Володимир Пшик родом із села Острів, що у Галицькій громаді. Чоловік служить від 2023 року у 24 бригаді. Вдома на нього чекають сини Артем та Олександр, батько Іван, а також, як він сам зазначає, улюблені хобі всіх галичан – риболовля та збирання грибів.
Про це пише “Галка” з посиланням на Галицьку територіальну громаду.
До повномасштабного вторгнення Володимир працював у торгівлі, їздив за кордон, виховує двох синів. З першого дня великої війни прагнув долучитися до війська, однак через хворобу матері не міг зробити цього одразу. Після її смерті у вересні 2023 року Володимир підписав контракт і нині служить стрільцем у складі 24-ї окремої механізованої бригади на Донеччині.
“З перших днів повномасштабного вторгнення я пішов до нашого відділення ТЦК та СП, але мені сказали, що зателефонують. У той час в мене мати хворіла – рак легень. І ми мусіли боротись за її життя. Та, на жаль, не вберегли – вона померла 24 лютого 2023 року. Тож вже 29 вересня 2023 року, з другої спроби, я приєднався до лав Збройних сил України. Звернувся до нашого відділення ТЦК та СП, підписав контракт на три роки і з жовтня того ж року перебуваю на сході України. Зараз я у складі 24 ОМБР перебуваю в Донецькій області, посада у мене стрілець, а звання – солдат” – ділиться Володимир.
Володимир Пшик брав участь у міських боях в Часовому Яру, в Торецьку, в окопних боях біля населеного пункту Нью-Йорк, в селі Боданівка, та в передмістях Бахмута.
“Щодо зброї – зараз все добре, постачання налагоджено, логістика працює. Тяжко трохи із людьми – не завжди є можливість вчасно відійти на ротацію і повноцінно відпочити. Не вистачає електронної техніки. Вона дуже крихка. Маю на увазі планшети і ноутбуки” – розповідає солдат.
“Війна – це завжди втрати. За час служби довелося побачити багато такого, про що не хочеться згадувати і говорити. Сказати можу тільки те, що ми всі тут тримаємося разом задля єдиної мети – захисту нашої України, наших рідних та близьких, наших друзів. До речі, поряд зі мною зараз перебуває ще один солдат – побратим із Галича, прізвище якого я не називатиму. Із Залукви був недалеко від нас хлопчина Ігор Лисак, який потрапив у полон. Чув, що він вже повернувся додому. Я з ним особисто знайомий не був, але все одно радий за нього. Є багато хлопців з Івано-Франківської області. Дружу із чудовим солдатом із Коломиї. Ми з ним разом ще з полігону у Десні” – ділиться військовослужбовець.
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
