Понад 510 військових та щоденна боротьба за кожного пацієнта – такі результати роботи Першого добровольчого хірургічного шпиталю “Брасс” у Лисці за два з половиною роки.
Про це пише “Галка” з престуру Лисецькою громадою.
У закладі пораненим допомагає об’єднання лікарів України та світу. Вони стали надією для багатьох захисників, які потребують складного лікування та реабілітації.
“Колись давно нас було п’ятеро, звідки й з’явилася назва “Брасс”. Ми взяли перші літери імені кожного”, – згадує засновник і керівник шпиталю Станіслав Онищук про початок роботи закладу.
Сьогодні Брасс – це медичний центр, що спеціалізується на ортопедії та травматології.
“Ми лікуємо травми кісток, суглобів, опорно-рухового апарату і хребта. Бувають травми легкі, наприклад, кисть або лікоть, який потрібно розробляти, а бувають пацієнти складні – з травмами хребта або з вкороченнями ноги”, – пояснює керівник.
Особливу гордість шпиталю становить його команда, каже Онищук. Медичний директор закладу – Гліб Соловей, травматолог-ортопед з Херсона, якого колеги називають унікальним фахівцем.
“Я б сказав, що він єдиний, хто в Україні взагалі проводить деякі складні операції, особливо з травмами великих кісток, де потрібно подовження кінцівок”, – відзначає Онищук.
Сам Гліб Соловей підкреслює унікальність підходу закладу:
“У нас є повний цикл надання допомоги хворим. Зараз у більшості лікарень, де оперують пацієнтів, немає можливості дати повноцінну реабілітацію. А у нас є потужна команда реабілітологів, масажистів, ерготерапевтів”.
За словами медичного директора, у шпиталі немає легких випадків:
“Під час війни всі травми складні. Але коли бачиш, як пацієнт після важкої травми повертається до нормального життя – розумієш, що все недаремно”.
Час лікування у “Брасс” в середньому становить три тижні, хоча деякі пацієнти потребують довшого перебування.
“Ми працюємо стільки, скільки потрібно. Кожен поранений захисник заслуговує на найкраще лікування”, – підкреслює Онищук.
Шпиталь активно розвиває міжнародні зв’язки. Особливо плідною стала співпраця з німецькими фахівцями.
“Через наших німецьких благодійників, пов’язаних з хірургічною асоціацією Німеччини, до нас приїжджали троє професорів з Мюнхенського медичного університету, аби допомагати нашим пацієнтам”, – розповідає Онищук.
Одним із яскравих прикладів успішного лікування став випадок військового, якому в інших медзакладах пропонували лише ампутацію.
“Після 21 операції йому сказали: вибач, але ногу доведеться ампутувати”, – згадує керівник шпиталю.
Завдяки втручанню німецьких фахівців та п’ятигодинній операції, боєць сьогодні ходить на власній нозі.
Інша особлива історія – випадок пораненого Василя з важкою травмою хребта.
“Він рік лікувався в Хорватії без особливих змін. Зараз, на кінці четвертого місяця у нас, він вже відчуває ноги, рухає ними, по легеньку пробує на них ставати”, – ділиться успіхами Онищук.
Один із пацієнтів – 29-річний Микола, колишній кінолог.
“Я служив з 2013 року, був у кінологічному підрозділі. У 2022 повернувся на фронт і став командиром мінометного розрахунку, а в травні 2024 отримав поранення”, – розповідає військовий.
Після встановлення протеза лівого кульшового суглоба воїн проходить реабілітацію в шпиталі.
“Тут все по-сімейному. Вже всі як товариші, як маленька сім’я”, – додає Микола, який після одужання планує стати кризовим психологом.
При розрахованих 14 ліжко-місцях, заклад постійно приймає більше пацієнтів.
“Ми не маємо сили відмовити, коли звертаються командири військових частин, самі бійці чи лікарні”, – пояснює Онищук.
Вартість одного дня реабілітації складає від 1000 до 1500 гривень, які покриваються завдяки підтримці міської ради та благодійників.
“Завдяки рішенню міської ради Івано-Франківська про те, що вони взяли опіку над нами, ми маємо можливість продовжувати роботу, яку любимо і хочемо робити”, – наголошує керівник закладу.
Майбутнє шпиталю пов’язане з амбітними планами розширення. На сусідній ділянці планують будівництво нового корпусу, що дозволить збільшити кількість пацієнтів учетверо.
“Для роботи з більшою кількістю пацієнтів нам знадобиться всього 10 людей додаткової команди. Це реальна ціль… За кожною історією одужання стоїть повернення захисника до нормального життя, до родини”, – підкреслює Онищук.
Читайте також: Як у Франківську адаптують діток, які втратили на війні близьких (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
