20 жовтня під час панельної дискусії «Реабілітація і ментальна підтримка військових», яку в межах «Форуму розвитку та відновлення» в Івано-Франківську організувало «Тепле місто», фахівці міркували про інтеграцію ветеранів у соціум.
Модераторка Росана Тужанська, керівниця «Теплого міста» зазначила, що крім фізичних ран, війна завдає воїнам невидимі, психологічні травми, які також необхідно лікувати, пише Галка з місця події.
Директорка Центру психологічного здоров‘я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України Ксенія Возніцина зазначила, що психічне здоров‘я захисників і захисниць, які повертаються з фронту додому, залежать не тільки від якості реабілітаційних центрів, але й від ставлення до цих людей:
«Психічне здоров‘я ветерана — це відповідальність кожного, хто зустріне їх тут, у тилу. Чи розвинеться психічний розлад, чи стане він хронічний, залежить від того, як їх зустрінуть у кав’ярні, у маршрутці чи на роботі» — каже Ксенія Возніцина.
Цю думку доповнила директорка «Superhumans Center» Оксана Руднєва. Вона розповіла, що військовослужбовці, яких вони протезують, часто помічають на собі неоднозначні погляди в публічних місцях, і це їх дуже турбує. Така реакція громадськості не обов‘язково є негативною, зазвичай, люди просто не знають, як себе повести:
«Мене часто питають, як ставитися до військового з протезом. Та ставтеся як до нормальної людини! Коли жінка має імпланти в грудях, ви ж не ставитеся до неї з острахом чи поблажливо? Військовий не має усю ніч їхати в потязі, не знімаючи протеза, щоб, боронь Боже, когось не налякати. Це нам потрібно розвиватися» — говорить Руднєва.
Військовослужбовець ЗСУ, правозахисник і юрист Масі Наєм зауважив, що неналежне ставлення до ветеранів від суспільства і держави травмує їх повторно. За його словами, ніхто не йде воювати для того, щоб їм щось дали, але захисники відчувають когнітивний дисонанс, коли повертаються з фронту й стикаються з байдужістю до своїх потреб:
«Ми, як держава, платимо військовому 600 або 800 тисяч, або мільйон гривень. З якою метою? Мабуть, з пошани до нього, так? Але ми йому кажемо: «чувак, пошана тут буде, а тут – ми тебе будемо принижувати всю дорогу. Будеш чортом. Ми тебе будемо ображати, змушувати стояти в черзі, посилати робити ксерокс хрін знає куди, з однією ногою, з одним оком або без рук». Ні, це так не працює. Не давайте мені цих грошей, дайте мені краще послуги, щоб я повернувся і був повноцінним», — говорить Масі Наєм.
Через те, керівник Департаменту стратегічних ініціатив «Повернись живим» Іван Науменко вважає, що з поваги до захисників і цивільних, які постраждали від російської агресії, Україна має стати інклюзивною абсолютно в усіх сферах. Зокрема й у спорті:
«Десь інтуїтивно ми розуміємо, що спорт корисний для людини, яка пройшла війну й отримала поранення. Тому в нашій роботі ми концентруємося на розвитку адаптивних видів спорту. Це баскетбол на візках, це стрільба з луку, це плавання, футбол. У нас є два напрямки. Перший з них міжнародний, ми готуємо національну збірну і забезпечуємо всі потреби команди. А другий напрямок — це про розвиток адаптивного спорту у громадах, для людей, які після реабілітації почали займатися спортом і хочуть розвиватися далі», — каже Іван Науменко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про відбудову, тилові міста та взаємодопомогу. У Франківську «Форум розвитку та відновлення» (ФОТО)
Читайте також: “Тепле місто” організовує навчання для громадських організацій, щоб творити суспільні зміни та допомагати ветеранам
ФОТО ТИЖНЯ
