“Це те, що дарує відчуття свободи”: як у Франківську живе роликова спільнота (ФОТО)
У вечірню годину Франківськ повільно розчиняється в світлі ліхтарів і шумі доріг. А десь між набережною та міським озером народжується рух. “Галка” розповідає історію франківської роликової спільноти — людей, які знаходять свободу на чотирьох колесах у місті, що майже не має для них місця. Вони збираються між роботою й тривогами, шукають клаптики рівного асфальту, падають і знову виходять кататися — всупереч бруківці, нестачі інфраструктури й реальності, яка не завжди для них передбачала цей рух.
“Любов з першого погляду”: як у Франківську з’явилася роликова спільнота
35-річна Яніна Маркута під час ковіду натрапила на відео, де дівчина танцює на квадах. Це стало моментом, який вона описує як “любов з першого погляду”.
На роликах Яніна каталася ще з дитинства, але квади (вид роликів, у яких чотири колеса розташовані попарно у два ряди) відкрили для неї інший світ — більш естетичний і танцювальний. Вона купила перші яскраво-жовті ролики, а згодом почала кататися регулярно.
Спочатку Яніна навіть не планувала створювати ком’юніті — просто кликала всіх кататися, бо самій було нудно. З цього виросли спільні виїзди і чат, де всі домовляються про зустрічі.
Рух як терапія: як ролики допомагають переживати реальність
Кожна їхня зустріч починається з чату: хто і чого хоче сьогодні. Хтось — спокійного катання, хтось — тренування рухів, хтось — швидкості й довгих маршрутів.
“Ми мусимо бути мобільними”, — пояснює Яніна.
Для танцювальних практик шукають тихі ділянки асфальту, іноді збираються біля стадіону “Рух”. Там ролики перетворюються на танець під музику — з яскравим одягом, рухами й ритмом.
У складні часи такі вечори працюють як терапія: достатньо написати в чат — і люди знову виходять на ролики.
“Ви викатуєте з себе погані думки”, — каже Яніна.
Іноді вони їдуть довгими маршрутами навколо озера й набережної — для витривалості й швидкості.
Катання на квадах має два світи: джем (фристайл-стиль катання на роликах-квадах, який поєднує елементи танцю, акробатики та гімнастики) і агресивне катання (екстремальний стиль катання на роликах-квадах який полягає у виконанні складних трюків у спеціалізованих скейт-парках). Останнє потребує спеціальної інфраструктури, якої у Франківську немає. Через це спортивний потенціал роликів часто залишається нереалізованим.
Вечірка на Гелловін
Сезон руху: чого бракує франківським ролерам
Спільнота живе за ритмом сезону. Узимку вона майже завмирає, існуючи між чатами й очікуванням тепла. Коли ж асфальт висихає і місто пахне літом, ролики знову повертаються на вулиці.
Чіткого графіка немає.
“Індивідуально”, — каже Яніна.
Взимку катання майже неможливе: закриті або тимчасові приміщення не підходять, а постійного простору немає. Влітку залишається кілька маршрутів — озеро, набережна — і це фактично все.
Для квадів важлива ідеальна поверхня: рівний асфальт або бетон. Бруківка й нерівності роблять катання небезпечним, тому кожна придатна локація у місті стає цінністю.
“Любий камінчик стає небезпекою”, — пояснює Яніна.
Вона неодноразово зверталася до міста з ідеєю створити просту бетонну площадку для ролерів — відкритий простір, подібний до тих, які вона бачила в Європі: місце, де поєднуються спорт, події й спільнота.
“Насправді це мала би бути просто невелика площадка”, — пояснює Яніна.
У Франківську цього простору бракує найбільше. Через це навіть навчання катанню дітей стає проблемою — на озері небезпечно через велосипедистів і самокати.
Старий скейт-парк біля озера, за її словами, перебуває в поганому стані й майже втратив свою функцію.
“Треба новий, потужний, бетонний”, — говорить вона.
Свобода на колесах: чому спільнота продовжує кататися попри все
Чітких правил у їхній спільноті майже немає. Ніхто не підписує кодексів і не встановлює рамок — є лише негласна домовленість гарно ставитися один до одного.
Яніна говорить про спільноту як про простір, де люди дозволяють собі бути справжніми — без страху виглядати дивно чи «не за віком».
Вона приводить як приклад дівчину, якій за сорок, що в дитинстві не мала можливості бути “дівчачою” і тепер купує рожеві ролики.
“І зараз їй 40 років, і вона така: “Блін, я собі купую рожеві ролики””.
