Тарас Грейда: чому майбутнє – за ваучерною освітою

23 Жов, 2020 13:06

Поділитись публікацією
Тарас Грейда: чому майбутнє – за ваучерною освітою
Програми кандидатів не рясніють на інноваційні підходи чи зміни правил і систем, як завжди проходить боротьба брендів і лозунгів. Проте кандидат від Платформи громад – Грейда Тарас пропонує запровадити ваучерну систему в дошкільній освіті і позашкільній освіті.
Ключовим із пунктів моєї програми є запуск ваучерної системи в дошкільній освіті в Івано-Франківську та в подальшому у позашкільній і початковій освіті.
Ваучерна освіта – це система, коли гроші, які розраховані на одну дитину, “ідуть за нею”, без різниці куди батьки обирають іти навчатись – чи то комунальний, чи то державний, чи приватний заклад. Запуск такої системи дозволить вирішити масу проблем в освіті, підвищити якість освіти за рахунок конкуренції та зекономити кошти – адже відпаде потреба будувати садки і школи. А частина дітей перейде в приватний сектор, який буде формуватись в тих районах міста чи селах, де є потреба. І таке явище як садок на 10-15 дітей в приватному секторі чи селі стане нормою. А сильніші садки і школи, які будуть боротися за дітей, отримають більші бюджети і відповідно більші зарплати.
Починати слід впроваджувати таку систему в дошкільній освіті, де частина дітей не потрапляють в дитячі садочки через те, що народились в липні – серпні. Як на мене це не справедливо. Вважаю що умовно 20тис./рік, які витрачаються на одну дитину в садочку, батьки вправі самостійно використовувати і обрати – чи навчатись в приватному садку, чи комунальному. І в разі, якщо впродовж кварталу батькам не подобається якість садка, чи вони змінили місце проживання чи змінили місце роботи – батьки в праві змінити дошкільний заклад, а кошти підуть за дитиною.
Також несправедливим є розподілення коштів в позашкільній освіті. Кожна без виключення дитина має отримати ваучер, умовно 200 грн/міс і вирішувати – чи їй цікаво займатись бісером, чи легкою атлетикою чи театральним мистецтвом чи футболом. Якщо навчання дорожче, то батьки доплачують різницю.
Схожі системи освіти працюють в Англії і  США з 1980-их років, в Англії це програма Assisted Places, в США “Програма батьківського вибору” ( Milwaukee Parental Choice Program ) в шкільному окрузі Мілуокі.
З 1992 р. освітні ваучери стали використовуватися в школах Колумбії. Спочатку причиною введення ваучерних програм стала нестача місць у державних середніх школах (40% шкіл Колумбії на сьогодні – приватні навчальні заклади). Середня вартість ваучерів становила 143 доларів, і призначалися вони для учнів з малозабезпечених сімей. До 1994 року програма охоплювала 1789 приватних шкіл, в яких навчалося близько 100 000 школярів. Причому проведені на початковому етапі реалізації програми перевірки показали, що фінансова допомога надається дійсно найбільш нужденним верствам населення. Таким чином, впровадження ваучерної програми дозволило учням із сімей з низькими доходами отримати доступ до навчання в приватних школах і одночасно вирішити проблему з переповненістю класів в державних школах.
Ми живемо в період, коли є можливість переймати найкращі світові практики у будь-якій сфері і реалізовувати їх у своїй громаді. Тільки на це потрібна політична воля, бо будь-які позитивні реформи  вплинуть на чиновників різних рівнів. Введення ваучерної системи в дошкільній освіті створить конкуренцію – а це не вигідно директорам навчальних закладів і підрядникам, які їх обслуговують.

*політична реклама