Правозахисні заходи та документальні фільми: як на Прикарпатті пройшов Мандрівний фестиваль Docudays UA

Бібліотека, ліцеї, кінотеатр, установа виконання покарань, вільні простори та комунальний автобус стали локаціями для мандрівного фестивалю документального кіно “Docudays UA” на Прикарпатті, який тривав впродовж грудня.

Організувала заходи ГО “Молода Просвіта Прикарпаття”.

“Темою фестивалю було дорослішання. Тому значна частина фільмів стосувалася залученості підлітків і молоді до суспільного життя.  Дуже активно до перегляду саме цих кіноробіт долучилися у Джурівському ліцеї і вільному просторі “Пошта” у Калуші. Впродовж семи днів глядачі переглянули “Ловець пташок”, “Панки”, “Хвилі світла”, “Пташки з передмістя”. Також один кінопоказ відбувся у Голинському ліцеї. Сюди ми привезли короткометражну стрічку “Карла і Нордал”. Вона входить до переліку фільмів для дітей. Після перегляду ми в онлайн режимі спілкувалися з представниками громадських організацій, які займаються темою людей з інвалідністю”, – розповіла регіональна представниця фестивалю Тетяна Пігурська.

Окрім показів фільмів відбулися і правозахисні заходи. Один з яких – зустріч школярів з психологом на тему “Вплив карантину на підлітків”. Також прикарпатці у рамках живої бібліотеки мали змогу послухати розповідь Ігора Івашко, який тридцять років працював у в’язниці, а також історію Василя Сенеджука, який поборов наркозалежність.

Новою локацією для фестивалю став комунальний автобус Івано-Франківська. Тут організатори показали роботу української режисерки Оксани Карпович “Не хвилюйся, двері відчиняться”.

“Для перегляду стрічки дуже важливе місце проведення. Тому кожного року ми шукаємо нові локації, аби краще взаємодіяти з аудиторією. Так фільм, знятий у київських електричках, ми дивилися у нашому місцевому громадському транспорті. Ми хотіли, аби глядач заглибився якомога більше у сюжет”, – зазначила керівниця ГО “Молода Просвіта Прикарпаття” Євгенія Бардяк.

За словами організаторів, через пандемію цього року кількість учасників фестивалю скоротилась, але не суттєво.

Таку тенденцію помітила й глядачка Оксана Пілянська, яка поділилась своїм відгуком після перегляду одного з фільмів: “Мені дуже шкода, що мало людей приходить. А, може, й добре, бо атмосфера під час перегляду стає камерною й затишною. Але чесно, люди, приходьте дивитися документалку. Перед новорічно-різдвяними святами – трохи набутися у колі один одного, провести разом вечір! Бо потім можна йти пішки додому і обговорювати враження від фільму. Коли ще таке трапиться у вашому житті”.