Класик сучасної української літератури Юрій Андрухович презентував свій новий роман «Радіо Ніч».
Модератором став український філософ та письменник Володимир Єрмоленко, передає Укрінформ.
«У кожного автора в житті бувають особливі хвилини, коли він вперше торкається своєї нової книжки. Ось ця приїхала нещодавно з друкарні. Я дякую тим людям, які зробили цю книжку красивою, приємною на дотик», – сказав Андрухович про новий твір.
Роман вийшов друком у чернівецькому видавництві Meridian Czernowitz. Це історія про музиканта, героя барикад, революціонера Йосипа Ротського, який через життєві обставини створює нічну радіостанцію «Радіо Смуток».
У романі основні події відбуваються під час революції. Деякі з них дуже схожі на українські революційні події, проте на це немає конкретних вказівок.
«Наш Майдан у жодному разі не програв, і тому місто не називається Києвом, країна не називається Україною. Ми не знаємо, з якої країни Йосип Ротський, ми тільки здогадуємося, що його рідна мова належить до слов’янських», – сказав Андрухович. Він додав, що «Ротський – це піаніст, який грав на барикадах. Він мав з десяток прототипів нашого Майдану».
Письменник підкреслив, що Революція гідності супроводжувалася естетичними ідеями, і неправильно уявляти, що там лише літали «коктейлі Молотова» і все горіло. Під час революції звучала симфонічна музика. Так і у романі: сам Ротський – музикант на барикадах, на своєму радіо він має власний плейлист, який вмикає слухачам.
Єрмоленко назвав цю книгу «акустичним романом», бо музика грає важливу роль у тексті. Зокрема, читачі мають змогу послухати саме ті твори, які вмикає Ротський, за допомогою QR-коду, розміщеного на обкладинці.
На запитання, що змінила Революція гідності, Андрухович відповів, що вона повернула українцям шанс відстоювати своє майбутнє. «Майдан не приніс готове майбутнє, він повернув цю можливість. Як на мене, дуже важливе усвідомлення того, що він існує в українському суспільстві як певний остаточний запобіжник. Якщо ситуація зайде в якусь чергову загрозливу перспективу, то у нас завжди буде цей запобіжник. Біда в тому, що, як свідчить та сама Білорусь наших днів, диктатори, на жаль, вчаться на помилках. І от, скажімо, я починаю боятися, що оксамитові революції більше не проходять», – сказав письменник.
Революція у романі «Радіо ніч» програє.
Андрухович розповів, що радіо у назві не випадкове: «Це дивовижне явище. Радіо залишає вимір перебування сам на сам, вимір інтимності, вслуховування у щось інше або дуже близьке, знайоме. Радіо, безумовно, музичне. Герой роману – ексмузикант, в силу зовнішніх обставин, поступово втратив здатність грати на клавішних інструментах на тому рівні, як колись міг. І радіо стає його новим інструментом».
За словами письменника, ідея роману з’явилась у 2005 році під час інтерв’ю у Варшаві, коли його запитали, чим би він займався, якби перестав писати. Андрухович тоді відповів, що заснував би нічну радіостанцію з улюбленою мінорною музикою і назвав би «Радіо Смуток». Наприкінці 2017 року ідея розвинулась у книгу. «Загалом писання цієї книжки – це 2 роки. Така склалася симетрія: перший рік я нотував і думав. А потім – рік писання, розбудовування отого вихідного файлу», – зазначив він.
«Чи я особисто присутній в цьому тексті як дійова особа? Цього немає. Я, мабуть, вперше за багато-багато років дозволив собі таку розкіш писати про інших людей», – сказав Андрухович.
Основою для обкладинки «Радіо Ніч» стала картина Влодка Костирка «Перепочинок під час утечі в Єгипет», створена 2020 року.
Літературні критики уже назвали «Радіо ніч» найбільш гостросюжетним і ліричним твором Андруховича.
ФОТО ТИЖНЯ
