Сім пород собак, які довго живуть

Якщо ви мрієте про собаку, яка залишатиметься поруч багато років, варто звернути увагу на породи, що вирізняються довголіттям.

Про це пише “Галка” з посиланням на “УНІАН”.

Австралійський скотар

Ці собаки відзначаються відданістю, високим інтелектом і любов’ю до активної роботи. У середньому вони живуть від 12 до 16 років.

Загалом порода вважається витривалою, однак у старшому віці можливі проблеми зі здоров’ям — зокрема дисплазія тазостегнових суглобів або прогресуюча атрофія сітківки. Це не привід для паніки, а радше сигнал бути уважними: регулярно показувати собаку ветеринару та грамотно дозувати фізичні навантаження, щоб берегти суглоби. Найприємніше те, що за належного догляду й активного способу життя австралійські скотарі залишаються енергійними та щасливими.

Ши-цу

Це ласкаві, товариські й дуже ніжні собаки, які найкраще почуваються поруч зі своїми господарями. Тривалість їхнього життя може відрізнятися, але багато власників вважають ши-цу справжніми довгожителями.

Водночас через плоску мордочку та короткий ніс у цієї породи можуть виникати труднощі з диханням і ризик перегріву. Також ши-цу схильні до захворювань очей — зокрема сухості, катаракти та глаукоми.

Їхню відданість часто можна помітити в тому, що собака буквально ходить за господарем по всьому дому. Комфорт ши-цу значно підвищують прохолодні приміщення, спокійні прогулянки та регулярний догляд за шерстю.

Папійон

Папійони вирізняються кмітливістю, уважністю та сильною прив’язаністю до своєї родини. Ця порода також славиться довголіттям — багато собак живуть у середньому від 14 до 16 років.

Особливо тішить те, що папійони зазвичай мають міцне здоров’я, а їхній гострий розум допомагає залишатися жвавими й грайливими навіть у поважному віці. Якщо ви шукаєте милого собаку, який ніби відчуває ваш щоденний ритм і легко до нього підлаштовується, папійон може здатися майже надзвичайно розумним.

Рет-тер’єр

Це невеликі за розміром, рухливі та грайливі собаки, які завжди готові до нових пригод. Вони поєднують безтурботний характер зі сміливістю та активністю.

Рет-тер’єри також належать до порід-довгожителів — їхня середня тривалість життя часто становить від 12 до 18 років.

Серед поширених проблем зі здоров’ям у цієї породи трапляється вивих надколінка, коли колінна чашечка зміщується зі свого місця. Це може проявлятися дивною ходою або стрибками, схожими на «кролячі». Легкі випадки зазвичай добре піддаються корекції, однак на це варто зважати. Щоб зменшити ризики, важливо підтримувати собаку у гарній фізичній формі, забезпечувати регулярну, але помірну активність і не перевантажувати її надмірними трюками щодня.

Чіхуахуа

За словами багатьох експертів, середня тривалість життя чіхуахуа становить близько 14–16 років, а окремі представники породи можуть жити ще довше.

Ці собаки здатні бути дуже ласкавими й відданими, особливо якщо ставитися до них з повагою до їхнього невеликого розміру, а не як до іграшки. Коли чіхуахуа почуваються в безпеці, вони стають надзвичайно життєрадісними, а їхній характерний погляд спідлоба часто викликає усмішку.

Для цієї породи, як і для багатьох маленьких собак, типовими є проблеми із зубами. Крім того, у чіхуахуа можуть виникати захворювання серця та схильність до ожиріння, тому за станом їхнього здоров’я важливо регулярно стежити.

Австралійська вівчарка

Середня тривалість життя цієї породи зазвичай коливається в межах 12–15 років.

Водночас австралійські вівчарки можуть мати певні спадкові проблеми зі здоров’ям, зокрема дисплазію тазостегнових і ліктьових суглобів, а також захворювання очей, такі як катаракта, чи неврологічні порушення, зокрема епілепсію. Цим собакам украй важливо постійно давати розумове навантаження, адже нудьга швидко може обернутися деструктивною поведінкою. Та є й приємний бонус: за належного догляду австралійські вівчарки здатні залишатися грайливими й ніжними компаньйонами протягом багатьох років.

Такса

Такси можуть здаватися милими й компактними, однак для свого розміру вони досить гучні. У середньому ці собаки живуть від 12 до 16 років, тож для багатьох стають відданими компаньйонами на довгий час.

Найпоширенішою проблемою зі здоров’ям у такс є захворювання спини, пов’язані з довгим хребтом і низьким зростом. Зокрема, серйозну загрозу становить хвороба міжхребцевих дисків. Саме тому контроль ваги та обережна фізична активність мають вирішальне значення: менше стрибків, більше пандусів і рівномірних прогулянок. Дотримуючись цих рекомендацій, власники можуть суттєво підвищити шанси такси на довге й комфортне життя.