Миколу Вітенка обрали секретарем Івано-Франківської міської ради в кінці 2012 року на заміну Руслану Марцінківу, котрий перейшов на роботу до Верховної Ради. Такий вибір депутатів та міського голови для багатьох був несподіваним. Втім, за час що минув, Вітенко зарекомендував себе гідним організатором роботи міського «парламенту» та помітним місцевим політиком.
Читайте також: У Марцінківа розшифрували 600 млн на ЗСУ, але чиї борди — не знають (ДОКУМЕНТ)
– На останній сесії міської ради Ви з трибуни озвучили вимогу депутатів міськради про звільнення Арсена Авакова з посади міністра внутрішніх справ….Чи не відчували дискомфорту особисто критикувати міністра МВС?
– Я відчуваю дискомфорт від того, що в країні мало що змінюється на краще. Скажімо, ми чуємо про боротьбу влади з добровольчими батальйонами. Аваков займається міфічною діяльністю у Фейсбуці, а спіймати Клюєва, на руках якого кров Героїв Майдану, чомусь не зміг. І таких випадків не десятки, а сотні. За час обіймання посади міністра внутрішніх справ України Аваков не досягнув жодних результатів у розслідуванні злочинів проти учасників Революції гідності 2013-2014 років.
Ба більше, за даними Звіту Міжнародної експертної групи Ради Європи щодо розслідування подій на Майдані, оприлюдненого 31 березня цього року, МВС прямо перешкоджало переслідуванню головних підозрюваних у справі про розстріл громадян на Інститутській. А що вже говорити про й далі процвітаючу корупцію в бізнесі, судах, навіть правоохоронних органах? Аваков саботує вимоги Революції гідності, а тому має піти у відставку..
– А загалом, кажуть, Аваков виявився у трійці найбагатших чиновників України…Чи це у наш час не має значення?
– Навіть не здивований. На жаль, в уряді Яценюка простих патріотів з народу фактично не залишилося. Там працюють люди, які без проблем можуть домовитися з олігархами.
– Видається що міська рада, на відміну від обласної, все ж менш політизована. Гучні політичні заяви у вашій роботі – скоріше виняток, ніж правило.
– Саме так. Головними формами роботи міських депутатів є робота на окрузі, в комісіях та безпосередньо на пленарних засіданнях міської ради. Депутати – це люди, яких свого часу обрала громада, щоб вони відображали її інтереси, і ми намагаємося відповідно діяти. Була Революція Гідності – були депутати на майдані, в тому числі і під час 19-20 лютого 10 депутатів –свободівців брали участь в подіях в Києві, йде війна на Сході – 3 депутати-свободівці, а саме Андрій Гнатів, Петро Гавриш, Михайло Малярчук служать, інші допомагають через волонтерство і так далі.
Зараз однією з найважливіших питань є необґрунтоване підняття тарифів, замороження росту зарплат та пенсій, що приводить до зубожіння населення, і це можна почути на кожному кроці. Звісно, що і ми повинні доносити позицію громади нашого міста до керівництва держави та реагувати на таку ситуацію. Однак, основна наша робота лежить звісно ж у господарській площині.
За чотири з половиною роки відбулося 55 сесій міської ради на яких було прийнято 1787 рішень! Так, зокрема свободівцями були підготовлені та внесені такі програми та рішення: програма модернізації дорожньої інфраструктури, облаштування прибудинкових територій, модернізації житлового фонду, розвитку місцевого самоврядування та громадянського суспільства, перелік заходів для збільшення мережі дошкільних навчальних закладів, положення про порядок загальної міської електронної реєстрації дітей до поступлення у дошкільні навчальні заклади міста, проекти рішень про закріплення земельних ділянок за скверами.
І це далеко не повний перелік рішень та програм, авторами яких виступали свободівці. Але саме ці рішення та програми вкупі з передбаченим міською радою бюджетним фінансуванням дозволили здійснити, не побоюся цього слова, справжню революцію в місцевій господарці.
Чого вартий той факт, що за останні чотири роки відремонтовано доріг у 15 разів більше ніж за попередніх 10 років, масово облаштовуються двори, будуються нові дитячі садочки.
– Загалом, наскільки “працелюбним” є депутатський корпус міської ради — кого можна назвати відмінниками по відвідуваності, а кого — двієчниками?
– Апарат ради веде відповідну статистику і ми її регулярно надаємо соціологічним службам та засобам масової інформації, що в свою чергу спричиняє незадоволення саме депутатів-прогульників. Щоб бути коректним, відзначу тільки, що найбільш дисциплінованою фракцією є фракція ВО «Свобода» – 87% відвідуваності. Прикро, але особливо останній рік, все частіше інші депутати збираються на межі кворуму. Мені важко зрозуміти мотиви депутатів, які були обрані до ради і навіть на десятьох з 55 можливих сесій не були присутні, але на жаль такі є.
– Днями набрав чинності новий статут міста. Про його необхідність і можливості вже сказано чимало. Але все ж — на Вашу думку, чи готова громада застосовувати цей інструмент для вирішення своїх проблем? Чи проблем міста?
– Статут міста — це його Конституція. Тепер тут чітко зафіксовані норми, які вже давно на часі. Зокрема обумовлена процедура громадських слухань, звітування перших осіб міста та депутатів. Також удосконалений процес внесення на розгляд міської ради місцевої ініціативи. Тепер для цього потрібно зібрати лише 200 підписів іванофранківців. Це унікальна для України практика!
