Серіал “Чорнобиль”: що відрізняє стрічку від реальних подій

26 квітня в Україні відзначають 34 роковини Чорнобильської катастрофи. Пропонуємо згадати про події 1986 року, переглянувши серіал “Чорнобиль”, який став найрейтинговішою в історії міністрічкою.

Як відомо, серіал “Чорнобиль” отримав “Золотий глобус” в номінації “Найкращий мінісеріал або телефільм”. У роковини Чорнобильської катастрофи пропонуємо не тільки переглянути стрічку, але й простежити, чим вона відрізняється від реальності, пище 24tv.

Серіал VS реальність

Судячи із коментарів та відгуків, найбільше глядачам сподобалася робота режисера, дизайнерів, сценаристів, а ще – сюжет, картинка, графіка, ну й звичайно ж увага до деталей. Якщо ж відверто, то сподобалось усе.

Разом із шаленою популярністю сателітом “Чорнобиля” стали міфи, неточності й домисли. Звичайно, завжди можна списати все на словосполучення “художній серіал”.

Щоправда, не у цьому випадку, коли сам продюсер Крейг Мезін запевнив, що порушувати документалістику заради емоційної складової неприпустимо.

Коли ви беретеся за екранізацію події, що розгорталася протягом 5 років й намагаєтеся втиснути це у 5 годин, то очевидно, що ви внесете певні зміни. Але у нас завжди було правило: зміни у сюжеті мають бути з розумом, аби не посилювати драми,
– наголошував він в інтерв’ю журналу The Variety.

Володази та пожежа на даху

Водолази – одна із таких змін. Пам’ятаєте епізод, де трьох добровольців: Олексія Ананенка, Валерія Безпалова й Бориса Баранова відправляють під реактор, аби вони спустили з-під нього воду? Насправді вони були не добровольцями, а просто виконували наказ.

В серіалі вони спускаються в аквалангах, а насправді – були в гідрокостюмах з респіраторами

Вони навіть не усвідомлювали, на що їх посилають. Звичайно, це не зменшує їхнього героїзму. Ще одна вигадка – пожежа на даху. В реальності були лише маленькі загоряння, але їх швидко загасили. А от страху, що вогонь перекинеться на сусідній блок, не було.

Порівняння з трагедією в Хіросімі

У серіалі порівнюють катастрофу Чорнобиля до японської Хіросіми. Згідно з сюжетом, щогодини радіації виділяється більше, ніж після бомбардування міста. Однак, за даними старшого експерта GreenPeace із ядерної енергетики Яна Хаверкампа, порівнювати катастрофу Чорнобиля і Хіросіми не можна. Щонайменше через те, що там різні шляхи опромінення радіації.

Грибоподібна хмара над Нагасакі після скидання бомби

Адже під час вибуху на Хіросімі основні проблеми зі здоров’ям були спричинені прямим опроміненням. Коли вибухає ядерна бомба, то зараження залежить від того, наскільки близько до епіцентру знаходиться людина.

У Чорнобилі ж, багато радіоактивних матеріалів просто викинуло в атмосферу. І з великої території вони поширювалися протягом тривалого проміжку часу.

Про заміри радіації, птахів, забій тварин та алкоголь

В одному із епізодів серіалу глядачам демонструють автомобіль, в якому московський генерал Пікалов їде заміряти радіацію в зоні реактора. А от історія каже зовсім інше – в реальності це був не Пікалов.

Людина, яка була в тій машині, досі жива. Свою роботу з честю виконав офіцер, старший лейтенант Київського полку цивільної оборони Олександр Логачев. Але глядачам показали генерала Пікалова з Москви, який прибув на ЧАЕС лише 27 квітня,
– розповіла Анна Королевська з Національного музею “Чорнобиль”.

Ще одна неточність – птахи. Ви ж пам’ятаєте першу серію, де пернаті падали з неба? Так от, ці події відбуваються у Прип’яті – за три кілометри від Чорнобильської АЕС. Частково, це правда: птахи й справді помирали від радіації. Але вони падали у радіусі 200-300 метрів від реактора.

