Юрист громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в Івано-Франківській області Галина Шкромида розповіла про судові аспекти встановлення фату смерті та отримання на підставі цього свідоцтва про смерть.
Судова практика показує, що основними моментами, які варто враховувати під час звернення до суду є:
1. Документальне підтвердження родинних стосунків між заявником та померлим.
2. Наявність підстав для державної реєстрації смерті.
Такими підставами відповідно до розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі – лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі – фельдшерська довідка про смерть).
З цього приводу хочу зауважити, що українські суди при подачі заявниками лікарських свідоцтв про смерть та фельдшерських довідок про смерть з печатками «ДНР», «ЛНР» йдуть назустріч заявникам та беруть їх до уваги при встановленні факту смерті особи в певний час. Так, свої рішення суди, як правило, мотивують таким чином: «З метою захисту прав і свобод громадян України, яким є заявник, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті особи в певний час, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянином України (заявником) свідоцтва про смерть українського зразка».
3. Наявність відмови уповноваженого органу реєстрації актів цивільного стану у реєстрації смерті особи та видачі свідоцтва по смерть.
Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Заявник зобов’язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).
4. Мета встановлення факту смерті особи в певний час.
Судова практика показує, що найчастіше заявники зверталися з заявою про встановлення факту смерті з метою прийняття в подальшому спадщини, отримання допомоги на поховання, отримання нарахованої та невиплаченої пенсії тощо.
Окремо хочу відзначити стосовно процедури встановлення факту смерті особи в певний час. На сьогоднішній день справи такої категорії розглядаються судами в порядку окремого провадження за місцем подачі заяви заявником.
Шкромида Галина – юрист Громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в Івано-Франківській області.
Статтю підготовлено в рамках проекту «Юридична підтримка ВПО та постраждалому від конфлікту населенню в Україні» за підтримки Данської ради у справах біженців (DRC) та під егідою Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.
ФОТО ТИЖНЯ
