“Там, де темрява поступається світлу”: історія Відпустового центру блаженного Симеона Лукача (ФОТО, ВІДЕО)
Вже два з половиною роки у Старуні зводять унікальний підземний храм, який стане духовним осередком для тисяч паломників. 22 серпня його освятить Отець і Глава УГКЦ, Блаженніший Святослав. А відвідувачі вже сьогодні називають відпустовий центр «місцем спокою», де темрява поступається світлу, а молитва поєднує історію українських мучеників із надією на мир і перемогу.
Напередодні відкриття “Галка” побувала у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача. У цій статті читайте історію цього святого місця.
Все почалося сім років тому…
29 квітня 2018 року, до Старуні, у рамках відзначення 125-ї річниці з дня народження Блаженного священномученика Симеона Лукача, приїхав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, Патріарх Святослав. Після святкової літургії він освятив музей, присвячений пам’яті Блаженного Симеона.
Симеон Лукач — один із 28 українських мучеників, проголошених святими Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту до Львова 27 червня 2001 року. Він народився у Старуні, навчався тут, а згодом, уже як священник і підпільний єпископ, служив у навколишніх селах.
Після заборони діяльності УГКЦ у 1946 році всі священники постали перед вибором: підписати перехід до московського православ’я або піти в підпілля. Лукач, як і кожен з єпископів УГКЦ, не зрадив своєї Церкви. За це його двічі ув’язнювали, а зрештою — знищили, заразивши туберкульозом. Він помер 22 серпня 1964 року в селі Старуня.
У 2018 році, під час свого візиту, Блаженніший Святослав висловив побажання, щоб до цього місця приїжджали паломники, пізнаючи історію блаженного Симеона і підпільної УГКЦ. У 2020-му з’явилася унікальна Хресна дорога завдовжки близько кілометра, автором якої став франківський архітектор Юрій Ковальчук. Її форма – стилізація виноградної лозини, що відгинається під «вагою» головного грона – Гробу Господнього з мозаїчним наповненням, виконаним священником Євгеном Андрухівим.
Того ж року у Старуні встановили найвищий хрест в Україні — 25 метрів заввишки, з маленькою богослужбовою каплицею всередині.
“Він і архітектурно, і інженерно доволі складний. До хреста було розроблено більше 40 ескізів. Але в кінцевому результаті він постав таким, яким є зараз”, – зазначає Юрій Ковальчук.
Коли кількість паломників зросла, архієпархія розпочала процес надання комплексу статусу відпустового центру. У 2022 році Ватикан офіційно надав цей статус.
Тоді відпустовий центр складався лише з музею, Хресної дороги та хреста. Та з часом стало очевидно: потрібно збудувати більший храмовий комплекс, аби гідно приймати вірян. Спершу планували звести каплицю, але в результаті почалася робота над масштабним проєктом, який переріс у великий духовний осередок.
Місце, де темрява поступається світлу
Після освячення хресної дороги й хреста розпочалися розмови про подальший розвиток комплексу.
“На той час ми говорили про невелику церкву або просто церкву як таку. Роботи над концепцією проєкту тривали кілька місяців і завершились презентацією першої редакції проєкту у вигляді, близькому до теперішньої реалізації – це було за 2 тижні до початку повномасштабного вторгнення”, — пригадує архітектор.
Коли почали думати про новий храм, виникла ідея зробити його унікальним.
“Ми хотіли зробити його унікальним. Тому виникла ідея — зробити храм підземним. Це має символічне значення. Так як колись Греко-католицька церква була в підпіллі, в катакомбах, то зараз вона немов виривається на свободу, воскресає”, — розповідає священник Відпустового центру отець Юрій Сидір.
Перед початком будівництва залучили фахівців для аналізу ґрунтів та інженерних досліджень, щоб визначити товщину й глибину фундаменту та обсяг металоконструкцій. Над проєктом працювала ціла група архітекторів, а загалом у будівництві взяли участь близько 60 підрядників.
Будівництво розпочалося 10 жовтня 2022 року, у день першої масової ракетної атаки по заходу України. Відтоді вже два з половиною роки триває зведення комплексу, який має стати не лише храмом, а й місцем духовного спочинку для паломників.
Комплекс зводили поетапно. Щоб облаштувати територію, довелося суттєво змінити рельєф місцевості: перемістили ґрунти, завезти близько 300 тисяч тонн землі для формування площі та будівництва доріжок.
Проєкт передбачав, що храм буде під землею, а півкупол виходитиме на поверхню.
Символіка підземної нави напряму пов’язана з постаттю блаженного Симеона Лукача, який звершував свою діяльність у підпіллі.
“Це є символ підпільної молитви. Тобто люди, які знаходяться у підземній Наві, символізують цю підпільну молитву, сила якої у своїй кількості, у своїй вірі та молитві вирватися з-під землі та тягнутися до неба, до Господа”, — пояснює Ковальчук.
Особливу увагу приділили світлу.
