На Прикарпатті у січні тарифи на проїзд у міжміському транспорті збільшилися у середньому на 30%.
В інтерв’ю для «Галки» голова громадської організації «Прикарпатська асоціація автомобільних перевізників» Роман Гавриляк розповів, із чим пов’язане різке зростання цін на проїзд, чому для багатьох це стало несподіванкою та чи можливе найближчим часом зменшення тарифів на перевезення.
– Розкажіть, з чим пов’язане раптове збільшення тарифів на проїзд у міжміському транспорті?
– Щоб зрозуміти цю ситуацію, потрібно знати передумови. До березня 2015 року обласні державні адміністрації мали повноваження щодо врегулювання тарифів на внутрішньообласних маршрутах. Тобто ОДА встановлювала граничний тариф (максимальне значення), який перевізники застосовували для розрахунку вартості проїзду.
Однак у 2015 році, коли відбувалося різке збільшення цін на бензин – впродовж двох тижнів з 18 майже до 30 гривень, не було змоги оперативно з дотриманням чітко встановленої законодавством процедури переглядати та приймати нові тарифи, оскільки треба було:
- перевізникам зробити економічне обгрунтування за методикою розрахунку тарифу, затверджену міністерством інфраструктури (на той час – міністерством транспорту), відповідно до якої підставою для зміни тарифу є ріст складових собівартості, зокрема при зміні будь якого вагомої частини собівартості на 10% було право звертатися до влади щодо підвищення тарифів;
- влада мала аналізувати їх і починати регуляторну процедуру, яка тривала більше місяця і передбачала погодження з різними інстанціями.
У ті часи, коли ціни на заправках змінювалися щоденно, такий механізм не працював, і, як наслідок, в інших областях у 2015 році склалася така ситуація, що перевізники призупиняли свою роботу через економічний тиск та збитковість. Були звернення від інших голів адміністрацій по Україні, щоб зняти це врегулювання, тобто, щоб ринок сам відрегулював тарифи. Крім того, до цього були зняті регулювання на міжобласних маршрутах і ця практика виправдала себе. У 2015 році Кабмін визначив, що перевізник, згідно зі своїми розрахунками, веде витратну частину, дохідну і, якщо закладає якусь рентабельність, виходить на певний тариф (постанова №240).
Коли зняли регулювання, на частині маршрутів реально тарифи зросли із 35 копійок за кілометр до 40 на території Прикарпаття, хоча сусідні області уже тоді підняли на більше: Тернопільщина – до 48 копійок, а Львівщина, фактично, до 50 копійок.
У період із 2015 року до 2017 не було підняття цін, хоча усі складові, які є підставою для збільшення тарифу за цей час виросли: паливно-мастильні матеріали, витрати на технічне обслуговування транспортних засобів і заробітні плати. Перші дві складові реально прив’язані до рівня нашої національної валюти відносно долара. Щодо паливно-мастильних матеріалів, то усі ми бачимо ситуацію на заправках. Якщо мова йде про автобуси, хоч ми говоримо, що хочемо використовувати вітчизняний транспорт – «Богдан», «Еталон», але усі комплектуючі до них приходять з-за кордону. Тобто ремонт теж «прив’язаний» до курсу долара і євро. Окрім того, уряд зараз пропонує підняття рівня мінімальної заробітної плати. Перевізники теж зобов’язані цей показник підтримувати, адже від них залежить безпека перевезень пасажирів – нема такого, що хтось неоформлений, і, відповідно, ця складова також є підставою для підняття тарифів. Якщо це великі транспортні підприємства, то треба врахувати, що у них є територія, база, ремонтні бокси – за це так само росте нарахування.
Розуміючи, що така ситуація може бути, центральні перевізники збиралися декілька разів у грудні. Згідно з методикою розрахунку тарифів більші підприємства вийшли навіть на рівень 70 та 80 копійок за кілометр (залежно від марки транспортного засобу). Із нашого боку є розуміння того, що у більшості користувачі наших послуг – сільське населення – люди, які не мають грошей на такі тарифи, тому вирішили підняти ціни на 25-30%, тобто із 40 копійок за кілометр до 50-60, залежно від маршруту. Ми дійшли до того розуміння, що не треба заробляти на цьому, але треба хоча б вийти на нуль.
– Чому людей не попереджали про підвищення цін на перевезення?
– Нема десь процедурно прописано, як це треба зробити. У автобусах у грудні писали оголошення, що зростає вартість на проїзд із такого-то числа, але, можливо, треба було виходити у засоби масової інформації чи ще щось.
Коли було державне регулювання, то була певна процедура: йшли розрахунки, перевірка антимонопольним комітетом – це був регуляторний акт, який обговорювали у ЗМІ. На сьогодні перевезення – це такий самий бізнес, як, наприклад, магазин: є затратна частина і видаткова. Це не означає, що усі в один день їздили за тарифом 40 копійок за кілометр, а почали по 60: хтось працює по 50 копійок, хтось – по 52.
– На скількох маршрутах ще не змінилися тарифи?
– Я думаю, що за тиждень-два усі перевізники піднімуть тарифи. Чому так? Підняття тарифу зобов’язує перевізника мати економічне обгрунтування, але не у кожного уже є розрахунки, але 70-80% перевізників уже на сьогодні, 24 січня, їздять за новими тарифами.
– Чи можливе найближчим часом зменшення тарифів?
– Так, фактично, і має бути. У 2015 році, наприклад, були перевізники, які піднімали тарифи, але зменшувалася кількість пасажирів, тому пробували опускати – на одну гривню, дві. Це живий організм – не можна сказати:
«Я установив, усе, до побачення».
У мінус ніхто не буде працювати.
– Але, разом із тим, можливе і підвищення цін на перевезення?
– Так, можливе. Поки що нам потрібно пережити січень, подивитися реальні витрати, і тоді можна про щось говорити.
Зараз це підвищення тарифів установили, щоб покрити витрати, які додатково з’явилися за період із 2015 року.
Спілкувалася: Вікторія Дубінець
Фото: Юрій Валько
ФОТО ТИЖНЯ
