Священник Іван Радевич зі Снятина, 20 років жив та правив на парафії ПЦУ Святого Симона Зилота у Парижі. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, залишив церковну службу у Франції та повернувся на батьківщину, щоб служити у ЗСУ. Зараз о. Іван – водій евакуаційної машини у 67 окремій механізованій бригаді. Їхній екіпаж вивозить поранених з окопів, а також зі стабпунктів у госпіталі.
Про це пише “Галка” з посиланням на “Репортер”.
Цьогоріч у Криворівні на Водохреще о. Іван Радевич мав спільну службу з о. Іваном Рибаруком.
“Бог так дав, що отець Іван зміг приїхати з війни, аби трошки помолитися разом. Дякую йому за молитовне та медитативне читання акафіста. Дай Боже, аби нарік усі наші воїни і ти разом з ними вже би разом святкували”, – побажав отець Іван Рибарук своєму куму о. Радевичу після Богослужіння.
Отець Іван Радевич родом зі Снятина. Він 20 років жив у Парижі. У французькій столиці правив на парафії Православної Церкви Святого Симона Зилота. Цю церкву в 1926 році заснував голова директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра.
20 березня 2022 року Радевич уже був в Україні. Спершу волонтерив у «Правому секторі», а з червня 2022 року служить у 67 окремій механізованій бригаді водієм медроти.
Іван Радевич має позивний “Француз”, бо ж служив на парафі у Парижі. Каже, якогось особливого ставлення серед побратимів не відчуває.
“По-різному ставляться, але я знаю, як з людьми говорити. Кого словом, кого ділом”, – усміхається отець Іван.
Згадує, що два місяці працювали близько до боїв, вивозили хлопців з окопів, пізніше зі стабпунктів у госпіталі.
Іван “Француз” згадує перший виїзд. Тоді поїхав з “начмедом” перевіряти батальйон. Вийшли з машини і потрапили під обстріл.
“Усі хлопці, які стояли – усі попадали. Я одразу й не зрозумів, а вони зірвалися й повтікали. Я сів у машину та загнав її за кут. Усі кричать: «Тікай, тікай!». І тоді зайшов в укриття. Пів години чекали, поки літало. Але людина звикає до всього”, – розповідає “Француз”.
В його екіпажі троє людей: водій і два медики. Отець Іван розповідає, що завжди має з собою і церковні речі, бо, мовляв, сьогодні, може, нікому й не треба, а завтра – знадобиться.
“Ми у Слов’янську були, то я там кожну неділю служив Службу. Там є наша православна церква, де владика Сава служить. Коли тільки пішов до армії, ми жили у Хмельницькому і там була капличка. Деколи служив у ній. Приходило пару людей. А коли виїхали на бойові – ніхто. Багато хто б’є себе у груди, що вони язичники. Але невіруючих нема в окопах, коли стріляє. А вилазять з окопів – забувають”, – розповів Іван Радевич.
*Фото. “Репортер”.
ФОТО ТИЖНЯ