“Коли ми заходимо в центральний вхід, то щоб зійти до храму, є близько 40 сходинок, і може скластися враження, що ми заходимо в землю, і зараз має бути темрява, тому що ми під землею. Але оскільки одна частина стіни є зі скла, коли ми заходимо в храм, то там є багато світла. І це перевертає наші очікування”, — ділиться отець Юрій.
Храм вміщає у собі близько двох тисяч осіб, а площа центру – близько 15 тисяч.
Для зручності паломників облаштовують простору площу зі звуковим обладнанням та екранами, щоб при великій кількості людей богослужіння могли чути й бачити всі присутні.
Окрім храму, де будуть проводитися святі літургії храм містить у собі:
- велику приймальню,
- дитячу кімнату,
- малий конференцзал,
- кабінети адміністрації,
- великий конференц-зал,
- трапезну залу,
- кухню,
- терасу.
“Трапезна зала буде з відкритою терасою. Вона передбачається для паломників, які можуть там випити каву, поїсти. Буде функціонувати кухня, щоб вони мали де пообідати, і навіть буде можливість проживання”, — розповідає отець Юрій.
Комплекс зможе прийняти близько 50 осіб на довгострокове перебування, що дасть змогу проводити реколекції, дитячі табори та інші заходи.
Є також є парковка, яка розрахована на 500 автомобілів і 50 автобусів.
Зовні, біля храму, облаштували дев’ять стаціонарних сповідальниць. Є також нижня каплиця, де планують розмістити мощі Блаженного Симеона Лукача, які нині перебувають у катедральному храмі Івано-Франківська.
На території встановлені два пандуси, а в перспективі передбачене місце під ліфти, для людей на кріслах колісних.
Святиня, збудована за 55 днів
Отець Юрій розповідає, що поки будується великий храм, потребувалося місце для молитви. Тому у стислі терміни збудували малий храм на честь Благовіщення Пречистої Діви Марії, який уже функціонує понад два роки. Його спорудили за 55 робочих днів.
Сюди нині приїжджають паломники на молитву. Храм відкритий щодня з 8:00 ранку і до 22:00–23:00. Він перебуває у вільному доступі для відвідування та особистої молитви. У храмі також є ікона Блаженного Симеона, в яку вмонтована частинка мощей. Кожен охочий може прийти та помолитися до заступника й покровителя відпустового центру.
Щодня о 18:00 тут відбувається вечірня молитовна програма, а в неділю — також об 11:00. Служать у храмі троє священників: Юрій Сидір, Володимир Лукашевський та Ігор Матвійчук. Щомісяця проводять різні молитовні практики: молебні до святих, зокрема до блаженного Симеона Лукача та українських мучеників, у травні — молебні до Богородиці, а в жовтні — вервицю до Богородиці. Після богослужінь є можливість приступити до сповіді.
Люди часто просять про молитву. Кожного дня священник молиться в тих наміреннях, які подають віряни. Один священник протягом місяця молиться за живих паломників, інший — за померлих, імена яких подають на молитву.
У храмі також є скринька, де парафіяни можуть залишити пожертви для потреб армії.
“Ми сподіваємося, що день освячення храму стане передвісником перемоги для України”
Вранці 22 серпня у Старуню прибуде Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав, який урочисто освятить храм.
“Цей день буде історичним не тільки для Івано-Франківщини, але й для цілої Української Греко-Католицької Церкви”, — наголошує ще один священник Відпустового центру отець Володимир Лукашевський.
Цей момент символічний і з духовної, і з історичної точки зору.
“Ми маємо 28 українських мучеників, але знаємо про них дуже мало… Тому ми віримо, що освячення цього храму стане новим етапом в історії українських мучеників, історії тих, про кого ми покликані пам’ятати”, — каже отець Володимир.
Будівництво храму відбувалося у час війни — і це ще більше додає значення події.
“Будувати в часі війни — це гіперскладно. Дуже важливо берегти свою ідентичність. І, власне, оцей собор — він є про ідентичність. Ідентичність українців першої половини XXI століття”, — зазначає отець Володимир.
Він пояснює, що дата освячення обрана не випадково.
“Ми будемо освячувати храм 22 серпня, бо це є день літургійного спомину блаженного Симеона Лукача. Він у цей день помер. Або ж як ми кажемо – народився для неба. А також ця дата стоїть перед Днем Незалежності. І ми сподіваємося, віримо та мріємо, що цей день освячення стане передвісником радісної миті – справедливої, остаточної незалежності нашої батьківщини, нової перемоги і довготривалого, справедливого миру”, — резюмує отець Володимир.
“Місце спокою” серед Карпат
Як зазначає отець Юрій, паломники називають відпустовий центр “місцем спокою”. Багато хто, вперше приїхавши сюди, відчуває душевний мир і особливу присутність Бога.
З території відкривається краєвид на Карпати — творіння Божих рук, а сам комплекс, створений людською працею, гармонійно доповнює цю картину, даруючи відвідувачам відчуття злагоди.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
