Рівень допомоги смертельно хворим – це показник дозрілості суспільства, – фахівець з паліативної медицини

Медики з Івано-Франківська взяли участь у 14-му Міжнародному Конгресі Європейської Асоціації Паліативної Допомоги у Копенгагені. Там представили дві наукові роботи, привезли багато інформації, які будуть опрацьовувати та впроваджувати в обласній охороні здоров’я.

Про це йшла мова учасників делегації на прес-конференції 20 травня.

Орина Децик, завідувачка кафедри соціальної медицини, зауважила, що івано-франківські науковці гідно представили Україну на світовому рівні.

«Нам часто здається, що українці меншовартісні, але ми абсолютно на рівні виглядали зі світовою спільнотою», – сказала Орина Децик.

За її словами, паліативна допомога полягає в тому, щоб водночас і не продовжити і не вкоротити життя людини, але надати йому більшої якості та дає можливості хворим гідно піти. Тому рівень розвитку паліативної допомоги є індикатором дозрілого суспільства.

Читайте також: Автовелопробіг у Франківську підтримував паліативну медицину.

Познайомившись зі світовим досвідом, у Департаменті охорони здоров’я вирішили розширити паліативну допомогу в домашніх умовах, збільшити виїзне госпісне відділення. Для цього створити на базі Центру надання паліативної допомоги додаткові педіатричні та виїзні мобільні бригади, які працюватимуть у кожному районі області.

Сказати точно, скільки мешканців області мають потребу в паліативній допомозі, медики не можуть. Зазначають, що 80% померлих від хвороб за минулий рік потребували паліативної медичної допомоги.

За словами Романа Мельника, начальника Департаменту охорони здоров’я, в області налічується 22 тисячі хворих на рак, ще 5-7 тисяч нових діагнозів встановлюють щороку. Також серед онкохворих в області 100 дітей.

«На сьогодні паліативна допомога є одним із контраргументів для евтаназії – біди яка насувається на ціле людство,- сказав капелан госпісу Ярослав Рохман. – Треба пояснити людині, що вона не є тягарем для родичів чи медичного персоналу. Вони здобувають заслугу для себе, коли працюють з цими хворими».

Він додав, що душпастирі у госпісі допомагають не лише хворим, а й персоналу, якому загрожує професійне вигорання, адже не кожен витримує постійно бачити страждання.