Шість змій, дві – з фронту: як Віра Постольна з Франківська доглядає за домашніми улюбленцями чоловіка-військового (ФОТО)

Віра Постольна з Івано-Франківська ніколи не мріяла про домашніх змій, але тепер доглядає за шістьма плазунами, яких завів її чоловік-військовий. Владислав Постольний перші змії придбав ще на фронті, де вони жили з ним у бліндажі. Після важкого поранення альбіноса-пітона Пандори родина два місяці лікувала улюбленицю, а коли змії тікають з дому – терпеливо чекають їх повернення.

Про незвичайне хобі військової родини Галці розповіла Віра Постольна, дружина контрактника ЗСУ Владислава Постольного.

“Це була мрія чоловіка з дитинства”

Віра одразу зізнається: ініціатива зі зміями була суто чоловіка.

“В дитинстві він був на морі, тримав пітона, сподобалось. Мрія була – мрія здійснилась тепер”, – розповідає жінка.

Особливо він мріяв про Пандору – сітчастого пітона-альбіноса. Перші дві змії – Ден і Нагайна (коврові пітони) – з’явилися у родини незвично. Владислав придбав їх, коли служив на фронті.

“Він перше придбав Дена собі. Вони жили разом на позиції. Він пішов на вихід, повернувшись, Ден пропав. Дуже сильно сварився з хлопцями”, – згадує Віра.

Чоловік поїхав до Харкова, купив нову змію – Нагайну.

“Повернувшись, за день він знайшов Дена. Був дуже радий. За пару днів пропала Нагайна, її теж знайшли – вона спала заховавшись у рушнику”.

Евакуація з фронту

Коли ситуація на фронті ускладнилась, Віра поїхала до Краматорська забирати змій.

“По дорозі додому в автобусі ніхто не знав, що я везу змій, поки одна не виповзла подивитися, куди вона їде”, – сміється жінка.

Спочатку було страшно:

“Перших пару разів, як давала їсти, вони кидалися на здобич – я була не дуже готова. Потім привикла. А коли приїхала Пандора – вже в річному віці, набагато більша за Дена і Нагайну – мені знову стало страшнувато”.

Шість змій в одному домі

Зараз у родини Постольних живе шість змій:

• Ден і Нагайна – коврові пітони, яким трошки більше року. Ден – найспокійніший зі всіх, а Нагайна “має трохи дівочий характер, може кинутись, але теж йде на руки”.
• Пандора – сітчастий пітон-альбінос. “Пандора в нас не агресивна, але їй не подобається, коли її зачіпають”.
• Три маїсових полози – найменші у колекції, але найспритніші втікачі.
• Була ще гондураська молочна змія, але втекла. Наразі сім’я надіється на її повернення додому.

“Гостям контактувати зі зміями дозволяємо, бо змій треба привчати до рук. Чим більше різних запахів вони відчуватимуть, чим більше рук їх тримає, то вони більше привикають до соціуму”, – пояснює Віра.

Особливості догляду

Годування відбувається за чітким графіком: менших змій – раз на тиждень, більших – раз на 10 днів.

“Ми ведемо календарик, щоб не забути, хто їв, хто ні”, – розповідає господиня.

Їжа – заморожені щури та миші різного розміру:

• Найменші їдять голих мишенят до 5 грамів
• Ден і Нагайна – мишей 20-25 грамів
• Пандора – щурів 100-130 грамів, іноді маленьких курчат

“Коли Пандора виросте більше, то буде їсти кролів, курчат. Я бачила відео на YouTube, що великих змій годують навіть маленькими козами”, – додає Віра.

Важливо знати: коли у змії блідшають очі та шкіра, її не можна годувати – вона готується скинути шкіру.

“Після того, як скинули, можна годувати одразу, навіть якщо пройшло 20 днів”.

Лікування Пандори

Найстрашніший момент – коли Пандора отримала серйозний опік.

“Лікарка сказала, що не дає гарантії, що вона взагалі виживе. Вона нічого не їла, не пила”, – згадує Віра.

Два місяці змію кололи, мастили кремом, купали.

“Шкіра злазила шматками. Ми її в ванні замочували і вручну оту луску стягали – це був капець”.

Пандора вижила, хоча рубець залишився.

У Франківську знайти ветеринара для змій було складно.

“Дзвонили в багато місць, казали, що немає спеціалістів. Тільки в одному знайшли лікарку, яка взялася за лікування”.

Втечі та пошуки

Найменші змії виявилися найспритнішими втікачами.

“Вони додумуються вилізти на гілочку, пропхати голову через дірочку у терраріумі і втекти”, – розповідає Віра.

Гідра (одна з маїсових полозів) втекла і два місяці родина вважала її загиблою.

“Просто коли вийшло сонечко, пригріло, вона вилізла на світло. Сиділи два коти і гралися нею, а вона кидається, захищається”.

Зараз втік Красті – вже два тижні його шукають, але Віра не втрачає надії.

Реакція оточення

Ставлення до незвичайних домашніх улюбленців різне.

“Моя мама боїться, подивилась тільки з-за кута і втекла. А мама чоловіка, батько і сестра не бояться, на руки беруть”, – розповідає Віра.

Син теж не боїться: допомагав лікувати Пандору – мама тримала змію, а він мастив кремом.

Сусіди спочатку тікали, коли бачили змію на вулиці, але згодом привикли і навіть фотографують.

Плани на майбутнє

У чоловіка є ще одна мрія – купити змію породи “Нігріта”.

“Але вона їсть інших змій, тому її небезпечно тримати з іншими”, – зауважує Віра.

Владислав продовжує служити в Азові з 2022 року, бере участь у боях під Часовим Яром, Серебрянським лісом. Навіть на полігоні він знаходить змій, але тепер фотографує і відпускає:

“Кажу йому: відпусти, мені вистачає!”

Віра зізнається: спочатку вона не була готова до такого хобі, але тепер називає себе “зміїною мамою”.

“Вони не дуже примхливі. До години на день займає догляд за всіма шістьма. А ще вони дуже цікаві – вночі просинаєшся від шуршання, думаєш, що це таке, а це змії повзають. Кажеш собі: нормально, давай спати”.