повідомлень можна викрити за допомогою фактчекінгу, аналізу джерел та перевірки інформації в офіційних установах. Нижче “Галка” зібрала кілька прикладів фейків, які останнім часом поширювалися в інформаційному просторі та були спростовані фактчекерами й державними органами.

ФЕЙК про вимогу повернути Львів до складу Польщі

У соцмережах поширили відео, в якому чоловік нібито звертається до президента Польщі із закликом повернути Львів до складу Польщі. Автор відео стверджує, що поляки, які проживають на заході України, не підтримують українську владу та не хочуть “вмирати за цю країну”.

Фактчекери VoxCheck встановили, що це відео є фейком і було створене за допомогою технологій штучного інтелекту. Під час перевірки з’ясувалося, що зображення та голос чоловіка мають характерні ознаки генерації нейромережами.

Зокрема, голос на записі звучить неприродно рівно, без властивих живій мові інтонаційних коливань та емоційних акцентів. Також перевірка спеціальними інструментами показала високий рівень ймовірності використання штучного інтелекту для створення аудіодоріжки.

Подібні фейки спрямовані на розпалювання напруги між українцями та поляками. Автори таких повідомлень намагаються створити враження, що між двома народами існує глибокий конфлікт, а частина населення західних областей України нібито підтримує територіальні претензії Польщі. Насправді ж жодних доказів того, що чоловік із відео є реальною особою та справді записував таке звернення, немає.

Цей випадок демонструє, як сучасні технології штучного інтелекту можуть використовуватися для створення переконливих фальшивих відео. Тому при перегляді емоційних або провокаційних роликів варто звертати увагу на джерело поширення інформації та перевіряти її за допомогою незалежних фактчекерських ресурсів.

ФЕЙК про поїздки польських школярів до “школи бандерівців” у Львові

У травні 2026 року в соціальній мережі X поширили повідомлення про те, що польським школам нібито пропонують організувати для учнів поїздки до Львова. Автори допису опублікували скриншоти листа, який буцімто надійшов від Міністерства національної освіти Польщі. У ньому йшлося про пропозицію організувати літню поїздку для школярів за сприяння української сторони.

Особливий резонанс викликав другий скриншот із нібито програмою поїздки. У ньому згадувалися відвідування Музею Степана Бандери та школи під назвою “Бандерівець”. Публікація швидко набрала десятки тисяч переглядів, а в коментарях почали з’являтися антиукраїнські висловлювання та звинувачення України у “пропаганді фашизму”. Фейкову інформацію прорепостив польський депутат Міхал Вось.

Втім, фактчекери Demagog з’ясували, що інформація не відповідає дійсності. Ще 30 квітня освітній проєкт Dealerzy Wiedzy повідомив, що Міністерство національної освіти Польщі попередило школи про розсилку фальшивих листів від імені відомства.

У коментарі для польського медіа Konkret24 представники міністерства пояснили, що шахраї використали ім’я реального працівника установи – заступника директора Департаменту комунікації Лукаша Травінського. Також до фейкової розсилки додавали сфальсифікований лист від імені посла України.

Ознаки підробки були досить очевидними. Зокрема, листи надсилалися з електронної адреси на домені gmail.com, хоча працівники Міністерства національної освіти Польщі використовують виключно офіційні адреси з доменом men.gov.pl. У відомстві наголосили, що не мають жодного стосунку до таких повідомлень, а інформацію про інцидент передали відповідним службам для перевірки.

Цей приклад демонструє, як дезінформація може поширюватися через підроблені документи та фальшиві листи від імені державних установ. Основна мета таких повідомлень – посилити недовіру між українцями та поляками, а також спровокувати негативні емоції щодо України серед польської аудиторії.

ФЕЙК про “масовий розстріл” жителів села Безіменне

Російська пропаганда продовжує використовувати неправдиві історії для виправдання війни проти України та дискредитації Збройних сил України. Одним із таких прикладів стала заява військового злочинця Нурсултана Муссагалєєва, яка пролунала в пропагандистській програмі “Время героев”.

У своєму інтерв’ю він стверджував, що у 2022 році в селі Безіменне поблизу Маріуполя нібито став свідком “масового розстрілу всіх жителів села бандерівцями”. Цю історію почали активно поширювати російські пропагандистські ресурси як доказ нібито злочинів українських військових.

Однак Центр протидії дезінформації наголосив, що такі твердження не мають жодного підтвердження. Ба більше, про подібний “масовий розстріл” раніше ніколи не повідомляли навіть офіційні російські структури. Інформація про нього не з’являлася у повідомленнях російських воєнних кореспондентів, а також не фігурувала у заявах слідчого комітету російської федерації, який регулярно поширює сфабриковані звинувачення проти України.

Натомість відомо, що під час окупації село Безіменне використовувалося російськими військовими для так званої “фільтрації” мешканців Маріуполя. Про це повідомляли міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch та Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Саме через це село проходили сотні цивільних громадян, які намагалися залишити зону бойових дій.

Подібні вигадки є типовим прикладом російської пропаганди. Їхня мета — перекласти відповідальність за воєнні злочини з російських військових на українську сторону та створити хибне враження про нібито масові злочини ЗСУ проти цивільного населення.

Цей випадок показує, що дезінформація часто ґрунтується не на реальних фактах, а на голослівних заявах осіб, зацікавлених у виправданні власних дій. Саме тому важливо перевіряти подібні твердження за допомогою незалежних джерел та міжнародних організацій, які документують події війни.

Розглянуті приклади демонструють, що дезінформація може набувати різних форм — від відео, створених за допомогою штучного інтелекту, до підроблених документів і відверто вигаданих свідчень. Попри відмінності у способах поширення, усі ці фейки мають спільну мету: вплинути на громадську думку, викликати сильні емоції та змусити людей повірити в неправдиву інформацію без її перевірки.

Наведені випадки показують, що неправдиву інформацію можна успішно викривати. Важливу роль у цьому відіграють фактчекерські організації, державні установи, незалежні медіа та міжнародні організації. Перевірка джерел, пошук підтверджень у кількох незалежних ресурсах і критичне ставлення до гучних та емоційних повідомлень залишаються найефективнішими інструментами протидії дезінформації.

Тому в сучасних умовах медіаграмотність є не просто корисною навичкою, а необхідністю. Чим уважніше суспільство ставиться до інформації та її джерел, тим менше шансів у тих, хто намагається використовувати брехню як інструмент впливу.