Представлення найцікавіших фільмів фестивалю «Молодість», який стартує 22 жовтня в Києві.
Кожен рік, передивляючись програми фестивалю «Молодість», почуваєш себе гномом у печері дракона. Від розсипаних скарбів прокидається жадібність та втрачається пильність. На щастя, ніякого дракону нема, тому поціновувачі кіно вже зовсім скоро зможуть загрібати кіно обома руками з усією жадібністю, яка в них прокинулась. Так і треба, пише Сергій Ксаверов для Культпростору.
Будь-яка спроба відібрати найцікавіше в цьому клондайку приречена. Та й як можна вибирати між живою іконою сюрреалізму Алехандро Ходоровскі з його новим фільмом, класикою Стенлі Кубріка та цілою низкою цікавих прем’єр українського кіно? Та ніяк. А все це дуже скоро можна буде подивитися в кінотеатрах і навіть не тільки в них. Ця підбірка – спроба вказати на неочевидні скарби фестивалю та подивитися на деякі нові тенденції в його програмах, а також, звичайно, нагадати про гучні прем’єри, які нізащо не можна пропустити.
Сеппуку / Seppuku (1962)
Реж. Масакі Кобаясі
Програма: Століття
Одне з найпотужніших антисамурайських висловлювань в японському кіно, цей епічний фільм є ще й одним з найкрасивіших та найбільш кіногенічних чорно-білих витворів в історії кінематографу. Він був знятий Масакі Кобаясі на його найпродуктивнішому етапі творчості, коли кожен його фільм був справжнім шедевром. За цей порівняно короткий період він зняв шість дивовижних фільмів, та навіть на цьому тлі історія про те, як одного разу до феодального лорда прийшов ронін з проханням зробити харакірі у внутрішньому дворі, як того потребував кодекс, і що з того вийшло, закарбовується в пам’яті на все життя.
Жінка, яка пішла / Ang babaeng humayo (2016)
Реж. Лав Діас
Програма: Фестиваль фестивалів
«Жінка, яка пішла» – переможець останнього фестивалю в Венеції, що приверне увагу до його автора, безкомпромісного філіппінського режисера Лава Діаса. Він знімає принципово на чорно-білу плівку в застарілому форматі 4:3, та й ще фільми такої довжини, що на них можна по-справжньому виспатися. Новий, з хронометражем усього чотири години та знятий у більш широкому форматі – полегшений варіант знайомства, хоча багато хто все одно, мабуть, скаже, що батьки Лава, назвавши його на честь Лаврентія Берії, щось про нього вже добре знали. Втім, це не тільки один з найбільш принципових режисерів сьогодення, але й один з найбільш самобутніх. Новий фільм цього самородка – це історія жінки, яка просиділа у в’язниці 30 років за злочин, який вона не скоювала, і тепер готується подати помсту своїм кривдникам холоднішою, ніж лід.
Ран / Ran (1985)
Реж. Акіра Куросава
Програма: Шекспір у кіно
У програмі, присвяченій екранізаціям англійського класика, багато чудових фільмів, але «Ран» стоїть окремо. Це «Король Лір», повністю перенесений до феодальної Японії часів міжусобних чвар одним із найвідоміших японських режисерів. Як «Сеппуку» у чорно-білому втіленні, «Ран» – один із найкрасивіших фільмів вже у кольорі. Його яскрава, соковита краса відтіняє гіркоту та божевілля цього перелицювання шекспірівської п’єси, що разом створює приголомшливий драматичний ефект.
Тролі / Trolls (2016)
Реж. Майк Мітчелл, Уолт Дорн
Програма: «Молодість» – дітям
Поява на фестивалі анімаційного фільму з бюджетом у 120 мільйонів, який ось-ось вийде в прокат, – вже сама по собі дуже цікава ілюстрація того, що «Молодість» звертається до комерційного глядацького кіно. Хоча де таке кіно має бути, як не в дитячій програмі? Очікуваний як один із візуально найяскравіших анімаційних фільмів року «Тролі» – ще й можливість подивитися цю музичну комедію в оригінальному вигляді, тобто без хай і дуже талановитого, але переспіву майстрів дубляжу.
Відьма / The Witch (2015)
Реж. Роджер Еґґерз
Програма: Жахи «Молодості»
Поява програми жахів – ще одна велика несподіванка цьогорічного фестивалю. Найбільш помітний з підбірки сучасного горрору гучний дебют Роджера Еґґерза. Він розповідає історію родини, яку виганяють із поселення англійських переселенців в Америці в першій половині XVII століття. На фоні скрупульозного відтворення побуту, вірувань й навіть мови того часу Еґґерз вибудовує історію, кривава та нетерпима однозначність якої ховає зовсім не очевидні і не такі вже й реакційні, як це може здатися, послання.
