Світлана Лосюк, заступниця директора департаменту містобудування: Івано-Франківськ за останні два роки жахливо зіпсувався

З думкою Світлани Дмитрівни Лосюк, напевне, погодиться чимало іванофранківців. Якось непомітно в нас вкрали наше місто. Багатоповерхова забудова центру, знищення зелених острівців, неконтрольована реклама – архітектурні хвороби стали хронічними. 

На жаль, політика уряду останніх років мала наслідком втрату більшості повноважень місцевого самоврядування в містобудівній сфері. Втім, часи змінюються. Наразі, принаймні, обговорюється питання повернення архбудконтролю на місця. До активного впливу на подальший розвиток Івано-Франківська все більше долучається і громадськість. 

Про дитячий майданчик на площі Міцкевича

– Зараз у місті триває дискусія стосовно дитячого  майданчика на площі Міцкевича: матері хочуть, щоб їхні діти мали, де гратися, інші представники громади кажуть, що в історичному центрі його розміщувати неприпустимо. Чи є якесь компромісна пропозиція з вирішення цього питання від департаменту архітектури?

–   Питання дійсно дуже непросте, оскільки це історичний сквер, центральна частина міста, яка є забудована. До того ж, зелені в нас є дуже мало. Якщо робити там дитячий майданчик, потрібно, щоб він не був лише ігрового спрямування, у звичному розумінні. Його слід робити із залученням архітекторів-ландшафтників,  щоб він в це середовище вписався гармонійно, щоб перехожі здалеку не могли навіть помітити, що там є дитячий майданчик. І також він мав би бути пізнавальним. Там можна розмістити макети перлин Прикарпаття: писанка, Ратуша чи Камінь Довбуша, інші пам’ятки історії, архітектури у малому масштабі. І щоб завдяки цьому можна було б розвивати наших дітей. Але там недоречно розміщувати високі ігрові архітектурні форми,призначені для активного відпочинку.

Зараз прийнято рішення доопрацювати представлені на громадських обговореннях проекти майданчика. Також був другий пункт – повторно оголосити обговорення, більш широко залучити громадськість, і, можливо, в центральній частині Івано-Франківська використати інші місця для облаштування дитячого майданчика.

Давали пропозиції біля Білого дому, там, де стоянка, але це теж дискусійно. Під час сесій і виконкомів,  там немає навіть як пройти через ці машини, вони стоять вже й у пішохідній зоні. Може ще бути варіант – біля Меморіального скверу, у дворах будинків. Можливо розглянути і сквер на вулиці Низовій. Там вже є карусель, яку місту подарували ковалі, можна більше розвинути цю частину міста. Питання з місцями ще можна опрацювати.

–  Проте, сквер Міцкевича для конкурсу вибрали, тому що там вже граються багато дітей. Кажуть, що майданчик дозволить залучити дітей до чогось, аби вони не чіпали клумбу на площі.

– Щоб діти не чіпали клумбу, то найшвидше звідти потрібно забрати гальку, щоб там цвіли чорнобривці братчики, була трава. Дітей тоді не тягнутиме до якихось розсипчастих матеріалів. А з іншого боку – ми ж культуру наших дітей закладаємо з раннього віку. А тут виходить, що їх навчають: можна все. Зрозуміло, що діти –  наше майбутнє, ми їм маємо багато чого дозволяти, але просто не варто переходити межу інтелігенції і культурного виховання.

Про розвиток мікрорайонів

– На одному з семінарів про стратегію розвитку Івано-Франківська  говорилося, що планується проводити децентралізацію у  місті, тобто розвивати не лише середмістя, а також громадські центри в інших районах. Як саме це можна здійснити?       

– Це потрібно розвивати, оскільки середмістя перевантажене всім. Наприклад, що стосується пам’ятників відомим людям чи подіям, то постійно є звернення, щоб встановлювати їх саме в центральній частині. Минулого року дуже правильне рішення прийняв виконавчий комітет про спорудження пам’ятника Іванові Павлу ІІ. Вибрано місце у спальному районі. Там була проблемна ділянка, яка мала бути забудована, і міська влада вирішила натомість влаштувати сквер. І оскільки вулиця носить ім’я папи Івана Павла ІІ, то прийняли рішення його відзначити пам’ятником чи погруддям. Це один плюс, бо всі події – у центральній частині.

