“Галка” продовжує публікацію інтерв’ю з народним депутатом сьомого скликання Русланом Марцінківим. У першій частині розмови “свободівець” згадував події на Майдані, батальон “Січ”, а також про депутатські будні та перспективи чииної коаліції у Верховній Раді.
Читайте також: Не ефективно: Марцінків пояснив, чому у підвалах будинків немає укриттів
– Добре, а тепер давайте конкретніше, хто кого підтримує. «Самопоміч». Чиї вони?
– Співпраця з Коломойським очевидна. Зокрема і в Івано-Франківську – це було проявом того, що Садовий приїжджав підтримувати кандидата від Коломойського в народні депутати Олександра Шевченка. Знову ж таки Семенченко, утримання батальйону «Донбас» виведення його в ЗМІ. Олігархи пробують розкладати яйця у всі кошики. Хоча і Садовий не бідний чоловік. Він володіє достатньо великою кількістю нерухомості у Львові і до того часу, як він став мером, мав успішний бізнес. І, зрештою, він є прототипом олігарха, володіє засобом інформації, це «24 канал».
Окрім того, не виключено, що «Самопоміч» теж має співпрацю з Ахметовим. Те що останнім часом його футбольна команда грає у Львові і те, що він має вкраплення свого бізнесу на Західній Україні, зокрема, Бурштинська ТЕС, і багато іншого, теж говорить про те, що він має інтерес. Очевидно, його співпраця із «Самопоміччю» буде поглиблюватися. Більше того, подивимося команду партії на місцях. У Франківську – це Тарас Виноградник, «Маодот». Всі знають, що співвласником там Тарута, близький до Ахметова.
Крім того, у Коломойського є ряд людей, які нібито незалежні – це як Філатов, Береза, до певної міри Парасюк. Він грає у довгу гру.
– Радикальна партія чий проект?
– Радикальна партія – це те, що я знаю, це 50 на 50. 50% Фірташа, 50% Ахметова. Олена Кошелєва із пулу тих донецьких ахметовських.
– Блок Петра Порошенка?
– Тут важче сказати. Це є конгломерат – є частина колишніх регіоналів, частина людей Коломойського і частина його людей, а також перебіжчики з УДАРУ. Порошенко по натурі людина дуже недовірлива. Хоче, щоб всі рішення приймалися лише ним. Сьогодні в третині областях немає голів адміністрацій, бо Порошенко хоче кожну особу сам призначати, він не довіряє нікому.
– «Батьківщина»?
– Ми розумієм, що Юля сама може профінансувати, кого хочеш. Опозиційний блок – це конгломерат ахметовців, людей Льовочкіна. Не виключено, що вони розпадуться і будуть розвивати соціалістичні проекти.
– Йдемо далі, хто фінансує «Народний фронт»?
– Це чітко проект Коломойського, плюс сам Арсеній Петрович має такого закадичного друга Іванчука, який у всіх переговорах приймав участь, який достатньо не бідний чоловік. Мартиненко, Іванчук – це все одна група.
– А «Свободу», хто фінансує, бо ходять всякого роду легенди?
– Я не можу достеменно казати, я можу сказати, про фінансування «Свободи» у Івано-Франківську чи області. Я знаю, що у партії є двоє колишніх народних депутатів це Олександр Мирний і Ігор Кривецький, які фінансують партію. Особливість «Свободи» це велика децентралізація фінансування. Наприклад, якщо я був на Чернігівщині, то левову частину грошей я віддавав із депутатських коштів. Крім того, кожна організація має партнерів, з якими вона працює.
– Ахметов, Коломойський, їх теж у різні часи називали спонсорами «Свободи». Тим більше ви говорили про те, що вони розкладають яйця у різні кошики. Є вони і у кошику «Свободи»?
– По різних партіях, де є їх фінансування чітко видно, що коли йде голосування, хто чиї інтереси відстоює. Сказати по голосуванню «Свободи» навіть у тій каденції такого не можна. Взяти когось із свободівців і сказати, що це людина Коломойського, чи це людина Фірташа, чи це людина Ахметова ніхто не зможе, ми завжди голосували одностайно.
– Вам стало прикрою несподіванкою, що «Свобода» не пройшла до парламенту?
– Я відчував, що ми десь на межі. Проте чомусь думав, що буде або три відсотки, або сім. Але найприкріше, коли лиш трішки не стає. Коли три відсотки, то розумієш, ну програли, а коли ті 0,3 плюс реально непроста ситуація із контролем за ходом голосування та підрахунком в віддалених селах, між якими по 30 кілометрів. Звісно, було прикро, але що не робиться, те на краще.
– А Ви відстежуєте роботу народних депутатів, які пройшли в парламент від Прикарпаття?
– Відстежую-відстежую.
– І що Ви можете сказати із приводу їх роботи. От, наприклад, Олександр Шевченко за час роботи парламенту нового скликання має аж один законопроект із приводу ратифікації Римського статуту. Звісно, це важливий законопроект, щоби мати можливість все ж звернутися до Гаазького трибуналу і щоб міжнародні слідчі могли працювати в Україні. Проте, напевно, треба було подбати і про своїх виборців.
– Ну я щось трохи не розумію сьогоднішніх депутатів. Якби я був на їхньому місці і входив у правлячу коаліцію, то я би клепав закон за законом і вимагав би, щоб ї приймали.
