21-річному студенту «Львівської політехніки», котрий родом з Долини, інший 17-річний студент цього ж університету завдав 25 ножових ударів, три тижні був у комі, його життя балансувало на межі життя і смерті.
І сталося, як кажуть лікарі, диво – хлопець вийшов з коми і поволі одужує.
Журналістка ZАXID.NET поспілкувалась з хірургом першого хірургічного відділення Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги Олегом Зубенко. Він розповідає, що чергував 30 листопада і до нього зателефонував лікар «швидкої» Ярослав Бакун і повідомив, що везуть важкого хворого з пораненням у ділянці шиї.
“Найвірогідніше, ушкоджена сонна артерія, бо кров била фонтаном», – повідомив хірургу Бакун.
Поки пораненого везли, в лікарні вже підготували операційну. Хірург Олег Зубенко викликав і чергових судинних хірургів. Коли хлопця привезли в операційну, на тілі, за словами лікаря, були численні колото-різані рани (згодом порахують, що їх було 25) – на обличчі, грудях, руках.
«Те, що я побачив, свідчило про те, що пацієнта жорстко вбивали. На шиї було п’ять чи шість ран і одна з них глибока, смертельно небезпечна, з ушкодженням сонної артерії. З такими ранами більшість людей помирає на місці події», – каже хірург.
Пораненого, його звати Юрій, прооперували. Згодом хлопцеві зробили КТ-ангіографію, яка показала, що внутрішня сонна артерія, біля самого черепа ушкоджена на 70%, тримається лише на задній стінці, але не кровоточить, бо на місці ушкодження утворився згусток крові й перекрив судину.
«Тоді ми викликали судинного хірурга, професора Ігоря Кобзу і вдруге прооперували пацієнта: забрали згусток, відновили кровотік», – каже Олег Зубенко.
Коли Юрію робили другу операцію, він вже був у комі, переніс інсульт. За словами хірурга, у хлопця була ушкоджена саме та артерія, яка живить мозок. І якщо мозок залишається без кровопостачання на 10-30 хвилин, виникає інсульт – що й сталося у Юрія.
Хлопець три тижні провів в реанімації у комі на штучній вентиляції легень. Виходжував хлопця лікар-реаніматолог Юрій Яськів.
«Ви не уявляєте, як це важко впродовж трьох тижнів чути від лікаря: «Стан вашого сина стабільно важкий». Я всі ці три тижні жила під реанімацією. І ось на третьому тижні забігла в палату до сина і бачу, що він позіхає. Без свідомості, але позіхає. Кажу про це лікарю, а він каже, що це ще нічого не значить. Мабуть, не хотів обнадіювати мене, поки все не стабілізується. Але я тоді серцем відчула, що син вибереться з безодні, адже за його одужання молилася вся Долина (ми родом звідти), Івано-Франківськ, Львів», – каже мати Юрія Галина.
І хлопець вибрався з прірви. Мабуть, має сильного ангела-охоронця, який повернув його до життя.
«У моїй практиці за 40 років роботи хірургом – це третій випадок, що пацієнт з таким пораненням сонної артерії вижив. Це справді диво. Два випадки, які сталися доволі давно, були легші, бо у тих пацієнтів не було інсульту, такої тривалої коми. Але диво не тільки у тому, що хлопець вижив, а й у тому, що в нього дуже швидко відновлюються всі основні функції – він говорить, пам’ятає все, що з ним відбулося, їсть, ходить. Одне слово, іде на поправку», – каже хірург.
За словами Юрія, хлопця, що наніс йому ножові поранення, підселили в кімнату місяць тому. Він був цілком нормальний. Того дня Юрій сидів за ноутбуком, коли сусід по кімнаті, першокурсник, почав розпитувати, чи важко вчитися, як здавав екзамени тощо. Юрій сидів до нього спиною і відповідав на його питання. Жодних суперечок, сварок, за словами хлопця, не було.
«І раптом – удар ножем в шию. Не встиг я зрозуміти, що відбувається, як він один за одним почав завдавати ще ударів. Я думав лише про те, як вирватися. Нарешті мені це вдалося, з третього поверху добіг на перший, до коменданта і впав. Що було далі, хто викликав «швидку», поліцію, не знаю», – каже Юрій.
За словами мами Галини, Юрій вже місяць у лікарні, але ніхто з рідних хлопця, що напав на її сина, до них не навідався. Передавали, що дідусь і бабуся хочуть зустрітися з ними, але ніхто не приходив. На лікування Юрія родина витратила вже понад 50 тисяч гривень, лише на ліки на один день в реанімації ішло 2-3 тис. грн. А лікування триває, попереду ще реабілітація.
«Я не прагну помсти для хлопця, що покалічив мого сина, але хочу, щоб все було справедливо, щоб жодна дитина більше не потрапила в таку трагічну ситуацію, в яку потрапила моя дитина», – каже Галина.
Можливо, перед Різдвом Юрія випишуть додому, останнє слово за невропатологом, а після свят, якщо все буде добре, треба буде братися за реабілітацію.
Хлопець дякує своїм друзям, одногрупникам, студентам і університету за підтримку, за те, що здавали кров для нього, підтримували фінансово.
“Їхня підтримка дуже важлива. У моїй ситуації важливо розуміти, що ти – не один. І особлива подяка лікарям, що врятували моє життя. Знаю, що мій стан був дуже важкий, що шансів було мало і вони мені його дали”, – каже Юрій.
ФОТО ТИЖНЯ