– Тобто монумент як культурна складова дозволить зосередити довкола інші громадські функції?

– Саме так. Біля пам’ятника є дитячий майданчик, і є пропозиції зробити його реконструкцію з водними елементами. Це може бути фонтан або просто водна площина. Крім того,поблизу розташовано багато споруд громадського призначення,  є зупинка транспорту, пересічення пішохідних шляхів, мешкає чимало людей, бо там закінчується малоповерхова, починається багатоповерхова забудова. Від того всього відштовхуючись, можна подумати над облаштуванням фасадів, щоб вони не були такі сірі, покращувати емоційне враження від архітектурного середовища.  Якщо зробити пам’ятник, то можна розвинути зону відпочинку з культурним наповненням, наприклад, проводити урочистості, виставки, присвячені релігійним темам.

Також в районі вулиці Молодіжної є парк, який ще недостатньо розвинений. Була би шикарна зона відпочинку. Він розміщений в житловому масиві, і до ріки недалеко. Треба просто вкладати багато капіталовкладень, а це не робиться. Таких плям у нас залишається все менше й менше.

Так можна облаштовувати своєрідні мікроцентри. Але не обмежуватися. Приміром, якщо споруджувати дитячий майданчик,то не просто, щоб діти вийшли погратися, а ще надавати йому пізнавального характеру.

– Здається, на конкурс пам’ятника Івана Павла ІІ представили тільки три пропозиції?

– Але конкурс продовжений, у вересні буде другий тур. Тому що до тих трьох робіт були зауваження. Хоча загалом пропозиції непогані, дві з них були доволі нестандартні. Оскільки конкурс припав на період відпусток, і не всі, хто подавав заявки, змогли бути присутніми,то ми вирішили його продовжити. До кінця серпня ще мають надійти нові заявки, роботи слід подати до середини вересня, а 19 вересня відбудеться їхній огляд у залі засідань виконкому.

Про пам’ятники

– Чи існують якісь вимоги до пам’ятників? Про ті монументи, які в останні роки з’являються в місті, важко сказати, що вони нестандартні.

–  Ну от, пам’ятний знак Першій українській церкві, як для Івано-Франківська, доволі креативний, в нас такого ще не було.

– Тобто, ви заохочуєте якісь сміливі рішення?

– На жаль, не заохочуємо, тому що на це нема коштів. І в умовах конкурсу в нас пише, що переможець має право на подальше продовження роботи, укладення угоди на виконання згідно з кошторисом. Але ми не такі багаті, щоб нагородити його мінімальною премією, у тисячу чи півтори тисячі гривень.

– Якщо дивитися на сучасні  пам’ятники, які споруджують в різних європейських містах,то вони навіть не креативні, а провокативні. Чи може бути щось подібне в Івано-Франківську?   

– Нещодавно до мене приходив один автор. Не хочу наперед розкривати його ідеї, подивимося, як її сприймуть у місті. Але елемент такого нестандартного подання є.

Я вам скажу інше: у нас люди до цього ставляться дуже насторожено. Наприклад, роботу переможця конкурсу пам’ятника Шептицькому не всі сприйняли. Запитують: «А чому не впізнавано? Чому такі видовжені форми?». Середньостатистичний мешканець хоче, щоб скульптури можна було впізнати. Хоча, якщо людина жила кілька століть тому, то ніхто її обличчя і не знає. Так само, як і пам’ятник Руської трійці: впізнавані, але ж ніхто не ходить з їхніми фотографіями і не звіряє.

Про озеленення

– Розповідаючи про ситуацію в сквері Міцкевича, ви згадали про нестачу озелення в місті. Для мешканців Івано-Франківська бракує зелених насаджень?

– В нас, у загальному, не вистачає площі. Розрахункова площа – шість квадратних метрів на мешканця.   Якщо взяти, наприклад, район вулиць Орлика, Володимира Великого, то там озеленення практично нема. І вже нічого не можна зробити, там висока щільність забудови.

