Будівельні роботи в околицях Москви та Санкт-Петербурга, заступання на вахту терміном на півроку у видобувній промисловості – основні місця роботи наших земляків, пише “Бліц-Інфо”
Про свої «пригоди» на заробітках у Москві, виданню розповів прикарпатець Василь Марковецький. Чоловіка найняли ремонтувати дачу. Неприємності з працевлаштуванням почалися майже відразу. «Здивувало те, що роботодавець запитав мене про ставлення до подій в Києві, та чи не брав я в них участь. Пізніше дізнався, що від відповіді залежало чи отримаю роботу. Відпрацював там з ще кількома хлопцями з Прикарпаття трохи більше місяця. Коли ж стало зрозуміло, що гроші нам не заплатять, вирішили їхати додому. Але і тут виникла проблема, бо грошей не було навіть на квиток. Натомість роботодавець дав зрозуміти що ми їх і не побачимо», – розказав пан Василь.
З Миколою Богославцем трапилася аналогічна ситуація. Прибувши на місце, роботодавець розпитав його про те, що відбувалося в Києві та запропонував роботу, пообіцявши розрахунок за певний обсяг виконаної роботи. Та вже незабаром робота перетворилася у каторгу з ненормованим робочим днем і без дотримання елементарних правил техніки безпеки. Роботодавець не з’являвся, тільки по телефону обіцяв, що в найближчий час привезе гроші. Тим часом, грошей привезених з дому не вистачало навіть на хліб. Пропрацювавши півтора місяця, жодного разу так і не побачили довгообіцяної зарплатні.
«Ми, так звані «гастарбайтери», виконуємо в Росії важку, брудну роботу. Ту, яку самі росіяни не хочуть виконувати, адже вона низькооплачувана. Натомість, до українських заробітчан росіяни ставляться по-різному: одні – з повагою, хтось – із байдужістю, інші – з недовірою, та все ж значна частина – зі зневагою. Якщо раніше українців називали хохлами, то зараз тільки бандерівцями, а якщо ти бандерівець, значить фашист» – зауважив пан Микола.
Як стверджують чоловіки, що тільки но повернулися з так званих «заробітків», на сьогодні шансів потрапити на роботу до Росії у них небагато. Більшість російських роботодавців не хочуть давати роботу «бандерівцям», а вибирають більш дешеву робочу силу з Середньої Азії. А навіть, якщо ти вже і отримав роботу, то не факт що за неї заплатять.
Звичайно, такі ситуації не правило. Трапляються винятки. До прикладу, ще один наш земляк, пан Степан каже, що в нього та його товаришів таких проблем не було.
«Ми спокійно працювали, ніхто нас не чіпав. Можливо тому, що ми трудилися на реставрації монастиря. Єдине, що під час роботи не дозволяли спілкуватися українською. Гроші теж затримували, тижнів на два. Але все ж таки заплатили», – зауважує чоловік.
На його, думку тут багато залежить від випадку. До прикладу, від того, чи працював ти з роботодавцем раніше. Ті, що давно знаються, ставлення не змінюють. Та все ж, факт залишається фактом – сьогодні багато українських заробітчан залишилися без роботи та грошей у чужій, ворожій країні.
ФОТО ТИЖНЯ
