З Коломийської школи № 1 розпочинається відзначення 100-річчя від дня народження відомого українського актора театру і кіно, театрального режисера Василя Симчича. Саме сьогодні, у день уродин актора, тут відкрили присвячений йому стенд.
Основні ж урочистості ще попереду – 25 січня до Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича приїдуть відомі українські кіноактори і режисери. Про це повідомив його син, теж актор коломийського театру Зіновій Симчич.
У 1939 році Василь Симчич став добровольцем Карпатської України, побував у мадярському полоні, в 40-роках був законспірованим членом ОУН, у 1947-му енкаведисти заарештували його на кілька місяців «за співпрацю з бандерівцями». Майже 20 років творчість Василя Симчича була пов’язана з коломийським театром, з 1944 року був тут провідним актором, згодом режисером і головним режисером. Коли у 1962 році професійний коломийський театр було закрито, щоб врятувати його від загибелі, Симчич створив народний самодіяльний театр імені Ярослава Галана.
Широкому ж загалу став відомим як актор Київської кіностудії імені Олександра Довженка. Знімався у фільмах режисерів Леоніда Осики «Камінний хрест», Бориса Івченка «Анничка», «Пропала грамота», Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». Найбільшої слави йому принесла роль Захара Беркута в одноіменному фільмі Леоніда Осики за сценарієм Дмитра Павличка.
Почалося все із благословенного Богом куточка на Землі, села Середнього Березова, що на Косівщині Івано-Франківської області. Там, на Різдво, 8 січня 1915 з’явився на світ Василько – третя дитина в сім’ї з п’яти. Він був єдиним сином. Зростаючи серед неймовірної краси, серед природи Карпат, хлопчик вбирав у себе все найкраще. Кажуть, що він був особливим з народження, надзвичайно обдарованим. Василь Симчич розвивався в інтелігентному родинному оточенні. Запримітивши його гострий розум і бажання навчатися, 1926 року батьки віддали сина до Коломийської гімназії, де він провчився 9 років.
З 1935 року розпочалася акторська кар’єра Василя Симчича на сцені Українського Молодого Театру «Заграва». Між виходами на сцену ще було навчання у Львові, вчителювання у рідному селі.
28 грудня 1941 року Василь Симчич влаштувався артистом у Харківський Український Національний театр. З 20 вересня 1944 року по 20 грудня 1962 року працював актором і режисером Коломийського пересувного театру імені Я. Галана.
Від 1962 року — художній керівник самодіяльного Народного театру в місті Коломия Івано-Франківської області. Був режисером таких вистав, як: історична драма «Олекса Довбуш», «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, «У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, історико-побутова драма «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Свої люди-поквитаємось» О. Островського, «Нора» Г.І бсена. На сцені Івано-Франківського обласного театру єдиний раз виступив у ролі режисера у виставі «Неосвячене кохання» за мотивами повісті Михайла Коцюбинського «На віру».
Вся творча діяльність актора і режисера постійно була під пильним оком органів МДБ. Вдома неодноразово проводилися обшуки, був арештований і дивом уникнув смерті у тюремних підвалах. Та все ж пережите позначилося на здоров’ї Василя Ілліча.
Помер Василь Симчич у 1 березня 1978 року, у віці 63 років. Його іменем названа вулиця в Коломиї, на якій він жив.
ФОТО ТИЖНЯ
