Що таке ґендерно-нейтральні туалети? Вони дійсно є в українських школах? – фактчек “Галки”

Губернатор Санкт-Петербурга Олександр Бєглов заявив, що російські військові бачили ґендерно-нейтральні туалети в українських школах. Його слова підхопили й інші посадовці країни-агресорки, в тому числі путін. 

“Галка” розбиралася що це за “діч”.

1. Вони дійсно про таке говорили?

Дійсно. 13 січня у телеграм-каналі Бєглова з’явився запис про його візит до лікарні та спілкування з російськими військовими, що воювали проти України.

“Ті, хто з автоматом у руках пройшов українізовану версію Донбасу, добре розуміють, за що ми воюємо. Хлопцям, які бачили в школах туалети, де замість двох приміщень – для дівчаток та для хлопчиків, три приміщення – для дівчаток, хлопчиків та ґендерно-нейтральних, не треба пояснювати, які цінності ми відстоюємо“, – заявив Бєглов.

2. Ґендерно-нейтральний туалет – це який?

Ґендерний нейтралітет — теорія й практика уникання політикою, мовою та іншими соціальними інститутами розрізнення ролей відповідно до статі чи ґендеру людей для уникнення дискримінації, зумовленої переконанням, що є соціальні ролі, для яких одна стать більш підходяща, ніж інші. 

Відповідно ґендерно-нейтральні вбиральні це громадські туалети, доступні без розрізнення ґендеру людини, що ними користується. Іншими словами це будь-який туалет, на якому немає таблички “Ч” або “Ж”.

Саме так переважно виглядають громадські вбиральні в офісах, барах, в поїздах і літаках тощо. Ба більше, в абсолютній більшості приватних помешкань світу туалети – ґендерно-нейтральні!

3. Громадські туалети завжди ділилися на чоловічі та жіночі? 

Взагалі, поділ громадської вбиральні на чоловічу та жіночу, вперше з’явився лише у 1852 році. Того року в Лондоні запрацювала чоловіча кабінка на Фліт-стріт та жіноча – на Бедфорд-стріт. Туалети пропрацювали лише півроку і  закрилися через низьку відвідуваність.

Лише під кінець XIX століття на рівні урядів у західних країнах почали впроваджувати вимоги щодо обов’язкового поділу вбиралень на чоловічі та жіночі, в першу чергу – на виробництвах.

Одна з теорій стверджує, що існували чотири основних обґрунтування створення туалетів, розділених за статтю, як це було детально описано в державних статутах та відповідній літературі в XIX столітті: санітарія, приватність жінок, захист жіночих тіл, які вважалися слабшими, і захист соціальної моралі, особливо це стосувалося ідеології окремих сфер XIX століття.

Сорок три держави прийняли подібне законодавство до 1920 р. Інші стверджують, що безпека та конфіденційність були двома головними цілями розділення туалетів за ґендером. 

Втім, судячи зі слів путіна і ко вони мають на увазі саме окремий туалет для осіб, які не ідентифікують себе з будь-якою статтю. 

3. І такі туалети дійсно існують?

У світі – так. 

Статеве відокремлення громадських туалетів почало набирати популярності як суперечливе питання трансґендерної ідентичності в політиці США у 2010 році. Стверджувалося, що відвідування туалету, розділеного статтю, вимагає від людей самостійного відокремлення, і що деякі трансґендери повідомляють, що їх закидають запитаннями щодо того, який громадський туалет вони вирішили використовувати і вони “роблять все можливе, щоб взагалі відмовитись від громадських туалетів”.

В деяких країнах, таких як США, Канада, Великобританія, Австралія та інші, були прийняті закони та політики, що забезпечують право трансґендерних осіб використовувати туалети, які відповідають їхній ґендерній ідентифікації. 

Велика програма будівництва туалетів виключно для трансґендерних осіб ведеться в Індії. Приводом для неї стало рішення 2014 року, коли Верховний суд країни визнав трансґендерних людей особами «третьої статі», ухваливши, що вони мають отримувати рівний доступ до освіти, соціального забезпечення та інфраструктури.

Аналогічна практика розвивається у Таїланді. Так, 2003 року Технічний коледж провінції Чіангмай організував окрему туалетну кімнату для трансґендерних студентів.

У 2013 році у Каліфорнії вперше у США був прийнятий закон про захист прав учнів-трансґендерів. Тамтешні школярі можуть користуватися чоловічими або жіночими туалетами згідно зі своїми вподобаннями.

Тож головна дискусія в західному світі точиться в контексті права особи самостійно обирати туалет або взагалі, повернення до унісекс-туалетів.   

4. А що з цим в Україні?

Вимоги до шкільних вбиралень встановлені Санітарним регламентом для закладів загальної середньої освіти, який затверджено Міністерством охорони здоров’я у 2020 році.

Як і попередні державні стандарти 2001 року, новий регламент передбачає окремі туалети для дівчат та хлопців. 

Санітарні вузли мають розміщуватися лише у приміщенні. У них мають бути паперові або електрорушники, рідке мило, туалетний папір, хоча кількість цих засобів гігієни не визначена.

Крім того:

• Усі туалети повинні оснащуватися кабінками, що замикаються із середини. Перегородки між кабінками та дверцята мають бути вироблені з непрозорих матеріалів та починатися не вище за 0,1 м від підлоги;
• Туалети для початкової школи мають бути оснащені сантехнікою дитячого розміру;
• Рекомендується використання чаш Генуя (у підлозі, – ред), але встановлювати унітази також дозволяється. У такому випадку в кабінках мають бути одноразові накладки на унітази в спеціальному кріпленні.
• Прибирання в санвузлах має здійснюватися після кожної перерви та після закінчення занять із використанням дезінфекційних засобів.

“Галка” попросила прокоментувати “туалетні вислови” російського керівництва керівника департаменту освіти, науки і молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Віктора Кімаковича. Він відмовився коментувати подібну інформацію.

За його словами, питання, щодо встановлення “ґендерно-нейтральних туалетів”, в освітянській спільноті не піднімалось. Очільник департаменту не вважає доцільним обговорювати та коментувати такі «безглузді» фейки росіян.

5. Post scriptum

Понад 22% російських домогосподарств або понад п’ята частина жителів Росії досі не мають доступу до централізованої каналізації, повідомляє Росстат з посиланням на дані щорічного дослідження. 16,8% росіян користуються вигрібними ямами, а в 5,8% населення система каналізації взагалі відсутня. Ще близько 12,6% росіян повідомили, що не мають туалету у своїй квартирі чи будинку, в якому живуть: вони користуються санвузлами загального користування (наприклад, у комунальній квартирі) або мають туалет в окремій будові.

Головне зображення створене штучним інтелектом

Читайте також: Джинси та карткова гра: студенти прикарпатських профтехів розробили ідеї власних мінікомпаній (ФОТО)