Тарас Шпук – людина-вихор, яка не знала слова “неможливо”: колеги про волонтера, який загинув на фронті (ВІДЕО)
Колеги та друзі розповіли про загиблого 17 вересня Тараса Шпука – активіста, ветерана АТО та ексспівробітника благодійної організації “Повернись живим”. 34-річний чоловік загинув під час виконання бойового завдання у складі групи спеціального призначення, залишивши після себе спогади про людину, яка змогла реалізувати неймовірну кількість ініціатив у ветеранській сфері.
Про це пише “Галка” з посиланням на “Повернись живим”.
Тарас Шпук був тією людиною, яку в Україні знав практично кожен – особисто чи заочно. Як згадують колеги, він міг вирішити абсолютно будь-яке питання, завжди казав “Зараз вирішимо” і справді вирішував. Його відповідальне ставлення до роботи формувало довіру як до організації в цілому, так і до кожного члена команди.
Від офісної роботи до фронтових завдань
В офісі на Хрещатику команді “Повернись живим” виділили верхній, третій поверх з великим приміщенням, повністю заставленим різними приладами. Колеги жартома називали це місце “шпуківнею”, а самого Тараса – директором приміщення, оскільки він постійно був у поїздках, часто залишався відповідальним за підрозділ.
Разом з викладачами з центру лідерства УКУ Шпук почав їздити по бригадах, збирати людей і проводити триденні курси з менеджменту та лідерства для військових. Його підхід до навчання відрізнявся від академічного – він завжди перекручував матеріал на свій манір, подавав його дуже емоційно, ніколи не сидів на місці.
“Тарас ніколи не сидів, склавши руки, постійно був у якомусь русі, постійно в поїздках на фронт, регулярно. Він фактично не вилазив з машини і з різних підрозділів. Знав кожен рух, який відбувався у Збройних Силах в будь-якому підрозділі”, – згадують колеги.
24 лютого 2022 року команда збиралася в офісі, коли з’явився Тарас – весь в екіпіруванні, з гвинтівкою. Він поклав зброю на підвіконня і сказав:
“Моє перше вікно – це моя позиція, хто хоче приєднатися – приходьте. Розкажу, що і як робити, але знайдіть зброю”.
Стало зрозуміло, що він прийшов не для того, щоб “пересидіти”.
Навесні 2022 року, коли Ірпінь знаходився під обстрілами, Тарас під загрозою для життя вивозив звідти крісла колісні та інше обладнання, щоб українська збірна змогла взяти участь в Іграх Нескорених (Invictus Games).
Розвиток адаптивного спорту
Тарас став одним з піонерів розвитку адаптивного спорту в Україні. Коли виявилося, що в країні немає сертифікованих тренерів з баскетболу на кріслах колісних, він пройшов навчання і почав працювати з ветеранами. Працюючи помічником головного тренера збірної “Незламних”, він буквально жив з хлопцями, брав участь у всіх змаганнях, підготовці і тренуваннях.
“Він міг з підручних засобів зліпити щось, щоб воно працювало так, як має працювати, коли не було під руками нічого”, – розповідають колеги.
Шпук мріяв бачити в Україні такий рівень заходів, який спостерігав за кордоном.
Колеги особливо відзначають унікальні людські якості Тараса.
“Це була людина такої внутрішньої гідності, що ніде ніколи за нього не було соромно. Ніколи”, – згадує одна з співробітниць.
Він завжди наполягав перед ветеранськими збірними на міжнародних змаганнях:
“Ветеранський спорт – це добре, але ви представляєте державу. Ви маєте знати, як говорити, що говорити, як ми себе позиціонуємо”.
Навіть після важкого робочого дня, коли був “вижатий як лимон”, перше, що робив Тарас – дістав телефон і планував, кому завтра подзвонити, допомогти, кого підтримати.
Яскравим епізодом стала зустріч Тараса з принцом Гаррі, якому він разом з колегою Вікторією Дворецькою передав календар.
“Боже, які вони були щасливі після цієї зустрічі. Принц Гаррі дуже особисто і щиро ставиться до ветеранів”, – згадують в організації.
Попри важливість роботи у “Повернись живим”, Тарас постійно рвався на фронт. Він неодноразово казав колегам, що доведе справи до кінця і мобілізується.
“У ньому була недосказаність у тому, що він хотів прямо на війну”, – розповідають друзі.
Коли він йшов з організації, колеги казали:
“Ідеш на війну, коли будеш готовий повернутися – повертайся. Двері залишаються назавжди відкритими”.
Спадщина та пам’ять
“Коли я будь-де пояснюватиму людям, що таке взаємовиручка простими словами, приводитиму в приклад Тараса. Це людина, яка завжди готова незалежно від пори року, настрою, політичної обстановки вриватися і робити”, – кажуть колеги.
За словами друзів, Тарас робив тільки хороше, в ньому “абсолютно не було нічого поганого”. Зважаючи на те, в пам’яті скількох людей він залишиться, можна сказати, що це людина, яка досягла безсмертя.
“Ми продовжуємо працювати задля нашої країни та для нашої перемоги”, – підсумовують у “Повернись живим”, підкреслюючи, що Тарас продовжує бути частиною команди навіть після смерті.
Тарас Шпук – учасник Революції Гідності, ветеран АТО, активіст у сфері адаптивного спорту та ветеранської реабілітації – загинув героєм, виконуючи бойове завдання у складі групи спеціального призначення.
Як писала “Галка”, 25-27 вересня відбудеться прощання з загиблим захисником України Тарасом Шпуком: панахида в Києві, служба в Івано-Франківську та поховання в селі Нижнів.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
