Керівники облдержадміністрації та обласної ради 20 серпня відправилися до Львова, де провідали військових з Івано-Франківщини.
Вони вручили бійцям подарунки: Спасівські кошики з фруктами, печиво, книжки, молитовники, вентилятори, обігрівачі, та два телевізори.
У Віськово-медичному клінічному центрі західного регіону у Львові лікуються восьмеро прикарпатських бійців, поранених в зоні АТО. Вони розказували журналістам свої історії.
“Там я зустрів дуже близьких друзів, яких раніше не знав. Я пережив там те, чого тут би не пережив. Коли спиш в одному окопі з сімнадцятьма людьми і рано встаєш, і чуєш так один одного, то це зближує”, – почав свою розповідь 24-річний Роман з Долинського району.
Працівниця лікарні здивувалася, що він зголосився так усе розказати, бо досі він нічого не розповідав, був тихий.
“Ми наступили на село Красний Луч. Взяли село, були кілька ранених. Там виставили тридцятку, на другий день їх обстріляли, ми змушені були відійти.
На другий день нам сказали: ми наступаємо. Все було, як зазвичай, я перезарядив автомат, подивився свою пушку, поставив коло себе гранату, сів у бмп і ми виїхали до айдарівців. Я був відкомандирований до штурмової групи “Айдару”, в нас було чотири машини.
Ввійшли в село без жодного пострілу, поспілкувалися з місцевим населення. Була весела жінка, яка зраділа, що ми заїхали, вона винесла нам води. Ми поїли, а потім нас почали обстрілювати. Спочатку з півствольників, потім з кулемета.
Потім айдарівці пішли вперед, там напали на двох сепаратистів. Я був у групі підтримки, мав їх звідти витягнути і прикрити. Танк, який стояв збоку, прикривав снайперські точки. А я, моя беха виїхала прямо на поворот, спочатку підкосив кулеметника. Потім прибіг до мене мій же солдат, сказав, що мої люди відійшли.
Ми заїхали за поворот, я закрив люки, щоб мені гранату не закинули і почав косити все інше. Потім рпг влупило в мене. Я почав у диму задихатися. Сказав механіку, щоб відступав. Мені дуже хороший механік попався – просто супер. І доки вони відступали, я зомлів. І в той час у мене рпг влучило.
Тут приїжджав мій друг, казав, що в мене 33 рпг попало. В мене на машині були колоди – захист від танків – все позлітало. Люк мій заворотило. “Чебурашку” обрубало разом з моїми пальцями. Пробило мені бронежилет. Ззаду в мене сім швів. Було видно ребра. Перебило мені ніс. Трохи покоцало плечі. Але тепер все нормально”, – розказав Роман про своє поранення.
Він також розказав про свого друга – Василя Сеніва із Вишкова, свого оператора-навідника. Каже, що у його товариша є брат, і їх роз’єднали. Одного відправили у Луганськ, іншого у Донецьк, і він просить, щоб їх звели докупи. Роман говорив це представникам ЗМІ та Троценку, щоб вони вплинули на таку ситуацію.
Роман хотів розповісти ще багато історій, але через брак часу візитери були змушені з ним попрощатися.
ФОТО ТИЖНЯ
