“«Рибалка IF.UA» — це стиль життя”: історія франківської рибальської спільноти — найбільшої на заході України (ФОТО)
Історія «Рибалки IF.UA» починається від дитячого захоплення риболовлею до створення унікального клубу-музею з сотнями рідкісних експонатів. Спільнота постійно росте, об’єднуючи як досвідчених рибалок, так і новачків, роблячи риболовлю доступною та цікавою для всіх.
Від першої вудки до великої спільноти: як у Франківську народилася рибальська спільнота «Рибалка IF.UA»
Віталій Яцяк, засновник спільноти «Рибалка IF.UA», уперше взяв до рук вудочку ще у шість років. Тоді ж і зловив свою першу рибину — момент, який назавжди змінив його життя.
“Накрило, зачепило”, — так він згадує той день. З того часу риболовля стала для нього не просто захопленням, а способом життя.
Разом з однодумцями Віталій створив рибальську спільноту, а потім і клуб-музей, де вже багато років збирають рибальські раритети. Чимало цінних експонатів з’явилися завдяки учасникам спільноти. Поруч із музеєм працює рибальський магазин, де можна підібрати все необхідне — від першої вудочки для дитини до професійних снастей для досвідчених рибалок. Тут не просто продають обладнання, а й радять, діляться досвідом і надихають на нові виїзди до водойм.
Спільнота з’явилася цілком спонтанно. Кілька років тому, коли Facebook уже став звичним інструментом для спілкування, Віталій шукав, куди можна поїхати на риболовлю в Івано-Франківській області. Здавалося б, інформація мала бути у відкритому доступі, але він не знайшов жодної конкретної поради чи опису водойм.
“Не так просто піти на річку, сісти й ловити, — згадує Віталій. — Це потребує підходу”.
Усвідомивши, що такої платформи немає, він вирішив створити її сам, аби інші рибалки могли обмінюватися досвідом і дізнаватися про хороші місця для відпочинку.
Так поступово виникла і почала розвиватися Facebook-спільнота, яка згодом переросла в активне об’єднання однодумців. Сьогодні вона живе завдяки учасникам та чіткій модерації. У групі стежать за цензурою, щоб контент був комфортним і безпечним для всіх — від дітей до дорослих.
Тут діляться не лише рибальськими трофеями, а й світлинами грибних походів, сімейних виїздів на природу чи мандрів у гори.
Спільнота проводить різноманітні заходи — від дитячих рибальських змагань до великих аматорських турнірів. Віталій наголошує: їхній формат не є суто спортивним, а радше дружнім і відкритим для всіх. Тут не важливо, чи ти досвідчений рибалка, чи вперше тримаєш вудку, — кожен може спробувати свої сили без страху перед «серйозними» суперниками.
У цій спільноті риболовля — це не про здобич і не про смажену рибу. Це про морально-душевний відпочинок, перезавантаження, яке потрібне кожному, як оновлення програм для комп’ютера. Він переконаний, що риболовля — справа не лише чоловіча: на змаганнях часто збираються цілі родини, і саме в таких виїздах відчувається справжня цінність цього хобі.
Як «Рибалка IF.UA» об’єднує родини, друзів і навіть ветеранів
У «Рибалці IF.UA» змагання — це завжди подія, до якої готуються разом із учасниками. Віталій пояснює: перед тим, як визначити місце та формат, у Facebook-спільноті проводять опитування. Члени групи голосують, де саме хотіли б рибалити і який вид лову обрати — на поплавець, хижака, коропа чи іншу рибу.
Після цього команда організаторів домовляється з орендарями водойм, готує призовий фонд і відкриває реєстрацію. Участь коштує фіксовано. Зібрані кошти йдуть на кубки, подарунки, призи для переможців та спеціальну нагороду за найбільший улов — «біг-фіш».
Віталій наголошує: навіть якщо учасник не переміг, він усе одно отримає відзнаку — завдяки спонсорам, які охоче підтримують такі заходи. Формат залишають любительським, щоб участь була доступною кожному, без зайвого тиску і складних умов.
Особливе місце у діяльності спільноти займають соціальні ініціативи. Минулого року, наприклад, організували риболовлю для реабілітації військових на приватній водоймі. І такі події планують проводити й надалі.