Що стосується клумб, то, на мою думку,  в них не повинно бути гальки. Можливо, її використовують через нестачу коштів чи тому, що траву витоптують. Але це неприпустимо, на її місці має бути принаймні газон.

Недавно мені надіслали пропозицію з встановлення термогорщиків для квіткових композицій на електроопорах. Є задум опрацювати цей проект, щоб вони були хоча б в історико-архітектурній частині міста. Таке давно є в багатьох містах: Львові, Кам’янці-Подільському, навіть у Калуші, а в Івано-Франківську досі немає.   Це виглядало б прекрасно, на відміну від реклами.

Про рекламу і бізнес

– Щодо реклами: департамент архітектури проводив громадські обговорення нового проекту концепції розташування зовнішньої реклами, згідно з яким в історичній частині міста забороняється її розміщувати. Це теж викликало критику, зокрема, представників рекламного бізнесу.

– Це викликало критику тільки бізнесменів. Це їхній хліб, і це їхня нормальна, на перший погляд, реакція.

Проте Івано-Франківськ за останні два роки жахливо зіпсувався:  реклами, встановленої за дозволом, і так  чимало, але з’являється багато самовільної. В нас не впорядковані вивіски. Хоча є рішення виконкому, здається, 2009-ого року, згідно з яким, міська влада давала підприємцям термін на впорядкування вивісок відносно тих вимог, які існують в історичній частині, на пам’ятках архітектури. Але в нас  чогось – як не повінь, то війна, як не одне, то друге…

Підприємці вносять кошти, витрачаються на виготовлення нових вивісок гігантських розмірів. І потім, коли комунальне підприємство «Міський рекламно-інформаційний центр» ходить і дає приписи з вимогою, щоб вони їх демонтували, то починаються сльози: «В нас криза, ми не маємо грошей на влаштування нових вивісок». Це абсолютно неправильний підхід.

Оскільки  не всі підприємці знають, де знайти ці вимоги до вивісок, то ми їм допомагаємо. Пропонуємо, щоб вони одразу не оформляли паспорт вивіски, а приходили на консультації. Ми порадимо, як зменшити, в якій кольоровій гаммі зробити. Це не входить в наші обов’язки, але, щоб люди не затрачувалися, не виконували все начисто, давали через  дозвільний  центр документацію – і потім щоб ми не відписували листи з відмовами, стараємося працювати конструктивно.

От навпроти вас є Лондон (показує на світлину, яка висить на перегородці в кабінеті). На фотографії всі болючі питання нашого міста: смітник, автобусна зупинка і вивіска. Звичайно, Івано-Франківськ – не Лондон, але ми маємо дійсно йти до Європи, не лише говорити ці гасла.  На фото зображено портик готелю з вивіскою. Вона дуже дорога, не кажу, що у Франківську такі мають бути. Але це не означає, що вивіски повинні бути крикливі, неінтелігентні. У нашому місті вони – якісь базарні, коробчані, іграшкові, а мають бути культурні. Якщо  будуть зроблені в одному дусі, згідно з  вимогами, співвідносно з архітектурним стилем і середовищем, то не буде пригнічено інтересів  жодного бізнесмена. А в нас  кожен змагається, в кого вивіска більша і яскравіша, і місто перетворилося на балаган. Є ряд підприємців, які перед тим як відкривати якийсь заклад в центрі міста, приносять варіанти вивісок, вибирають кращий, шукаємо компроміси. Йде співпраця, правда, повільно.

– То над проектом концепції про розміщення реклами ще працюють?

– Ми взяли до уваги напади підприємців. Але на громадських обговореннях не було протилежної сторони – мешканців, які не займаються рекламою, і яким та реклама вже набридла. Якщо спитати будь-якого перехожого, думаю, хіба байдужий, заклопотаний своїми справами, який на це не звертає увагу, скаже, що йому все одно. Але людина, яка є патріотом міста, відповість, що Івано-Франківськ перенасичений рекламою. Є багато скарг на аудіорекламу біля торгових центрів, адже поблизу них є організації, установи, помешкання, в яких  – живі люди. Не можна лише закликати, подавати себе, треба мати міру , в нас ця міра перейдена.

