Журналістика в умовах війни переживає трансформацію, де швидка реакція на події, боротьба з пропагандою та використання новітніх технологій стають ключовими. Медіаексперт, ведучий радіо NV Дмитро Тузов розповів в Івано-Франківську про важливість відповідальності журналістів, адаптації медіа та необхідності донесення правди в часи глобальних змін.
Про це пише “Галка”.
Дмитро Тузов — український журналіст і радіоведучий. Почав працювати ще студентом, пройшовши шлях від молодіжної студії «ГАРТ» до ведення прямих ефірів. Сьогодні працює на радіо NV. Активно висвітлює теми інформаційної безпеки, боротьби з корупцією та ролі медіа під час війни.
Вигорання — це збій. Іноді просто треба змінити налаштування
Дмитро Тузов переконаний: говорити про професійне вигорання під час повномасштабної війни — недоречно. Не тому, що його не існує, а тому, що є реальність, яка вимагає іншого рівня відповідальності.
Коли рф влаштовує наймасштабніші ракетні обстріли, коли зникають цілі будинки разом із мешканцями — тоді саме життя вказує на пріоритети.
В такі моменти не до розмов про «загублений драйв» чи «втому від новин».
“Про яке вигорання може йти мова? Це навпаки — допінг. Щоб зібрати себе, працювати ще ефективніше, і побороти біду, в якій ми живемо вже одинадцятий рік”, — наголошує Тузов.
Він переконаний: журналіст — це той, хто має не просто фіксувати події, а пояснювати, показувати світові, що відбувається. Бо від цього залежить підтримка України. Особливо тоді, коли навіть провідні політики Заходу починають транслювати наративи російської пропаганди.
«Коли Дональд Трамп каже, що “ви маєте бути впевнені, коли починаєте війну” — це подається так, ніби Україна її розпочала. Це типовий російський фейк. І тому відповідальність — на нас. Ми маємо донести правду», — каже журналіст.
Говорити – важливо
Дмитро Тузов наголосив на важливості радіо, та медіа загалом в інформаційній війні.
Як приклад він привів роботу радіо час Другої світової війни, яка стала одним з головних джерел інформації, відіграючи важливу роль у зв’язку між фронтом і тилом. У СРСР, наприклад, діяло радянське інформаційне бюро.
Однак більш цікавою є інша історія французького “руху опору”: генерал Шарль Де Голль вів радіомовлення на окупованій території Франції. Його слухали, і це було важливим для організації спротиву. Слухачі розуміли, що є певні шляхи для боротьби, і вони почали організовуватися у підпільні групи, що вели боротьбу проти нацистських загарбників.
Цю функцію надихати людей і надавати практичні поради Дмитро Тузов використав у сучасному контексті. Він згадує, як розповідав своїм слухачам в перші дні повномасштабної війни, що потрібно робити для організації спротиву. В ефірі журналіст давав інструкції щодо дій, які можна було застосувати в умовах війни, наприклад, як знищити логістику ворога, аби позбавити його підтримки.
Війна як імпульс до трансформації медіа
У часи повномасштабної війни журналістика в Україні переживає не просто черговий етап адаптації — вона трансформується на системному рівні. Про це свідчить досвід ресурсу NV, який запустив англомовну версію сайту. Рішення виявилося вдалим: аналітики, дослідницькі центри та представники дипломатичного корпусу почали звертатися до українських джерел, формуючи уявлення про війну безпосередньо з погляду самої України.
Сьогодні технології дозволили українській журналістиці робити повноцінний медіапродукт за допомогою смартфона, без апаратних, монтажних і технічних ресурсів на сотні тисяч доларів, як це було раніше.
“Коли я починав працювати на телебаченні, обладнання коштувало сотні тисяч доларів. Сьогодні — усе вміщується у наших смартфонах”, — говорить Дмитро Тузов.
Автоматизація і штучний інтелект — не вороги журналіста, а інструменти
Людина все ще залишається необхідною — щоби вичитати, адаптувати, надати емоційної інтонації. Але перший рівень роботи вже забирає на себе ШІ.
“Це дозволяє швидше реагувати на події, продукувати більше матеріалів і виходити на ширшу аудиторію”, – каже журналіст.
Та не слід забувати, що штучний інтелект — це лише інструмент, головне — творча ідея й готовність працювати в новому інформаційному світі. Тому ключова порада — глобалізуватися. Бо залишатися поза межами «інноваційного кола» — означає зникати.
Короткий формат — нова реальність
Інформаційні потоки вбивають глибоку увагу. Текст на 1200 слів сьогодні може програти двом реченням у Twitter/X. Але це — не трагедія, а сигнал змін.
“Чи дивитиметься хтось трансляцію сесії міської ради? Ні. Бо змінився формат сприйняття. Людям потрібні прості й швидкі меседжі. Пояснювати складне — просто”, – констатує Тузов.
Соціальні мережі — це персональне медіа кожного журналіста. І щоденна робота з ними — це вже не аматорство, а частина професійної відповідальності. Короткі відео, дописи, влучні цитати — це те, що сьогодні формує публічну думку і привертає увагу до серйозного.
Інформаційна протидія російській пропаганді
Коли російський ведучий Антон Красовський на Russia Today в ефірі закликав убивати українських дітей — світ мав би зупинитися. Але досі в США є люди, які це дивляться. І це не жарт. Це результат мільярдних вкладень у пропаганду. Україна не має таких коштів. Але має інше — людський капітал і правду.
“Нас мільйони. І кожен може зробити свій поріз у тілі брехливої імперії, яка платить мільярди”, – каже Тузов.
Він зазначає, що сучасна журналістика — це не лише робота з фактами. Це персональний маркетинг, глобальна стратегія й внутрішня місія — донести правду.
Світ спростився. Але саме в цьому — його складність. І саме журналісти мають бути тими, хто пояснює його людям. Просто. Чесно. І глобально.
Принципи протидії дезінформації для журналістів:
- Дезінформатори сподіваються, що ви повторите їхню брехню. Навіть спростовуючи її, ви ризикуєте посилити її вплив. Тому краще не транслювати брехню взагалі.
- Якщо говорите про фейк, чітко маркуйте: джинглом, словами ведучого, написами. Кілька разів наголосіть, що це — неправда.
- Найкраща тактика — не повторювати ворожі меседжі, а розповідати правду. Наприклад, замість «Путін сказав, що Україну створив Ленін», краще сказати: «Російський диктатор поширює брехню про історію України. Насправді українська державність має тисячолітню традицію — від Київської Русі до сьогодні».
- Уникайте відправляти слухача чи глядача на російські ресурси. Натомість спрямовуйте його до позитивних джерел, наприклад, до праць Михайла Грушевського.
Пам’ятайте про важливі ефекти:
- Ілюзорна істинність: якщо брехню часто повторювати, вона сприйматиметься як правда.
- Проблеми пам’яті джерела: ми добре запам’ятовуємо факти, але погано — їхнє походження. Тому спростування фейків часто зміцнює сам фейк.
Тож краще одразу формувати правильне уявлення.
Під час інформаційної війни класичні стандарти журналістики потребують змін. Ми не маємо бути нейтральними до зла. Ми маємо бути точними, чесними, але — з активною позицією.
Як писала “Галка”, 16 квітня в Івано-Франківську для студентів-журналістів відбувся навчальний тренінг на тему “Висвітлення проблем внутрішньо переміщених осіб у ЗМІ”, який провела медіаекспертка, соціологиня та психологиня Ольга Гужва.
ФОТО ТИЖНЯ
