Сонячна станція на балконі чи сотні панелей на подвір’ї. Як прикарпатці переходять на альтернативну енергію

Автор: Костинюк Олександр

19 Лип, 2019 20:21

Сонячна станція на балконі чи сотні панелей на подвір’ї. Як прикарпатці переходять на альтернативну енергію

Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна не лише опинилася на порозі нових можливостей, але й взяла на себе певні зобов’язання. Одне з таких –  до 2035 року споживати не менше 25% енергії з відновлювальних джерел. Деякі прикарпатці вже можуть похизуватися, що перейшли в побуті на альтернативні види енергії, зокрема, сонячну.

Читайте також: Подяку Прем’єр-міністра отримав франківський поліціянт (ФОТО)

Франківець Ігор Шерепот близько року тому розмістив сонячну панель прямо на своєму балконі. Отриману енергію сонця чоловік не продає, а використовує в домашніх потребах, вважає це своїм хобі. Він розповідає, що все почалося із невеликої панелі потужністю 10 ват, від якої заряджався маленький акумулятор.

“Від того акумулятора я собі вмикав світло в кімнаті. Згодом докупив ще одну панель на 100 ват, від якої тепер заряджаються два автомобільні акумулятори. А від акумуляторів я заряджаю вже все інше. Маю інвертер, який дає точно такий струм, як у розетці. Від нього працює вся техніка, можна сміливо все підключати. Заряджаю ноутбук, телефони, павербанки, телевізор можна ввімкнути. Поклав світлодіодні лампи, тож світло в кімнатах – теж від енергії сонця. Хіба що холодильник чи чайник працюють на звичайній електриці, бо дуже багато споживають”, – каже Ігор Шерепот.

Сонячна панель обійшлася у 800 гривень – вдалося купити її за хорошою ціною в інтернеті. А разом з нею і іншим обладнанням вартість сонячної електростанції не перевищила чотирьох тисяч гривень.

А нещодавно чоловік купив собі електровелосипед і теж заряджає його від сонячної панелі.

“Якщо надворі сонячний класний день, то “велик” у мене заряджається від сонця напряму. Я потім катаюся і розумію, що їду на енергії сонця. Це мене дуже тішить. Або ж вмикаю ноутбук, а він працює від сонця. Ну ж класно! Я отримую від цього задоволення. Тут нема ніякого заробітку, просто хобі. Хтось от радіє, бо на балконі вирощує помідори чи руколу, а я використовую сонячну енергію”.

Ігор Шерепот зауважує – якщо порівнювати пори року, то взимку вдається акумулювати інколи навіть більше енергії, ніж влітку.

“Вікна у нас виходять на південну сторону, тож сонце завжди є. У такий літній день вдається виробити 300 ват-годин енергії. Наприклад, мій телевізор на цій енергії зможе працювати три години. Але влітку сонце дещо вище і світить зверху, а зимою сонце – над горизонтом (трохи нижче) і світить прямо на панель. А коли сонячні промені падають під прямим кутом, то потужність виходить більша. Словом, хоч і світловий день менший взимку, але виходить навіть трохи краще”.

За словами чоловіка, така альтернативна енергія дуже зручна: можна вимкнути електрику на лічильнику, а техніка в домі все одно працюватиме. Франківець розповідає, що кількома днями раніше через технічні роботи у всьому мікрорайоні не було світла, але його квартирі це не завдало незручностей.

Також Ігор Шерепот на сонячній енергії зробив цілу систему відеоспостереження за хом’яком – для випадків, коли нікого немає вдома.

“Ми от з дружиною на кілька днів їхали за місто. Я підключив до акумулятора лампи і старенький телефон з камерою, який поклав навпроти клітки. Плюс ще роутер працював на енергії сонця. Через програму телефон транслював, чим займається наш хом’як, і ми могли навіть цілодобово за ним спостерігати. Енергії для цього вистачає. Крім того я впевнений, що якби десь стався стрибок напруги, то в мене нічого не згоріло б”, – розповідає Шерепот.

Єдина складність домашньої сонячної станції, на яку вказує чоловік – потреба в постійному контролі за акумуляторами, аби вони не перезарядилися.

“Треба завжди дивитися, чи не перезаряджається акумулятор або ж чи не перерозряджається. Бо коли акумулятор накопичує занадто багато енергії, електроліт починає закипати, і він псується. Але вирішує цю проблему сонячний контролер. І хоч інколи треба особисто дивитися за цим процесом, але я намагаюся зробити так, аби все відбувалося автоматично. Проте цієї проблеми немає у тих, хто виробляє і продає енергію за “зеленим” тарифом, бо їм не потрібно її накопичувати. Вона в них зразу надходить у мережу”.

Інша турбота – буває, нема куди діти отриману енергію: тоді Ігор Шерепот нею “ділиться” з сусідами – заряджає їхні павербанки чи телефони. У планах франківця – поставити ще один більший акумулятор та облаштувати на балконі сонячний конвектор, який даватиме тепло.

“Сонячна енергія – це зараз дуже модно. Якщо ще п’ять років назад рідко в кого можна було побачити сонячні панелі, то зараз уже багато в них інвестують. А за містом уже справжні великі сонячні станції роблять. Це вигідно”, – додає Ігор Шерепот.