Ми хочемо концепцію доопрацювати, врахувати зауваження підприємців. Вони просили подати їм економічні показники того, що втратить місто. Ми будемо йти на те, щоб місто не мало великих втрат. Але вони все одно будуть. Бо якщо не буде втрат, то в нас залишиться те, що є, цей стан не зміниться. Місто мусить для мешканців жертвувати якимись коштами. А рекламний бізнес від цього нічого не втратить. Якщо зменшаться площини зовнішньої реклами, то вони просто будуть дорожчі.

– Також міська рада збирається впорядкувати зовнішній вигляд торгових кіосків. Було прийнято відповідне рішення і, здається, розроблено архітип того, як вони всі мають виглядати. Коли такі з’являться у місті?

– Вони розроблені і затверджені. Підприємці, які на сьогодні хотіли б замінити згідно архітипу свої тимчасові споруди, мають таке право. У зв’язку з економічною ситуацією підприємці цього не роблять. Їхні доходи падають, а щоб облаштувати споруду згідно з архітипом, треба немалі кошти – мінімум кілька десятків тисяч гривень. На даний момент  перших замовників цього ще нема.

Розроблена комплексна схема, на підставі якої теперішні тимчасові споруди поділені на три групи залежно від стану і розташування. Є ще четверта група – нові споруди у місцях, які будуть виділяти через проведення аукціону. Коли ця комплексна схема буде затверджена, то на три групи існуючих споруд надаватимуть різні терміни перехідного періоду, за який вони зобов’язані привести існуючу споруду до архітипу. Там від одного року до п’яти. Скоріш за все, цю схему затвердять в кінці цього або на початку 2015-ого  року. І тоді цей процес вже буде активно йти. Але зараз не до цього –  треба не мати совісті, щоб у такий скрутний час зобов’язувати людей ще й змінити вигляд кіосків.

–  Тобто, тим кіоскам, які зараз працюють, продовжили дозволи?

– Їм продовжено на рік, до квітня. Одиницям продовжили до середини чи до кінця наступного року. Щоб краще бачити результати, більшість рівняємо до однієї дати, після якої почнеться процес реконструкції і зміни зовнішнього вигляду кіосків.

– Останнім часом у місті виникає багато будівельних скандалів. Як можна їм запобігати?   

– Треба просто дотримуватися законодавства. Це буде найкраще. Тому що в нормах прописано все дуже добре.

І слід більше контролювати будівельні роботи на початкових стадіях. Треба, щоб і громадськість в цьому допомагала і до неї прислухалися. Ще на початках, на рівні фундаменту чи хоча б першого поверху, ще можна щось виправити. Коли вже є десять поверхів, то це дуже складно.

Зараз велика проблема з контейнерними майданчиками. Раніше представники департаменту архітектури були в комісії при здачі житла в експлуатацію. Відповідно до законодавства, архітектура в цьому не бере участі. Інспектори Архбудконтролю кажуть, що до благоустрою вони не мають відношення. Через це виникає багато проблем. Люди купують квартири, роблять ремонти, заселяються, сміття скидають на майданчики чи просто контейнери, які на час будівництва тимчасово поставлені під вікнами інших будинків,  Додається велике число нових мешканців. І починаються скандали, порушуються санітарні норми. Зараз це можна врегулювати хіба через відмову виконкомом присвоювати адресу новому  будинку, допоки не буде влаштовано контейнерних майданчиків.

– На вашу думку, яких споруд ще бракує в Івано-Франківську?

– Спортивних споруд. Дитячих садочків ще кілька б додати. В нас бракує ринків – в нас це все стихійне. Слід розвивати будівлі культурно-масового спрямування. Зони відпочинку. В нас не облаштовані наші набережні, пляжі, парк культури і відпочинку не дотягує до рівня обласного центру. Розвивати громадські простори, бо вони в досить поганому стані.