Три дерева з Прикарпаття потрапили до національного відбору на участі в міжнародному конкурсі “Європейське дерево року”. Голосування триватиме до кінця листопада.
Про це інформує “Галка” з посиланням на ГО “Екосфера”.
Загалом громадська організація “Екосфера” визначила 15 дерев з усієї України для національного відбору на участь у міжнародному конкурсі «Європейське дерево року». Проголосувати за одне з них можуть всі охочі за посиланням: https://forms.gle/2Dfivx1Gb3WBCpM66.
Ініціативу «Європейське дерево року» проводять з 2011 року за організації Асоціації екологічного партнерства. З того часу кількість країн, що беруть участь у конкурсі, зросла з 5 до 16.
Детальніше про дерева з Франківщини:
Дуб Карпінського — величне дерево, ботанічна пам’ятка природи місцевого значення, що розташоване в селі Голосків Отинійської селищної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області.
Його вік перевищує 900 років, а обхват стовбура сягає 7,13 метра. Дуб Карпінського росте біля старої церковної дзвіниці, в урочищі «Хащ». Його висота вражає – 35 метрів, що робить його справжнім гігантом серед дерев. Це одне з найстаріших дерев України, яке отримало свою назву на честь відомого польського поета, драматурга і письменника Францішека Карпінського.
«Це не просто дерево, а символ багатовікової історії краю. Уже саме народження Францішека Карпінського було нетиповим та пророкувало йому неординарну на той час долю. Ми звикли до значної кількості прозаїків та поетів у кожному великому місті, а в 18-19 ст. особа поета, що друкувався, була шанованою, до неї прислухались, вона могла істотно впливати на суспільство», — ділиться жителька громади Лілія Паньків.
За однією з легенд, у дубі є потаємні двері, які можуть одчинити тільки обрані. Ключа до тих дверей не шукайте, бо відкрити їх можна тільки вимовивши містичні слова. З-під самого дуба б’є прозоре джерело, яке має неабияку енергію. Старожили говорять, що вода з-під дуба є цілющою. Багато людей приїжджають сюди, щоб побачити цілюще джерело, яке б’є з-під коріння, вірячи у його магічні властивості.
Акація біла — «Свідок семи поколінь», вік якого сягнув вже 140 років. Дерево встигло побувати у складі 6 держав (Австро-Угорщини, ЗУНР, II Речі Посполитої, Німеччини, УРСР та України) та є справжнім свідком історії.
Посаджене воно ще в часи Австро-Угорщини на березі озерця приватного парку родини Ромашканів, заснованого на місці Чорного лісу. Унікальна структура коріння нагадує сплетіння доль та епох. Мабуть, саме тому акація стала улюбленою локацією для фотографування вже семи поколінь жителів Станіславова/Івано-Франківська.
Панський Дуб — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення в Отинійській селищній територіальній громаді. Розташована в селі Виноград на території урочища «Огрод» (давня назва землі, яка була у власності пана). На території цього урочища знаходився панський маєток, а також фільварок.
Управляв маєтком пан Іоан Пінтергоффер. Це був розумний, начитаний, господарський чоловік, добре розбирався в агрономії. Навколо маєтку росло багато різних квітів, був чудесний сад з різними фруктовими деревами, плодоягідними кущами, чудовий гарний ліс. Пан Іоан управляв господарством, наймав людей, які працювали в нього як на полі, так і біля маєтку. В панському лісі був ідеальний порядок. Але особливу увагу пан приділяв дубу, який ріс на території маєтку.
Це було затишне місце, де пан Іоан відпочивав і набирався сил та енергії. Цей дуб був для нього символом здоров’я та мужності. Коли у 1939 році прийшли “Червонозоряні визволителі”, пан узяв з собою тільки невелику валізку, а все інше залишив. Після визволення села Виноград в панських покоях певний час знаходилася сільська рада. Пізніше, при заснуванні колгоспу, за кілька ночей усі будівлі було знищено, аж до фундаменту.
«У 60-х роках було вирубано і зруйновано бульдозерами залишки чудового панського саду. І тільки дуб, якому понад п’ять сотень літ, залишився свідком тих минулих років. Але, попри всі руйнування і події, які відбувалися в селі, дуб вистояв. Це було те місце, куди і на далі хотілось прийти. Тут збиралась молодь села на різні розваги та гуляння. У всі часи і всі віки він залишається символом сили, здоров’я та мужності», — ділиться жителька громади Лілія Паньків.
ФОТО ТИЖНЯ
