Що в сина синдром Дауна, мешканка Івано-Франківська Валентина дізналася ще в пологовому залі. Але віддавати Дем’яна в спеціалізований заклад не хотіла, адже прагнула, щоб він змалечку ріс серед однолітків.
Дем’ян відвідує звичайний садочок уже два роки. Разом з іншими дітьми грається, займається танцями та вчиться. За цей час він став більш самостійним і навчився сам їсти, розповідає мама хлопчика.
“Спочатку він, як всі діти, не хотів ходити в садок. Він не розумів куди його ведуть і чому його туди ведуть. Проте зараз у Дем’яна вже є свій ритуал: прокинутися, прийняти певні ліки, почистити зуби й зібратися в садочок”, – каже Валентина Цура.
Окрім Дем’яна в садочку ще вісім дітей на інклюзивній освіті. Психологиня Ірина Вінтоняк наголошує, що в садочках з інклюзією важливо не робити між дітьми різниці.
“Підхід до таких діток повинен бути, як і до всіх інших. А вже залежно від того, які вони мають особливі освітні потреби, слід підбирати завдання, які можливо вже трохи відрізняються від завдань інших дітей”, – зазначає психологиня.
Щоб дитина з інвалідністю потрапила в садок, вона має спершу пройти комісію в інклюзивно-ресурсному центрі. Там фахівці проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку. Також в таких центрах надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги та забезпечують системний супровід дитини з особливими освітніми потребами.
Це не єдині права, які має дитина з інвалідністю. У рамках реформи деінституалізації, яка стартувала у 2017 році, родини дітей з особливими освітніми потребами мають можливість отримати низку послуг. Адже інклюзія з раннього віку сприяє інтеграції таких дітей в суспільстві.
Які ще існують послуги, котрі можуть отримувати батьки з дітьми із інвалідністю та особливими освітніми потребами у громаді – нижче в слайдах:
ФОТО ТИЖНЯ
