Грижа живота — це стан, коли внутрішні органи випинаються через слабкі місця в черевній стінці. Це досить поширене захворювання, яке може виникати у людей різного віку. Проте сучасні підходи до лікування грижі живота стають все ефективнішими завдяки новим методам і технологіям.
Читайте також: Коли взуття стає замалим: про акромегалію розповідає франківська ендокринологиня Ольга Максакова
Про це читачам “Галки” розповіла хірургиня Олеся Ткачук-Григорчук з лікувально-діагностичного центру “Мед-Атлант” в Івано-Франківську. Говоримо з лікаркою про симптоми грижі, у кого її частіше діагностують, що категорично не можна робити у цьому стані та про сучасні методи лікування.
– Що таке грижа живота?
– Грижі (кили, herniae) живота правильно називати грижами черевної стінки. Це патологічне явище, за якого органи черевної порожнини виходять за її межі крізь природні чи набуті канали в м’язовому корсеті живота.
– Які симптоми свідчать про грижу живота?
– Як правило, випинання з’являються раптово. Іноді людина може навіть відчути, як змістилися нутрощі, після чого виявляє в себе ознаки грижі живота:
- під шкірою з’являється припухлість, котра збільшується, коли людина встає або напружується;
- коли на випинання натиснути або лягти, воно зникає (вправляється), потім знову з’являється;
- під час покашлювання виникає відчуття, ніби припухлість штовхається в такт кашлю;
Деякі пацієнти зберігають ілюзію, що небезпеки немає. Такий підхід небезпечний: защемлення може статися будь-якої миті від найменшого напруження живота, наприклад при чханні чи кашлі, і саме поява болючості вказує на те, що м’язи передавили судини, у тканинах органу виникла ішемія, може розвинутися некроз та перитоніт.
– Що стає причиною/причинами утворення грижі живота?
– Головною причиною розвитку грижі є поєднання двох факторів: слабкості м’язів або сполучної тканини черевної стінки, що утримує органи в анатомічно правильному положенні, і підвищеного внутрішньочеревного тиску. Тому ризик розвитку грижі підвищується з віком, коли м’язова тканина втрачає свій тонус. До основних факторів, що провокують утворення грижі, належать:
- часті закрепи та сильне напруження під час дефекації;
- хронічна обструктивна хвороба легенів (ХОЗЛ);
- муковісцидоз (кістозний фіброз) — генетичне захворювання, що вражає дихальну, травну та інші системи організму;
- ожиріння;
- вагітність, особливо багатоплідна;
- патологічне збільшення передміхурової залози у чоловіків (аденома простати);
- асцит — скупчення рідини в черевній порожнині;
- важкі фізичні навантаження, підняття важких предметів;
- травми або операції на органах черевної порожнини.
– У кого найчастіше діагностують грижу живота, хто у зоні ризику? Чи можна говорити, що це чоловіча чи жіноча хвороба?
– Грижі утворюються у чоловіків і жінок в активному, працездатному віці. Найчастіше у чоловіків зустрічаються пахові грижі, у жінок – пупкові та стегнові грижі. До зони ризику відносять і літніх людей у зв’язку з ослабленням м’язового корсета.
Окремо виділяють групу ризику із людей, які перенесли оперативні втручання. У них грижі виникають найчастіше через недотримання фізичних обмежень в післяопераційному періоді.
– Чим небезпечна грижа?
– Небезпека будь-якої грижі полягає в ймовірності її защемлення. За щільного стиснення петлі кишечника, що може знаходитися всередині грижового мішка, відбувається місцеве порушення кровообігу і відмирання тканин ураженого органу. Характерними симптомами защемленої грижі є біль під час дотику до «грижового випинання», зміна кольору шкіри над грижею (від рожевого до багряно-синюшного). При защемленій грижі також можуть спостерігатися закреп, нудота, блювота і лихоманка, тому необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу.
– Що категорично не можна робити при грижі живота?
– Якщо ви запідозрили у себе це захворювання або у вас його вже діагностували, у жодному разі не можна робити такого:
- Ігнорувати симптоми хвороби.
- Виконувати інтенсивні фізичні вправи — випади, скручування, глибокі присідання.
- Підіймати важке.
- Бігати, стрибати.
- Кататися на лижах і ковзанах.
- Переохолоджуватися, перегріватися, відвідувати лазні, сауни, загартовуватися.
І, звичайно ж, у жодному разі не можна займатися самолікуванням. Зверніться по кваліфіковану медичну допомогу. У “Мед-Атлант” приймають лікарі з багаторічним досвідом роботи, які проведуть діагностику та оберуть для Вас найсучасніший метод оперативного лікування.
– Як діагностують грижу живота?
– Найчастіше встановити наявність захворювання можна під час першого візиту пацієнта до лікаря. У процесі діагностики лікар спирається на результати огляду, скарги пацієнта. Під час постановки діагнозу можуть використовуватися різні методи, включно з ультразвуковим дослідженням, рентгеном і комп’ютерною томографією.
