Прикарпатка увійшла до книги про світову історію фотографії (ФОТО)

Прикарпатська мисткиня Параска Плитка-Горицвіт увійшла до збірника “Світова історія фотографок”, виданого французьким видавництвом Editions Textuel.

Читайте також: Прикарпатець став віцепрезидентом Федерації дзюдо України

Про це повідомляє журнал Your Art, передає Суспільне.

Окрім неї, до переліку мисткинь, які зробити значний внесок у розвиток фотоіндустрії світу, увійшли українки Софія Яблонська-Уден, Ірина Пап і Рита Островська.

Книжка ілюстрована понад 450 зображеннями, які презентують розвиток медіа від зародження до початку XXI століття.

Статті про українок написали письменниця Оксана Забужко, засновниця Odesa Photo Days Festival Катерина Радченко, кураторка та арткритикиня Катерина Філюк, а також журналістка і президентка українсько-французької культурної асоціації Amuse A Muse Наталія Гузенко-Будье.

Параска Плитка-Горицвіт більшу частину свого життя прожила у селі Криворівня Верховинського району, що на Прикарпатті. Фотомистецтвом займалася майже 30 років.

“Це історія про знайдений фотоархів. Я випадково потрапив у Криворівню і в хату Параски Плитки-Горицвіт. Я навіть не знав, хто вона така. Я роздивився все, випадково побачив альбом з фотографіями. Їх було багато, і вони були дуже маленького розміру. Я зрозумів, якщо вона фотографувала у селі, друкувала такі маленькі фото, отже дуже економила. Я не знав, що вона була бідною. Вона фотографувала і друкувала маленьку частину з усього. Мені було цікаво подивитися, що там ще є, скільки плівок. Тому почав ще шукати”, – розповів київський режисер Максим Руденко, який створив про неї документальний фільм “Портрет на тлі гір”.

Він каже, що через декілька місяців з’явилася “добра купа цих плівок”. Більшість із них була у жахливому стані. Через рік вдалося оцифрувати ці плівки. Архів був дуже великий – щоб передивитися його, треба було три дні. Виявилося, що Параска 30 років знімала в кількох точках села кожного року.

“Вона фіксувала хронологію місцевості та села. Параска була документалістом села. Але це щось ближче до художньої фотографії, бо у фотоархіві були дуже цікаві постановки”, – розповідає Максим Руденко.

Митець вважає її дуже модерною людиною: “Це можна побачити по тому, як вона одягалася. У фотоархіві є десь 400 селфі. Вона сама себе фотографувала. Дуже цікаво те, що на багатьох фотографіях вона не у гуцульському одязі, а в урбаністичному. Вона іноді робила цікаві зачіски й нагадувала жінку з Австро-Угорщини, а не з Карпат. Вона бачила себе по-іншому, не звичайною жителькою села”.