Прикрив побратима: історія полеглого прикарпатського воїна Романа “Ромашки” Мохняка
Роман Мохняк — головний сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти “Рубак” 105-ї окремої бригади територіальної оборони.
Про це пише “Галка” з посиланням на Тисменицьку міську раду.
До війни Роман Мохняк був активним громадянином, працівником Тисменицької міської ради, цікавився історією рідного краю, колекціонував монети, був добрим і відповідальним фахівцем. На фронті, під час одного з боїв, він отримав смертельне поранення, прикриваючи власним тілом побратима.
Роман народився у селі Підпечери. Був найстаршим у родині, дбайливим братом для двох сестер. За словами молодшої сестри Тетяни Мохняк, з дитинства був цілеспрямованим, любив математику, багато читав, цікавився комп’ютерами, завжди допомагав із навчанням і був “міцною опорою” для родини.
Він захоплювався футболом, був активним уболівальником команди “Прикарпаття”, відвідував десятки матчів, аналізував ігри, збирав спортивні буклети. Допомагав матері й сестрам у побуті.
У старших класах поглиблено вивчав право та історію. За словами матері Марії Мохняк, її батько був воїном УПА. Роман самостійно працював з архівами та знайшов матеріали про діда — Василя Бобика (“Гордого”). Воював і прадід Романа. Героїчну родинну історію він сприймав як особисту відповідальність, кажучи рідним: “Я теж буду як вони і захищатиму вас”.
Після навчання в обласному ліцеї для обдарованих дітей з сільської місцевості Роман вступив на державну форму навчання до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, обравши фах інформатики. Брав активну участь у Помаранчевій революції, був учасником Революції Гідності, працював у виборчих комісіях, їздив у Краматорськ.
Після університету працював учителем інформатики в селі Угринів, згодом — у податковій інспекції Тисмениці, районному Центрі соціальних служб, а пізніше — в Тисменицькій міській раді. Остання посада — заступник начальника відділу загальної та організаційної роботи. З 2015 року був депутатом Тисменицької райради.
Роман дуже любив доньку Валерію, дбав про неї, мріяв про її майбутнє, будував для неї дім. Доньці нині 16 років, вона проживає з мамою за кордоном.
На початку повномасштабного вторгнення мав бронь, волонтерив і міг не йти на фронт, однак ухвалив усвідомлене рішення стати військовим. 1 березня 2024 року добровільно зголосився до військкомату та розпочав службу у 105-й окремій бригаді ТрО. Мав позивний “Ромашка”. Служив на Сумщині та Харківщині, був командиром відділення ударних БпАК, головним сержантом. Побратими характеризували його як спокійного, надійного, відповідального командира.
Наприкінці грудня 2024 року востаннє був удома у відпустці. 1 січня 2025 року мама провела його на потяг до Харкова.
16 квітня 2025 року в районі села Шевченкове Охтирського району Сумської області під час артилерійського обстрілу та атаки ворожих дронів Роман отримав тяжке поранення. У момент вибуху він закрив собою 20-річного побратима. Бронежилет був зруйнований. Поранений сержант встиг сказати: “Хлопці, я помираю”.
Воїна евакуювали до лікарень Харкова, згодом — до Києва. Унаслідок поранення стався інсульт, були уражені ділянки мозку, що відповідають за мову та ковтання. Попри це, він намагався говорити й кликав маму.
28 квітня 2025 року серце головного сержанта Романа Мохняка зупинилося. Похований у рідному селі Підпечери.
Роман Мохняк нагороджений відзнакою Івано-Франківської обласної ради “Лицар бойового чину” та відзнакою міського голови Івано-Франківська “За честь і звитягу”. На фасаді адміністративної будівлі Тисменицької міської ради відкрито анотаційну дошку Герою.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