Як стосовно забою тварин? От таке і справді було. Існували спеціальні загони, які цим займалися, аби попередити поширенню сказу й радіації. Коли проводили евакуацію, то домашніх улюбленців брати було категорично заборонено.

А тепер до алкоголю. Невже у Чорнобилі ящиками привозили горілку і наливали на “халяву”? Ні. З 1985 по 1991 роки Горбачов запровадив в Радянському союзі “сухий закон”. До того ж, довкола Чорнобиля створили 60-мильну зону, в якій продаж алкоголю був суворо заборонений. Щонайменше через те, що алкогольне сп’яніння призводить до дезорганізації.

Вплив радіації на організм та поведінка Дятлова

Повернемося до першої серії. Реактор уже зруйнований й глядачам демонструють персонал станції. Вони у крові й за лічені хвилини після вибуху шкіра на них просто зникає, а через одяг просочується кров.

Радіація впливає на людський організм трохи інакше. Спочатку з’являються опіки, а от відсутність шкіри – це вже остання стадія променевої хвороби. Її детально показали у сценах із пацієнтами у московській палаті.

Під час перегляду стрічки у вас точно склалося виключно негативне враження про Анатолія Дятлова. Чоловіка, який запевняв всіх, що нічого поганого не сталося, а потім ще й накинувся із погрозами на персонал.

У спогадах людей, які працювали із Дятловим, він описаний як професійний керівник, який собі ніколи такого не дозволяв. Ба більше, він сам обійшов весь реактор, аби впевнитися, що ситуація під контролем. У 1995 році у віці 65-ти він помер від інфаркту.

Роль Дятлова (справа) зіграв Пол Ріттер (зліва)

Хоча, існують версії, що Дятлов й справді інколи перевищував повноваження. Крім того, до останнього не визнавав своєї провини. За погане ставлення до колег й персоналу він навіть ще до аварії встиг отримати догану. Дослідники стверджують, що сварка показана у серіалі – факт, а не вигадка сценаристів.

Падіння вертольота

Трагічна сцена падіння гелікоптера, який пролетів над ректором й зачепився за кран – таке в історії Чорнобильської катастрофи й справді було. Проте вертоліт упав трохи пізніше.

Падіння вертольоту МІ-8 над ЧАЕС

Доля головних героїв серіалу в реальному житті

Академік Легасов, як і у стрічці, повісився у 1988 році. Офіційна версія – самогубство. За два роки, тобто у 1990-му помер й чиновник Щербина, який теж доклав немало зусиль для ліквідації катастрофи.

Актор Джаред Гарріс (зліва) та Валерій Легасов (справа)

Актор Стеллан Скашгорд (зліва) та Борис Щербина (справа)

За два роки до смерті Щербина ще очолював комісію з ліквідації наслідків землетрусів у Вірменії. Та ослаблений радіацією імунітет дав про себе знати.

А от головного інженера Миколу Фоміна кинули за ґрати, де він зійшов із розуму й, розбивши свої окуляри, намагався порізати собі вени. Його перевели у психлікарню. Тепер він живе із дружиною, дітьми і внуками у Тверській області.

Актор Едріен Ролінз (зліва) та Микола Фомін (справа)

Директора ЧАЕС Віктора Брюханова теж кинули за ґрати. Там він був за експонат – його демонстрували в’язням як головного винуватця аварії. Проте він викроїв час у в’язниці для вивчення англійської й достроково вийшовши із тюрми.

Актор Кон О’Нілл (зліва) та Віктор Брюханов (справа)

Його призначили заступником директора “Інтеренерго”, де він займався контрактами на поставки електроенергії за кордон. Олександр Акімов – один із тих, хто запобіг поширенню вогню.

Актор Сем Тротон (зліва) та Олександр Акімов (справа)

Поки він закривав усі клапани й виводив людей із небезпечної зони, встиг отримати дозу опромінення й помер за два тижні після аварії.

Серіал збирає дедалі більше позитивних відгуків. На думку українських ліквідаторів, це – далеко не повне розкриття картини, але на сьогодні– найкраще наближення до реальності, яке взагалі існує в художньому кінематографі.