Віталій Терещук – доктор політичних наук, завідувач кафедри міжнародної журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. 5 червня в Івано-Франківську експерт прочитав лекцію про правила спілкування журналістів зі людьми, які постраждали внаслідок воєнних дій.
“Галка” занотувала ключові тези з тренінгу.
Етика спілкування
Найперше експерт наголосив, що журналіст завжди робить вибір, що можна публікувати, а що варто залишити за кадром.
“Цю військову журналістику ми почали серйозно досліджувати та використовувати лише у 2022 році, тому що так склалося життя. Раніше студентам була цікава спортивна чи тревел-журналістика, тому на цьому робився акцент. І після початку повномасштабної війни ми виявили, що журналісти не були до цього готові – до спілкування з постраждалими внаслідок війни”.
В основі спілкування журналіста з його героєм стоїть питання етики, кожна країна має свої етичні кодекси. Зокрема у кодексі спілки журналістів Британії та Ірландії йдеться про те, що журналіст “нічим не втручається в чиєсь особисте життя, горе чи страждання, окрім випадків, коли це виправдано переважаючими міркуваннями суспільних інтересів”.
“Акцент на тому, що потрібно поважати емоції людей, які перебувають у стресі, зокрема після воєнних дій. Вони могли бути свідками подій, про які не хочуть згадувати або розповідати. Якщо ви бачите, що людина не може відповідати, то краще нехай з нею попрацюють психологи, адже ви можете додатково її травмувати. Крім того, у певних випадках це може загрожувати їхній безпеці”.
Також існує глобальна хартія етики від міжнародної спілки журналістів, де йдеться про те, що потрібно виявляти особливу увагу до вразливих респондентів. Це твердження відноситься й до постраждалих внаслідок війни.
Організація спілкування
Віталій Терещук підкреслює, що у журналіста завжди є дилема між двома твердженнями: “виконуй свою роботу” та “не нашкодь”. Також існує відмінність у сприйняті ситуації журналістом та постраждалим:
- Для журналіста – це полія (інфопривід), що має бути висвітлена
- Для постраждалого – це зазвичай персональна трагедія
Перш за все журналіст має представитися герою, з яким він хоче спілкуватися, показати свою прескарту, пояснити для чого створюється матеріал та де він буде опублікований.
“Якщо у вас обмаль часу, слід повідомити про це свого співрозмовника. Бо герой може захотіти розказати не тільки про ситуацію, яка сталася, а й свою життєву історію, але ви можете не мати на це часу”.
Вивчення ситуації:
- Журналіст перед спілкуванням має ознайомитися із самою ситуацією та, за потреби, з її контекстом (історією).
- Журналіст НЕ ПОВИНЕН розпитувати деталі загальної ситуації у постраждалого (він може їх і не знати), а має орієнтуватися на зʼясування персональної історії.
- Незнання журналістом ситуації, проявлене у ході спілкування, може викликати роздратування потерпілого.
- Може виникнути ситуація, що потерпілий буде задавати журналісту запитання щодо загальної ситуації.
Фактори місця спілкування: воно має бути комфортним для людини, бажано знайти конфіденційне місце, де буде тільки журналіст та його герой.
Фіксація розмови: журналіст має чесно попереджати, що він буде записувати розмову. Ніяких прихованих зйомок чи записів.
“Одне питання, коли ви спілкуєтеся зі політиком чи зіркою, інша – коли з простою людиною. Адже вона вам нічим не зобовʼязана”.
Обовʼязково потрібно подбати про технічний момент – заряджена камера, запасні картки памʼяті, акумулятори, подбати про резервні копії тощо.
Журналіст обовʼязково має отримати згоду на інтервʼю від постраждалого:
- Усвідомлена вільна згода
- Співрозмовник не повинен відчувати тиску
- “Ні” – це теж відповідь
Співрозмовника теж потрібно підготувати до розмови: пояснити цілі розмови; наголосіть, що герой може відповідати тільки на ті питання, які йому комфортні; що ви можете зробити перерву у вашій розмові.
Говорячи про безпеку журналіста, Віталій Терещук каже, що журналіст має бути обачним при наданні допомоги (будь то медичної чи під час розбору завалів), адже цим мають займатися професіонали.
Щодо психологічної безпеки: журналіст не має надавати психологічну допомогу постраждалому, спілкування з постраждалим – це теж стрес, який впливає на журналіста, тому йому згодом може знадобитися допомога психолога.
Питання та спілкування
У цьому випадку на перше місце стає конфіденційність постраждалого. Герой має право на анонімність, не зобовʼязаний розповідати про себе, подробиці свого життя, подій. Може вимагати не розголошувати потенційно небезпечної для нього інформації.
Які ставити запитання:
- Інтервʼю з постраждалим вимагає співчуття та вміння поставити себе на його місце.
- Запитайте себе: якби він чи вона були членом сімʼї близької вам людини, чи поставили б ви запитання так само?
- Також важливо ставити запитання, які передбачають відкриті відповіді – це дозволяє постраждалим самостійно добирати слова.
- Запитувати героя про нього самого: як у нього справи, як він пережив цю ситуацію, як вона вплинуло на нього
Яких питань потрібно уникати:
- Які явно чи приховано звинувачують постраждалого
- Фрази, які знецінюють ситуацію, в якій опинився постраждалий
- Оціночних суджень
- Вживання фрази “я вас розумію”
- Обговорення медіа (скарги на пресу тощо)
Завершувати розмову потрібно подякою за інтервʼю. Також можна обмінятися контактами, зокрема для уточнення інформації. Слід уникати обіцянок, які журналіст не може виконати, створення очікувань щодо впливу, яке це інтервʼю може мати.
Робота з матеріалами
Віталій Терещук говорить, що варто показувати широкий контекст, не лише історію потерпілого, а й про саму подію.
“Перед підготовкою матеріалу варто ознайомитися з відповідною лексикою. Не використовувати термінологію російської пропаганди, назви населених пунктів (напр. Бахмут vs Артемівськ). Краще не вживати термін “жертва”, як варіант “особа, яка пережила…””.
Варто памʼятати, що заборонено знімати місця влучань, уламки ракет/БПЛА, роботу протиповітряної оборони, інформацію про військових чи рятувальників.
“Потрібно уникати емоційності у новинних текстах, адже це може викликати додаткову напругу в суспільстві або травмувати людей. Проте це правило може змінюватися у залежності від стилю матеріалу”.
Чутливий контент має бути належно маркований. Базова перевірка для журналіста: “Ви погодилися б, якби вас чи ваших рідних показали у такому стані?”. Особливо коли йдеться про поранених чи травмованих.
У деяких випадках журналіст може звернутися за консультацією до юриста, щоб убезпечити себе від ризиків.
“Обовʼязково потрібно верифікувати інформацію. Людина може забувати, її спогади можуть заміщуватися інформацією з медіа, яка зʼявилася пізніше”.
Після виходу матеріалу потрібно вміти вчасно і коректно звести спілкування з людиною до мінімуму.
Матеріал опубліковано в рамках проєкту “Журналістика в умовах війни: точність, етика, співпраця”, що впроваджується ГО “Івано-Франківський прес-клуб реформ” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні
ФОТО ТИЖНЯ