А от мешканець приміського села Вовчинець Мирослав Гаврилюк на подвір’ї у своєму домогосподарстві має цілу сонячну станцію. Окрім того, що він особисто використовує отриману енергію, чоловіку ще й вдається заробляти, продаючи її за “зеленим” тарифом.

“В мене 30-кіловатна станція, яка складається зі 120 панелей. Працює вона вже майже пів року. У сонячний день приблизно видає 180-200 кіловат енергії. Коли хмарно, то десь 60-100 кіловат. Якщо порівняти літо і зиму, то влітку, звичайно, краще, бо маємо більший світловий день”, – каже Мирослав Гаврилюк.

За словами Мирослава, він поклав ще одну сонячну станцію і в сусідній Тернопільській області, звідки він родом. Та на Прикарпатті, каже, кращі технічні умови. Крім того чоловік вдячний владі, яка ніяким чином не перешкоджає такому виду діяльності.

Вся енергія, вироблена станцією, спрямована в мережу. Різницю між виробленою та особисто спожитою енергією Мирославу Гаврилюку оплачують згідно з погодженим тарифом.

“Є розписано чітко, скільки мені платять за кіловат енергії. Незважаючи на податки, які вираховують з суми, вдається заробляти. Тому вартість станції через кілька років окупиться”, – впевнений чоловік.

До слова, Національна комісія, що здійснює держрегулювання в сфері енергетики і комунальних послуг наразі визначила “зелений тариф” для домашніх СЕС на рівні 18 євроцентів за кВт-год. Однак з цієї суми власники сонячних електростанцій ще сплачують військовий збір і податок на доходи фізичних осіб.

Головні труднощі, за словами пана Мирослава, були пов’язані з власне збором станції та її установкою. Наразі прикарпатець нею повністю задоволений, і з часом планує доставляти панелі та розширювати станцію.

“Зараз в Україні розвиваються альтернативні джерела енергії, зокрема і сонячна. Але як на мене, хоч і є зрушення, та обсяги поки невеликі. Наскільки мені відомо, то в західній Україні у багатьох приватних домогосподарствах вже поставили сонячні станції”, – каже Мирослав Гаврилюк.

Начальниця відділу енергозбереження та енергоефективності Івано-Франківської ОДА Людмила Петришин зауважує, що співвідношення сонячної енергії від загальної виробленої енергії в області складає поки лише 1%, але існує тенденція до збільшення.

“За минулий рік на Прикарпатті виробили 70 мільйонів кіловат-годин енергії. За перше півріччя 2019 – вже 54 мільйони кіловат-годин. З початку 2017 року в області почала зростати кількість промислових СЕС і наразі їх є 28. Найбільше їх розташовано в Богородчанському, Тисменицькому, Тлумацькому та Галицькому районах. Крім того в цьому році у перспективі мають відкритися ще 13 сонячних станцій”, – каже очільниця відділу.

За словами Людмили Петришин, протягом 2016-2018 років багато прикарпатців встановили потужні сонячні панелі, і вже понад 400 приватних домогосподарств приєдналися до електричних мереж АТ “Прикарпаттяобленерго”.

“Це – п’ятий показник серед усіх областей України. Ці люди використовують енергію сонця для своїх потреб, а надлишок за “зеленим” тарифом скидують в мережі “Прикарпаттяобленерго””, – зазначає Петришин.

Щодо “зеленого” тарифу, то останнім часом у законодавстві відбуваються певні зміни, що викликають немало дискусій. 25 квітня 2019 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт про “зелений” тариф разом із правкою, яка передбачає, що домашні СЕС можуть розміщувати сонячні панелі тільки на дахах і фасадах будівель. Тобто цей закон відмінив “зелений” тариф для всіх наземних домашніх СЕС потужністю до 30 кВт.

Ця поправка зазнала критики низки представників енергетичної галузі. Згодом у червні був зареєстрований законопроєкт, що захищає інтереси власників домашніх сонячних станцій, у тому числі побудованих на землі. Його прийняття дозволить отримувати “зелений” тариф для наземних сонячних станцій потужністю до 30 кВт незалежно від місця їх розташування.

Крім того в деяких регіонах України впроваджують програми, які стимулюють людей будувати і вводити в експлуатації саме сонячні станції. Наприклад, мешканцям компенсують з обласного бюджету частину вартості панелей чи колекторів.

Наразі на Прикарпатті схожих програм немає, проте власники сонячних панелей впевнені, що саме за такою енергією майбутнє, а люди повинні не зупинятися, вивчати та розвивати цю галузь, бо вона того варта.

Керівниця відділу енергозбереження та енергоефективності франківської ОДА додає – нині кожна новостворена ОТГ на Прикарпатті, яка має вільні земельні ділянки та природний потенціал, прагне залучити інвесторів для будівництва сонячних станцій. Причина в тому, що це екологічно чисто, а також економічно вигідно.

Приєднуйтеся до каналу “Галки” у Telegram - найважливіші та найсвіжіші новини одразу у Вашому телефоні! 

  • like 7
  • like
7
Подобається
  • like
  • exciting
  • laugh
  • surprise
  • sad
  • angry

Loading...