Принцеса Швеції замовила килим: як релоковане з Каховки ательє розвиває виробництво в Косові (ФОТО)
Після початку повномасштабного вторгнення підприємство з окупованої Каховки вивозило обладнання через російські блокпости під виглядом металобрухту. Сьогодні релоковане до Косова ткацьке ательє Vandra Rugs забезпечує роботою майже 60 людей та експортує продукцію до Європи й США.
Про це пише Галка з прес-туру до Косівської громади, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України.
Директорка ТОВ “Вандра Рагз Ткацьке Ательє” Світлана Прохорчук розповідає, що підприємство офіційно працює з 2014 року, хоча історія виробництва почалася ще у 2008-му.
Компанія спеціалізується на виготовленні дизайнерських килимів та килимових виробів із вовни та бавовни. Практично вся продукція працює на експорт.
“До війни близько 90% продукції ми експортували, а 10% продавали в Україні. Сьогодні фактично 100% нашої продукції йде за кордон”, — каже Прохорчук.
Серед основних ринків — Велика Британія, Швеція, США, Італія та інші країни.
Водночас найбільшим викликом для підприємства стала не економіка, а війна.
24 лютого 2022 року працівники прокинулися від вибухів у Каховці. Попри окупацію, виробництво не зупиняли до останнього.
“Ми працювали, поки була сировина. Партнери нас підтримували, авансували кошти, щоб ми могли виплачувати зарплату людям. Але потім стало зрозуміло, що війна надовго і треба рятувати підприємство”, — згадує директорка.
Найціннішим виявилося не обладнання, а люди.
Втім, спершу потрібно було вивезти верстати.
За словами Світлани Прохорчук, обладнання спеціально розібрали на окремі деталі, щоб воно не привертало уваги російських військових.
“Якщо розібрати наш верстат, то це виглядає як якийсь непотріб — балки, перемички, метал. Коли на блокпостах питали водія, що він везе, той відповідав: “Я звідки знаю? Якась жінка сказала, що це її хобі і попросила перевезти”. Так ми і вивезли обладнання”, — розповідає вона.
Вантажівка з майном підприємства прямувала до Косова майже два тижні.
“Ми думали, що машину вже розстріляли разом із водієм. Він потрапляв під обстріли, перебував у сірій зоні. Зазвичай цю відстань можна подолати за добу, а він їхав два тижні”, — каже Прохорчук.
Працівники також виїжджали невеликими групами.
“Хтось їхав по двоє, хтось по троє. Ми стояли на виїзді по 24 години. Нас могли не пропустити або розвернути назад. Це був дуже важкий період”, — додає вона.
У Косові підприємство фактично починало з нуля.
Спочатку сюди переїхали десять працівників. Сьогодні команда налічує вже 57 людей, із яких 12 — внутрішньо переміщені особи.
Частина працівників приїхала з Херсонщини разом із підприємством, інші — з різних регіонів України.
“Ми не просто відновили виробництво. Ми виросли. І для нас це дуже важливо”, — наголошує директорка.
Сьогодні Vandra Rugs входить до числа найбільших платників податків Косівської громади.
Лише за минулий рік підприємство сплатило мільйони гривень податків та зборів, включно з ПДФО, ЄСВ та військовим збором.
Виробництво займає майже тисячу квадратних метрів у Центрі карпатської культури “Килимарка”.
Тут працюють ткацькі верстати, гобеленова майстерня та зразковий цех, де створюють прототипи майбутніх виробів.
Усі килими виготовляють вручну під індивідуальні замовлення.
“Ми не масове виробництво. Кожен виріб створюється під конкретний проєкт і конкретного замовника. Наші килими можна складати як конструктор — усе залежить від дизайну та побажань клієнта”, — пояснює Прохорчук.
Над окремими виробами майстрині працюють місяцями.
У гобеленовій майстерні деякі полотна створюють вручну буквально сантиметр за сантиметром.
Попри війну, підприємство продовжує представляти Україну за кордоном.
Нещодавно працівниця компанії Діана Хромейчук демонструвала українське ткацтво на виставці в Лондоні, де проводила майстер-класи для відвідувачів.
За словами колег, українська майстриня у традиційному строї викликала там не менший інтерес, ніж самі килими.
“Для нас важливо не просто продавати продукцію. Ми показуємо світові українське ремесло та українську культуру”, — каже Прохорчук.
Вона переконана, що Косів став для підприємства місцем нового старту.
“Коли ми виїжджали з Каховки, ніхто не знав, що буде далі. Ми рятували не лише обладнання. Ми рятували справу, яку будували роками, наших людей і наше майбутнє. Сьогодні можемо сказати: нам вдалося вистояти”, — підсумовує директорка.
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