«Рибалка IF.UA» сьогодні вважається найбільшою рибальською спільнотою на заході України. Вона постійно зростає, а особливий акцент робить на роботі з молоддю. Якщо колись головною метою було зловити рибу й приготувати її на вогнищі, то тепер спільнота пропагує принцип «зловив — відпусти», щоб рибальські традиції могли передати наступним поколінням.
Щодо тривалості риболовлі — для учасників немає обмежень. Це може бути кілька годин, доба або навіть дві. Головне — щоб атмосфера залишалася дружньою, а процес приносив задоволення.
“Маєш вудочку — приїжджай і лови. Мама, тато, діти — відпочивайте, насолоджуйтесь, а в кінці ми зважимо улов і визначимо переможця”, — усміхається Віталій.
Рибальський музей з сотнями експонатів
Музей з’явився завдяки зусиллям самої спільноти. Його створення — це результат спільної праці резидентів клубу, які власноруч втілили ідею в життя.
“Підтримка була надпотужна”, — згадує Віталій.
Тепер це не просто місце для експонатів і рибальських раритетів, а справжній центр зустрічей. Тут можна навчитися чомусь новому, поставити запитання досвідченим рибалкам, пограти у більярд, випити кави чи просто перечекати спеку в прохолоді.
Музей став затишним куточком, де панує дружня атмосфера, а спілкування виходить далеко за межі теми риболовлі. Це простір, де цінують і хобі, і людські стосунки.
Ідея створення музею
Ідея створення рибальського музею виникла у Віталія ще багато років тому. Він добре пам’ятав речі, якими користувався в дитинстві, і з сумом усвідомлював, що вони зникають безслідно.
“Речі, якими ми користувалися в дитинстві, просто пропадають. Вони знищуються, час їх забирає з собою”, — каже він.
У музеї зібрано сотні артефактів — настільки багато, що Віталій навіть не береться їх рахувати.
Збирання експонатів тривало роками. Частину речей приносили учасники клубу, інші — просто небайдужі люди, які знаходили у себе вдома забуті трофеї минулого. Деякі з них вимагали реставрації — і команда клубу власноруч ремонтувала їх, повернувши первісний вигляд.
Сьогодні ці речі займають почесне місце в музеї, прикрашаючи його інтер’єр і нагадуючи про рибальське минуле. Кожен експонат — це не лише предмет, а й частинка історії, наповнена спогадами та теплом тих часів.
Блешні з XIII століття, золота блешня та генеральські приманки: цікаві експонати музею
Серед експонатів музею є справжні скарби, які переносять відвідувачів у різні епохи рибальської історії. Одним із найцінніших артефактів Віталій показує блешні часів Київської Русі — XIII століття.
Це невеликі рибальські приманки, виплавлені з бронзи, відшліфовані вручну. Колись саме такими снастями ловили рибу наші предки, ще задовго до появи сучасних блискучих і кольорових приманок.
Є у колекції й набір радянських блешень, який колись був доступний лише для «обраних».
Сьогодні такі комплекти зустрічаються рідко, а їхня вартість чимала. Цей набір музею подарував друг спільноти Руслан Румега власник київської «Радіорибалки».
Окрема гордість — унікальна срібна блешня, покрита 24-каратним золотом, подарована ще одним другом спільноти – Русланом.
Віталій жартує, що ловити на неї було б надто ризиковано: якщо зачепиться й потоне, втрату буде важко пережити. Ця прикраса рибальської колекції виготовлена за кордоном і, ймовірно, не має аналогів.
Окрім блешень, музей зберігає багато інших рибальських раритетів — від старовинних котушок до снастей та інших речей, привезених з різних країн світу. Кожна річ тут має свою історію та цінність, а разом вони створюють живу енциклопедію рибальської культури.
Відпочинок — важливіший за улов
Рибалки не прив’язані до одного місця — вони ловлять скрізь, де є можливість: на озерах, річках, у різних куточках області. Віталій зізнається, що найчастіше вибір падає на озера, адже поїздки на річку потребують більше часу та планування.
У регіоні чимало платних і приватних водойм, де риболовля офіційно дозволена. Та головне, каже Віталій, не кількість упійманої риби, а враження й відпочинок.
“Ми не їдемо за рибою — ми їдемо за емоціями. А як на мене, це найголовніше в наш час”, — наголошує він.