От коли «Свобода» була в опозиції, то ми писали законопроекти навіть попри те, що розуміли, що мало які із них будуть прийняті. Тому мені прикро, що сьогодні не використовується той шанс, щоби щось змінити.
Насправді, депутат Верховної Ради йде в парламент, як законодавець. Він має пропонувати нові закони. Скільки вже можна говорити про реформи, їх треба робити. Але треба розуміти, що багато людей йшли в парламент не для того, щоби писати закони, а щоб захищати свій бізнес, чи бізнес того олігарха, якого вони представляють. Коли люди побачать, що немає реальних реформ, це може привести до реваншу теперішніх опозиційних сил.
– Але все ж Рада щось приймає, назвала Росію агресором. Правда, це все ж не законодавчий акт, а просто звернення до міжнародної спільноти.
– У нас спокійно працюють російські банки, російські підприємства. Я є співавтором законопроекту про маркування товарів. Цей законопроект сьогодні не прийнятий, бо він, виявляється, не на часі.
– Саме тому нам не хоче більш дієво допомагати європейська спільнота?
– Треба сказати, що Європа різна. Що ми дивуємося, якщо в Німеччині соціологія показує, що 52% громадян підтримують Україну, а 48% – Росію. Сьогодні російська пропаганда діє у всіх країнах Європи, в тому числі і в Штатах. Мені довелося два роки тому бути в Америці, там є три канали, які фінансує Росі. Коли я подивився один із каналів, то там за той час було як мінімум три негативних повідомлення стосовно України – радикальний націоналізм, расизм.
Не треба ідеалізувати Європу. Якщо ми будемо сильні, з нами будуть рахуватися, якщо будемо слабкі, нас знищуватимуть. Кожен хоче поживитися країною, що розпадається. Навіть, якщо Америка нам допоможе, то чимось треба буде розплачуватися – газотранспортною системою, залізницею, стратегічними підприємствами.
Нам не пощастило з Президентом, тому що він – бізнесмен. А будь-який бізнесмен, який приходить до влади, він думає про зароблення грошей. Це стосується будь-якого рівня, навіть депутатства у місцевих радах. Свідомість підприємця, коли він приходить у владу, спрямована на заробляння грошей. Тому я вважаю, що бізнес не повинен бути владою. Тому бізнесмен Порошенко звик домовлятися. На жаль, можуть зробити так, що страх у людей буде такий, що вони приймуть будь-який мир за всяку ціну.
– Що зробити?
– Те, що показували кіборгів, як вони вели оборону аеропорту, розстріл у Маріуполі – це більше психологічна атака.
– Щоб відмовлялися від мобілізації? Щоб казали, та хай вони уже від нас від’єднуються, лише би наші чоловіки і сини не гинули?
– Так, це саме інформаційна війна. Росія до цієї війни готувалася десятками років.
– Тобто можуть бути організовані теракти в містах України?
– Так.
– В Західній Україні теж?
– Так, щоб посіяти страх, щоби люди були готові до того, що треба мир за всяку ціну. В таких умовах, все, що будуть підписувати, буде вважатися перемогою, в тому числі і діючої влади. Ми розуміємо, що Порошенко у вилці: з одного боку не хочеться вести війну, а з іншого – не хочеться втратити виборця свого. Може таке бути, що люди змиряться із федералізацією і зі змінами до Конституції.
– Ви зараз не народний депутат. Чим Ви займаєтеся? Відпочиваєте?
– Мене завжди робота найде. Сьогодні є дуже багато проектів, які ми реалізовуємо. Проходить програма «Івано-Франківськ – місто героїв», вона довготривала і ми її реалізуєм, про таких людей треба розказувати. Друге – це комунальні програми, це «Теплий дім», встановлення вікон. Вона досить успішна. Це і ремонт доріг, і дитячі садочки і це ремонт житла – це наші пріоритети. Зараз працюємо над проектом – дитячий садок у Пасічній, для мене це цікаво, коли з нуля за короткий час побудувати садок. Я впевнений, що до 1 липня він буде повністю збудований. Хоча за 20 років жодного дитячого садочка у Франківську не було збудовано.
– Кажуть, що ви будете балотуватися на посаду міського голови Івано-Франківська. Це правда?
– Важко зараз сказати достеменно, ми ж не знаємо, що завтра буде, а може мене призвуть в армію. Якщо партія ухвалить таке рішення, то буду пробувати. Є своє бачення. Думаю, десь треба більше говорити про стратегію розвитку міста.
– Чому Ви вважаєте, що будете кращим мером для міста?
– Боротьба за крісло мера буде між представником «Свободи» і будь-яким представником від Коломойського. Для Коломойського наше місто дуже цікаве – лишився водоканал, лишилася частина теплокомуненерго, лишився житловий фонд, в який можна завести свої управляючі компанії і завести програми кредитування, кожному дати карточку «ПриватБанку».
Я буду незалежним від будь-яких олігархів, буду залежати лише від своїх виборців. У місті уже є команда, яка показує на практиці, що навіть у такий складний час можна ремонтувати дороги, будувати садочки, зберігати парки і сквери, розвивати інфраструктуру міста. Я вірю, що патріотизм в Івано-Франківську буде вищим, і люди не продадуть свій голос за сто гривень чи поїздку на «Буковель».
Розмовляла Олеся Ткачик
ФОТО ТИЖНЯ
