Франківка Надія Черниш майже два місяці мандрує Іраном. Вона розповіла КУРСу про масові протести, які охопили країну й вже отримали у ЗМІ назву «іранської весни».
Читайте також: У 2015 році на Прикарпатті відключать аналогове телебачення
Надія Черниш не вперше в Ірані – до цього відвідувала Ісламську Республіку Іран рік тому. І просто закохалася в цю країну. Тому вирішила поїхати знову – і надовго. Надія в Ірані з 17-го листопада минулого року.
«Мені ця частина світу дуже цікава. У них чимало подібного з нашою культурою, як не дивно. Обрала час з найкращою погодою, щоб не спекотно і кольорово, осінь – найкращий час, коли в Станіславі болото…», – розповідає Надія.
В Ірані є все – тисячі років цивілізації у культури, різноманітні ландшафти – заліснені, як Карпати, гори, Каспій, Перська затока, Оманське море, пустелі.
«За один день тут можна всі чотири пори року побачити», – каже Надія.
Масові протести охопили всю країну наприкінці минулого року – від найменших містечок до мегаполісів.
«У них це вперше за багато років так масово і тотально. В протестах беруть участь і багаті, і бідні, і релігійні, і не дуже. Причини є і соціальні, і політичні», – розповідає Надія, яка багато про це спілкувалася з іранськими друзями.
Іранці давно живуть в постійному стресі і під страхом переслідування правлячим режимом. Наприклад, якщо ти не мусульманин-шиїт, то ти для уряду недолюдина, роботу в держструктурах не отримаєш. Є купа архаїчних правил і законів.
Масмедіа там лише урядові, незалежних нема. З ранку до ночі – брехня і зомбування. Постійні політичні переслідування. Жінки в цій системі – також недолюди. Скажімо, такий нюанс: сума страхової виплати при ненавмисному вбивстві прив’язана до вартості верблюдів, якщо загинув чоловік – це вартість 100 верблюдів, якщо жінка – це вдвічі менше, 50.
Тих, хто працюють на державній роботі, під страхом звільнення заганяють на всілякі проурядові акції і демонстрації.
При тому, що протестами охоплена вся країна і вже понад десяток протестувальників загинули в сутичках з правоохоронцями, туристам, нічого не загрожує. Принаймні поки що.
«Якщо ти не лізеш в натовп з криками “смерть Хаменеї” (верховний лідер Ірану – ред..) і не кидаєш каменюками в поліцію, то нічого з тобою не буде», – каже Надія.
Після ісламської революції 1979 року, а ще – санкцій через війну з Іраком, іранці жили дуже дуже ізольовано десятки років. Але останнім часом Іран трохи відкрився світу – частину санкцій зняли, з’явився досить масовий туризм, інтернет. Люди почали задумуватися над стилем життя, порівнювати – особливо молодь, яка й стала рушієм цих протестів.
«Хоча, як на мене, дуже важлива і економічна причина. Країна фантастично багата, а більшість людей – нереально бідні. Іранці цього разу дуже радикально налаштовані», – розповідає Надія.
Особливість цих протестів – у них поки нема лідера і якоїсь програми. Таке враження, що єдина мета – знести режим Хаменеї і президента Хассана Рухані, а як жити далі революціонери не надто задумуються.
«Це дуже перегукується з нашим Майданом», – каже Надія.
На вулицях – багато озброєної поліції і КСІР (Корпус стражів ісламської революції – гвардія в особистому підпорядкуванні верховного лідера Ірану).
«Мені тут кажуть: «це не Україна, вони звірі». І таке вже було, коли під час протестів у 1988 році, за неофіційними даними, вбили приблизно 30 тисяч людей. Поліція тут застосовує вогнепалку без печалі», – розповідає франківка.
Особливою є ця революція для жінок.
«Для них то окрема війна. Але лише для освічених і просунутих. Є й дуже релігійні, які, як у нас ксьондзу в селі, вірять на слово айтулі», – розповідає дівчина.
Але й чимало освічених жінок цілком пасивні.
«Це кімнатні рослини без права голосу і власної позиції. Навіть на ровері тут їздити жінкам заборонено! На спортивні змагання – зась! Уявляєте? У родинах дівчину тримають під жорстким ковпаком, поки не видадуть заміж. Але вже з’явилося багато таких, які самі хочуть вибирати: заміж чи в університет, в мечеть чи на гульки», – розповідає Надія.
Цікавий момент, спільний для нових революцій включно з українським Євромайданом, – основний комунікатор – це соцмережі. При чому в Ірані це телеграм, а не фейсбук, який дуже фільтрується. Є канали з мільйонами підписників. Останнім часом почалися випадки блокування провайдерів. Багато користуються VPN, щоб обходити блокування сайтів.
«Вірус свободи невиліковний. Всі хочуть доброго вільного життя», – підсумовує свої враження Надія Черниш.
ФОТО ТИЖНЯ