Принцип «зловив — відпусти» тут не просто правило, а філософія, яка допомагає зберегти природу і водночас отримати справжнє задоволення від процесу.
Правила та традиції
У спільноті традиції й правила ґрунтуються насамперед на взаємоповазі. Учасники діляться досвідом і знаннями, навіть якщо вони не завжди професійні, адже тут є як любителі, так і рибалки високого рівня.
Головне правило просте: поважай інших — і тебе поважатимуть.
“Важлива традиція – це повага один до одного. Це найголовніше”, — підкреслює Віталій.
Риболовля для членів спільноти — це не лише закидання вудки. Це спільні поїздки з друзями, смаження шашлику, розмови й спогади.
“На рибалці ніколи не говоряться про погане. Там завжди тільки позитивні історії”, — каже Віталій.
У спільноті не дотримуються жорстких забобонів, але мають власні важливі звички.
Віталій розповідає, що існує популярна серед рибалок прикмета — не брати з собою рибу на риболовлю, бо тоді нічого не зловиш. Можливо, вона й працює, але для них це не головне.
Основна традиція спільноти — залишати після себе чисте місце. Це не просто правило, а прояв поваги до природи й до тих, хто прийде на водойму після.
Учасники спільноти та повномасштабне вторгнення
Повномасштабне вторгнення суттєво змінило життя спільноти. Поїздок на риболовлю стало менше — пріоритети зараз інші. Серед 37 тисяч членів спільноти у Фейсбуці є й ветерани, і військовослужбовці. З ними постійно підтримують зв’язок, запрошують на зустрічі, пригощають кавою, слухають. Віталій наголошує, що це не просто допомога, а справжня підтримка, яка ніколи не буває зайвою.
Також цінно, попри складнощі, знайти можливість виїхати на водойму, адже це допомагає зберегти емоційний баланс.
Спільнота відкрита для всіх охочих. Приєднатися можна у Facebook, щоб стати частиною дружнього рибальського кола.
«Рибалка IF.UA» – це…
Віталій
«Рибалка IF.UA» – це стиль життя. Це те, до чого йшлося дуже довго. Я завжди про це мріяв. Працював заради цього на багатьох роботах. Їздив за кордон. Для мене це була велика мрія. А мрії мають властивість здійснюватися.
Андрій
«Рибалка IF.UA» – це спільнота, яка змінила моє життя у кращу сторону. Тут я знайшов багато друзів, однодумців по хобі, з якими ми створили рибальський Клуб-Музей, де можна подивитися на раритети, якими колись ловили рибу наші діди, прадіди. Де ми разом допомагаємо ЗСУ, проводимо конкурси, аукціони, змагання з риболовлі.
Сергій
Моє знайомство з «Рибалкою IF.UA» відбулося на початку повномасштабної війни. Тоді я допомагав хлопцям і возив на схід гуманітарну допомогу. У групі в Facebook побачив оголошення про те, що готові допомогти. Звернувся — і вже наступного дня поїхав за вантажем. Прийняли мене, як рідного: завантажили бус під зав’язку, і відтоді ми разом допомагаємо дотепер.
Спільнота не лише допомагає та організовує благодійні заходи, а й створює навколо атмосферу довіри, тепла та взаємопідтримки.
За три роки, які я є учасником спільноти ми стали більше, ніж друзями. І скільки ж було проведено благодійних змагань з риболовлі! Це не лише збір коштів на допомогу, а й можливість для військових після реабілітації відпочити, порибалити та скуштувати смаколики, приготовані на вогні. Море позитиву, емоцій та щирості — можна розповідати безкінечно.
“Галка” писала про ще п’ять не менш цікаві Франківські спільноти:
“Будем бігали” – тут біг поєднується зі спілкуванням і підтримкою.
“Театральні Волоцюги” – спільнота, яка живе театральним життям і не лише стежить за ним, а й доповнює та розвиває франківську сцену.
“Клуб Анонімних Авторів” – спільнота, де збираються поціновувачі письменництва, та неспішно, крок за кроком, оповідання за оповіданням – творять мистецтво.
“Urban Sketchers” – спільнота, де малюють, знаходять однодумців та зберігають спогади.
“Мотопаства” – спільнота, яка дає можливість вирватись з буденності, відчути свободу і залишитися наодинці з дорогою.
ФОТО ТИЖНЯ
