16 лютого в університеті Короля Данила відбулася зустріч молоді з Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шевчуком) у рамках проєкту «Відкрита зустріч з успішними людьми», пише “Галка”.
Читайте також: "Священник не має права відмовити": прикарпатців просять утриматися від причастя у час пандемії (ВІДЕО)
Про важливість зустрічей офлайн:
«Ми так довго всі сиділи онлайн, в часи пандемії, а потім почалася війна, тому нам так важливо мати нагоду для живого спілкування, підтримати один одного. Просто поглянути в очі та посміхнутися. Сподіваюся, що ця наша зустріч буде справді неформальною. У радянські часи приїжджали різні пропагандисти. І от йдуть після такої зустрічі дві дівчини і одна каже: «нє понятно, но бадріт».
Хочу, щоб після нашої зустрічі ми утвердилися в думці про те, щоб йти разом за нашу вільну незалежну Україну.
І за те, щоб мати цю зустріч, хтось платить своїм життям. Кожна область переживає війну по своєму. Київ прийняв перший удар, ми пережили та відчули місто, яке опинилося у пів оточенні і ми ніколи цього не забудемо».
Про програш росії:
«росія вже програла, але ми ще не перемогли. Ті хто зараз під ударом ворога, під обстрілами – нехай вони завжди будуть у наших молитвах на першому місці.
Я розпитував ректора скільки у вас є студентів. І їх трохи менше 4000 людей. Початковою освітою тут була юриспруденція. Пригадую мудрість щодо права. Папа Іван Павло ІІ казав: «Там, де не діє слово закону, діє закон сильного». Хтось хоче нав’язати нам цей закон. Наші люди на окупованих територіях на нас чекають. Наших священників катують, від них вибивають зізнання про ті злочини, які вони не чинили. Сталінські методи. Ми зверталися до Папи Франциска, щоб врятувати наших священників, але от вже п’ять місяців і ніякої відповіді немає».
Про європейську інтеграцію:
«Ми як народ так довго були безправними, що не відчуваємо вагомість того права. Коли якийсь державний закон заперечує природному закону, то він спонукає до не виконання.
Україна хоче бути частиною Європи, це не тільки увійти у якісь територіальні простори та споживацьку сферу, а і у певне правове поле, яке має свою динаміку. Всі реформи, які хоче робити наша влада, вони хочуть міняти у сторону європейського права».
Про українську сім’ю:
«Ми завжди будемо носіями революційних змін. Ми б хотіли будувати таку державу, де б хотіли жити ви всі.
Нас зараз веде гасло «Вірю у Збройні сили України», але також має бути гасло «Вірю в українську сім’ю». Хлопці та дівчата мають хотіти створювати свої сім’ї тут, в Україні»
Церква має бути супроводом до формування сім’ї, бути протидією насилля вдома. Всі наші священники навчаються, як давати раду собі з цим всім”.
Про лікування ран війни:
«Наша церква ставить перед собою різні цілі.
Найперше, лікування ран війни. Папа Франциск якось сказав, що церква зараз подібна до військового шпиталю. Це ще було до початку війни в Україні. 80% українського суспільства буде потребувати тої чи іншої допомоги, аби подолати ці рани. Хто пережив обстріли, наші воїни, які отримали рани під час війни.
Священники проходять сертифіковане навчання, аби знати як давати раду з цими ранами війни, до якого спеціаліста скерувати людину. Нам потрібні християнські психологи, бо ці спеціалісти зараз на вагу золота і їх не вистачає».
Про допомогу ВПО та переселенцям:
«Друге, опіка та допомога ВПО. Я знаю, що це є величезний шмат праці, яку ви вже робите. Кожна наша парафія перетворилася у прихисток, для тих, хто тікає від війни, потребує одягу та їжі. Я відвідував храм у Броварах, коли фронт ще був там, і родина пройшла вночі босоніж понад 20 кілометрів. Їхній будинок згорів.
Наших українців огортають теплом різні люди за кордоном. Вже є рішення, що 24 лютого в об’єднаному королівстві Англії буде оголошено загальну хвилину мовчання, ціла Англія зупиниться у солідарності з Україною».
Про військових капеланів:
«Вони допомагають лишитися людьми у нелюдських умовах. Не перетворитися на машину для вбивства. Військовий капелан лікує душу людини. Вони дають відвагу нашим воїнам. Мені капелани розказували, що от хлопцям дають ризиковане завдання і вони кажуть: «Отче, якщо ви йдете з нами, то нічого не страшно». І таких історій багато. Капелан має право носити зброю.
Моліться за наших захисників. Сьогодні, щоб бути героєм, то треба вміти любити».
ФОТО ТИЖНЯ