Народження нації / The Birth of a Nation (2015)
Реж. Нейт Паркер
Програма: Фестиваль фестивалів
Фільм про повстання рабів у Вірджинії в 1831 під проводом Нета Тьорнера вже встиг у цьому році взяти два головних призи фестивалю в Санденсі – головної річної події в інді-кіно США, бути придбаним Fox Searchlight для прокату за рекордну суму та побути одним із головних фаворитів нагородного сезону. Але секс-скандал, пов’язаний із режисером, звів усі блискучі перспективи нанівець. Та все ж таки цей антирасистський фільм, знятий рівно через сто років після класичного «Народження нації» Вільяма Гріффіта з його звеличенням Ку-клукс-клану, залишається одним із головних фільмів року.
Особистий покупець / Personal Shopper (2016)
Реж. Олів’є Ассаяс
Програма: Фестиваль фестивалів
Зі своїм новим фільмом Олів’є Ассаяс знову нагадав, що колись він був одним із головних хуліганів французького кіно. «Особистого покупця» забукали в Каннах, щоб потім його автор отримав приз за найкращу режисуру. Підкреслено дисгармонійна історія про психосексуальні кошмари з примарами, з якими спілкуються за допомоги смартфону та Крістен Стюарт, переростає з часом у справжній горрор, який нервує та дарує саспенс майже на рівні гічкоковських фільмів.
Аустерліц / Austerlitz (2016) та Сафарі / Safari (2016)
Реж. Сергій Лозніця та Ульріх Зайдль
Програма: Спеціальні події
“Аустерліц”
«Аустерліц» Сергія Лозниці та «Сафарі» Ульріха Зайдля єднає досить багато. Обидва – документальні фільми, нещодавно представлені в Венеції, і обидва показують справжні жахи, але цього разу не вигадані, а які стали частинами сьогоднішніх сфер розваг, побудованих на стражданнях, смерті та вбивстві. Фільм Лозниці – чорно-біле, споглядальне та позбавлене коментарю кіно, яке демонструє веселих та бадьорих туристів у колишньому концентраційному таборі Заксенгаузен. Зайдль продовжує свої антропологічні студії, присвячені моральному стану сучасної Європи, та знімає документальне кіно про таких самих бадьорих та веселих туристів на відпочинку в Африці, де вони вбивають зебр, антилоп та жирафів.
Рідний край / Heimatland (2015)
Реж. Міхаель Крумменахер, Ян Ґассманн, Ліза Блаттер, Ґреґор Фрай, Бенні Яберґ,
Кармен Жак’є, Йонас Майєр, Тобіас Ньолле, Ліонель Рупп, Майк Шайвіллер
Програма: Німецькомовне кіно
Від великої любові до батьківщини та суспільства, в якому мешкають автори, знятий і «Рідний край». Ця назва саркастично відсилає до так званих Heimatfilmе – німецькомовних фільмів, які знімалися у 40-70-і роки та славили рідний край та традиційні чесноти. «Рідний край» – фантастичний фільм, у якому апокаліптична катастрофа виявляє глибину моральної корупції сучасної Швейцарії. Він знятий одразу десятьма молодими швейцарськими режисерами як цілісний фільм, всі історії якого об’єднані однією катастрофічною подією. Це кіно нового, обуреного покоління, можливо, стане початком, від якого буде відраховуватися більш, ніж одна, цікава фільмографія.
Найщасливіший день в житті Оллі Мякі / Hymyilevä mies (2016)
Реж. Юхо Куосманен
Програма: Скандинавська панорама
Висунутий на «Оскар» від Фінляндії та переможець другого за значенням конкурсу Канн «Особливий погляд», цей фільм – дебютна робота Юхо Куосманена. Це байопік фінського боксера Оллі Мякі, який розповідає про його перехід до стану професіоналів та підготовку до бою с непереможним американським боксером. Бою, який він нізащо не виграє, але зараз вимушений не тільки переходити в іншу вагову категорію, чому й терміново скидає вагу, але й терпіти увагу занадто настирної преси, яка радісно гонить його до майбутньої поразки. Цей фільм, схожий не стільки на типове боксерське кіно, скільки на типове фінське з його меланхолією та теплим гумором, особливо хвалять за його головну акторську роботу та дивовижний універсалізм послання, незважаючи на не досить мейнстрімову його форму та тему.
ФОТО ТИЖНЯ