Також у Статуті прописаний обов’язок оприлюднення в інтернеті звукових стенограм засідань сесій та виконавчих комітетів, що робить роботу влади прозорішою.
– Знаємо, що особисто Ви опікуєтеся темою захисту зелених зон в місті від забудови. Про які результати тут можна говорити? Які зелені зони нині все ще є під загрозою забудови?
– Приємно відзначити, що це скликання міської ради повернулося обличчям до збереження рекреаційних зон. Так, нами закріплено 43 ділянки по всьому місту під сквери. Частину з цих ділянок довелося відстоювати і відбивати в забудівників через суди. Так, сквери на Витвицького, біля будинків 126-128 по Галицькій, будинка 4 на Івана-Павла ІІ, 67 а по Гната Хоткевича та багато інших доводилося відвойовувати через суди.
Все це є наслідком прийнятих депутатами попередніх скликань рішень. Чого лише вартий той факт, що з 60 депутатів попереднього скликання 32 були забудівниками!
Крім убезпечення від забудови ми також проводимо роботи по облагородженню скверів. Практично повністю завершений благоустрій скверу на Привокзальній, йдуть роботи по благоустрою сквера на Стуса, скоро розпочнуться роботи в сквері на Військових Ветеранів. Вважаю, що принциповою позицією влади в місті має бути не віддати жодного клаптика зеленої зони, бо тотальна і хаотична забудова вже нанесла іванофранківцям непоправну шкоду, хоч усіх наслідків того «дерибану» землі ми ще не відчули.
– Й досі громада активно обговорює потребу захисту зеленої зони поблизу озера. Так, днями через суд орендар примусово змусив владу віддати йому землю в оренду ще на три роки. Як юрист і громадянин міста — як прокоментуєте таке рішення?
– У справі по оренді землі біля озера суддя-переселенка з зони АТО вирішила зробити на Прикарпатті свій Донбас. Як бачимо, з цим рішенням не погодилася не лише громада, а й суддівський корпус міського суду, про що журналістам заявляв сам голова суду. Гадаю, на найближчій сесії міської ради ми розглянемо це питання. Одне знаю точно — депутати-свободівці не змиряться з забудовою зеленої зони не лише в цьому, але й інших мікрорайонах міста.
– Один з ресурсів, яким розпоряджається міська рада, є земля громади. Чи багато нині територій ще можна продати, віддати в оренду, аби наповнити міський бюджет?
– Основними статтями надходжень до бюджету є земельний податок з юридичних осіб – його заплановано 17,9 млн. в рік та орендна плата з юридичних осіб – 26 млн., надходження від землекористування фізичними особами становлять 4,4 млн. Також на цей рік заплановано надходження до бюджету у розмірі 6 млн. від продажу земельних ділянок. Наразі, практично по всіх статтях за підсумками півріччя буде
перевиконання, але на цьому не варто зупинятися.
Звісно, «золотий час», а це 2004-2008 роки, коли був ріст економіки і можна було продавати землі по хорошій ціні, минув, абсолютна більшість цих земель були віддані в оренду і забудовано. Водночас, міською радою створений громадський контроль за використанням та охороною земель і цей механізм уже почав давати реальні результати. Так, є можливість фіксувати нецільове використання землі та самозахоплення та відшкодовувати збитки громаді. Раніше цю функцію начебто «виконувала» державна сільськогосподарська інспекція. Що стосується вільних земельних ділянок на продаж, то таких, повторюся, практично не залишилося.
– На фоні земельних скандалів напрошується питання — чи є шанси, що депутати нинішнього скликання затвердять досить суперечливий новий проект генплану?
– Скажу щиро – я не вірю в коригування генерального плану теперешнім скликанням, і тому є багато причин. По перше, є діючий генеральний план, по якому ми можемо працювати до 2025 року, тобто часу для прийняття нового генплану міста більш ніж вдосталь. По друге, не буду вдаватися в деталі, але скоригований генеральний план містить в собі занадто багато речей, які можна назвати словами «лобізм» та узаконення будівництва, яке проводилося всупереч генеральному плану.
По третє – маю надію, що рівень громадського суспільства в нас і надалі буде рости, і люди будуть цікавитися генеральним планом не тільки тоді коли уже під вікнами риється котлован чи зводиться будівельний паркан. Так, з ініціативи депутатів-свободівців зараз проводяться громадські слухання з обговорення генерального плану по мікрорайонам міста, графік розміщений на сайті міської ради. На жаль, тільки на одному з п’яти слухань, які вже зараз відбулися, зібралась чисельна група людей. Вважаю, що до розгляду такого документу потрібно підходити ґрунтовно та детально, і теперішньому скликанню на це часу не вистачить, а локальні інфраструктурні питання наразі потрібно врегульовувати детальними планами територій.
– Тема збереження зеленого Франківська Вам, мабуть, близька і як батькові двох маленьких дітей. Чи не заважає представницька робота приділяти належну увагу сім’ї?
– Сказати, що часу вистачає вдосталь на сім’ю я не можу, бо ті ж вихідні розбавляються роботою на окрузі, публічними заходами та іншим непередбаченим подіям. Але вірю, що навчився ефективно використовувати той час, що залишається. Зрештою, пограти з старшим сином у футбол, якому 10 років, піти на річку з сім’єю додає життєвої енергії та наснаги.
Розмовляв Роман Турій.
ФОТО ТИЖНЯ