– Які сучасні тенденції у лікуванні грижі живота?
– Сучасна хірургія гриж полягає в усуненні грижового мішка і зміцненні (реконструкції) черевної стінки пластичним матеріалом (спеціальною сіткою) в місцях її розбіжності. Пластика абдомінальних гриж з грижовими воротами більш ніж 3 см без установки сітки на сьогодні не використовується, бо частота рецидивів перевищує 50% випадків.
Саме сітка надійно закриває слабке місце передньої стінки живота, через яке відбувається випинання внутрішніх органів, перешкоджаючи рецидиву грижі в майбутньому. На даний час для пластики вентральних і інших видів гриж використовуються сітчасті імплантати, що виконані з синтетичних матеріалів. Сітки можуть бути постійними, такими що розсмоктуються та композитними напіврозсмоктуваними.
Синтетичний сітчастий імплантат підбирається і встановлюється виключно лікуючим хірургом. Залежно від техніки, сітка може розміщуватися в черевній стінці як під м’язово-апоневротичним шаром (sublay), так і над ним (оnlay). А коли краї рани звести практично неможливо або небезпечно, тоді застосовується методика «вкладки» сітки (inlay). Після установки сітчастий ендопротез фіксується одним із наступних способів: пришивається, кріпиться за допомогою спеціального хірургічного степлера, а деякі сітки взагалі не потребують фіксації.
– Оперативне втручання є тривалим? І скільки триває реабілітація?
– Про тривалість оперативного втручання говорити важко, оскільки це залежить від антропометричних особливостей пацієнта, розміру грижового дефекту, вчасності виконання оперативного втручання (планове чи ургентне із ліквідацією защемлення). Якщо говорити про операцію в плановому порядку, то, в середньому, тривалість складає від 1 години до 2 годин.
Реабілітація — важливий етап у лікуванні недуги. Тому після хірургічного втручання пацієнтам слід неухильно дотримуватися рекомендацій лікаря.
Протягом 3 днів після операції пацієнт перебуває під постійним контролем лікаря. Повне відновлення займає період до 1 місяця.
У цей час пацієнту потрібно приймати вказані лікарем ліки, доглядати за післяопераційною раною, деякий час дотримуватися дієти, щоб знизити газоутворення та уникати сильної фізичної активності, а також відвідування басейнів, лазень і саун.
– Чи є випадки коли оперативне втручання не проводять? Якщо так, то чому?
– Протипоказане оперативне лікування за таких випадків:
- тяжкий загальний стан здоров’я, виснаження (кахексія);
- декомпенсовані серцево-судинні хвороби;
- злоякісні процеси з негативним прогнозом на найближчий час;
- грубі порушення функції внутрішніх органів (печінки, нирок).
В окремих ситуаціях хірургічне втручання можна відкласти. Наприклад: не ускладнена грижа живота, симптоми в жінки виникли після важких пологів. Тоді, поки стан пацієнтки не стабілізується, допускається консервативне лікування: обмеження фізичного навантаження, бандаж. І за першої можливості – планова операція.
– Як запобігти рецидиву грижі живота?
– Для всіх пацієнтів правильна поведінка в ранньому післяопераційному періоді не менш важлива для позитивного результату, ніж безпосередньо сама операція. Важливою особливістю раннього післяопераційного періоду є дотримання рухового режиму та носіння спеціального бандажа.
У зв’язку з тим, що поява грижового вип’ячування обумовлене підвищеним внутрішньочеревним тиском і слабкістю м’язово-апоневретичних структур, пацієнтам в період відновлення рекомендовано бути уважними до себе і не допускати підвищення тиску в черевній порожнині. Дотримання цієї простої рекомендації – є найкращою профілактикою рецидиву грижі та інших післяопераційних ускладнень.
– Поділіться непересічним/цікавим випадком з вашої практики, який був повʼязаний з грижею живота?
– До нашої клініки звернулася молода дівчина зі скаргами на наявність випинання на внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна. Зі слів пацієнтки, цей утвір виник близько 6 місяців тому, після падіння з велосипеда, і вона вважала, що дане випинання є гематомою і довший час змащувала дану ділянку гепариновою маззю. У зв’язку з тим, що утвір після самолікування не зник і навіть збільшився в розмірі – хвора звернулася до хірурга. При первинному огляді було запідозрено у хворої діагноз: набута вправима стегнова грижа, який ми підтвердили при проведенні УЗД-обстеження. Хвора успішно нами прооперована і продовжила своє активне життя вже здоровою.
Контакти лікувально-діагностичного центру «Мед-Атлант»:
+38 (095) 00 38 452
+38 (097) 41 13 133
м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1),
м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2).
Офіційний сайт і соцмережі:
https://www.facebook.com/medatlantif
https://www.instagram.com/med_atlant.if/
https://www.youtube.com/channel/UCA53wtCg6uamh8okZZn5JNA
Реклама грижа живота
ФОТО ТИЖНЯ