Для Яніни це і є суть спільноти — свобода проживати те, що колись було недоступним. На кілька годин ролики ніби вимикають зовнішній світ — тривоги, новини, втому.
“Ти трошки переносишся в інший світ”, — каже вона.
Вона переконана, що франківська роликова тусовка — одна з найсильніших в Україні.
Вечірка на Гелловін
Зазвичай людей на роликах сприймають як підлітків. Інколи самі учасниці чують, що виглядають “на 16”, хоча вони є старші.
Можливо, справа у відчутті свободи, яке дають ролики.
Але свобода часто стикається з реальністю. На озері, де вони катаються, велосипедист одного разу збив Яніну. Удар був сильний. Яніна впала, забилася. І після таких історій, зізнається, мотивація іноді справді зникає, але ненадовго.
“Бо кайф переважає”, — каже вона.
Для неї катання — це спорт, ендорфіни й стан ментального відпочинку.
Попри все, ролики залишаються частиною її життя.
“Що би не траплялося, це мізерно порівняно з тим кайфом, який відчуваєш стаючи на ролики”.
Малими групами але великою спільнотою: ритм ролерської тусовки
Попри те, що роликова спільнота у Франківську вже давно стала помітною, насправді більшість їхніх зустрічей проходить дуже камерно.
Найчастіше вони катаються по двоє чи троє. Четверо — це вже майже велика компанія.
“Важко дуже зібратися на регулярній основі, бо всі працюють”, — пояснює Яніна.
Але навіть коли люди не бачаться щодня, спільнота продовжує жити в повідомленнях, відео й постійному пошуку нових місць для катання. У чатах вони скидають ролики з трюками, смішні відео, туторіали з новими рухами й обговорюють, де у Франківську з’явився ще один шматок хорошого асфальту.
Окрім того, організовують спільні поїздки до інших міст та знайомляться з іншими ролерськими тусовками.
Барбі-вечірка
Як випадкові зустрічі приводять на ролики: учасниці про спільноту
У кожної з учасниць франківської роликової спільноти своя історія приходу на квади. Але майже всі вони починаються однаково — з випадкового відео, зустрічі або миті, коли хтось бачить дівчат на роликах і думає: “Я теж так хочу”.
Для 21-річної Ляні все почалося з Instagram і розмови на роботі. Вона в Івано-Франківську вже девʼятий рік, переїхавши сюди з Донецька ще дитиною. Сьогодні дівчина працює в альтернативній школі на «Промприладі», а до того була баристою та книгаркою.
Саме через знайомих вона й дізналася про роликову тусовку.
Спершу просто орендувала квади. А після першого катання вже замовила власні.
“Я зрозуміла, що це саме те, що потрібно було”, — каже вона.
Для Ляні ролики стали способом перезавантаження. Вона говорить про спільноту як про місце, де люди мають схожі цінності й можуть хоча б ненадовго забути про важке.
“Мені цього дуже не вистачало”.
Водночас дівчина зізнається: у Франківську фактично немає місця, яке можна було б назвати справді комфортним для катання.
“Квади — це дуже ніжні ролики. Це ролики для танців, не для швидкості. Тому Франківськ зі своєю бруківкою зовсім не для нас”.
Схожу історію має й 26-річна Віка — маркетинг-дизайнерка з Івано-Франківська. Вона випадково побачила дівчат на роликах біля озера й довго думала, як би теж долучитися до чогось такого.
Згодом подруга познайомила її з Яніною.
“Так я вперше стала на квади”, — згадує Віка.
Каже, любила ролики ще з дитинства, але саме квади дали їй зовсім інше відчуття.
“Для мене це про рух, свободу, емоції та ком’юніті людей зі спільними інтересами”.
Після катань, зізнається дівчина, енергії вистачає мало не на два тижні вперед.
Найбільше вона любить кататися біля міського озера — через атмосферу й простір. Хоча навіть там доводиться постійно маневрувати між велосипедистами й самокатами.
Ще одна учасниця спільноти, 31-річна Катя, згадує, що все почалося з жовтих роликів Яніни.
Вони познайомилися через спільну подругу. Коли дівчина прийшла до Яніни в гості, побачила яскраві квади свого улюбленого кольору й одразу зацікавилася.
Згодом купила й собі ролики, бо вже знала, що буде з ким кататися.
Для неї ця спільнота давно перестала бути лише про спорт. Тут говорять про книжки, творчість, подорожі й роботу. Скидають одне одному відео, туторіали й меми.
Ще одна учасниця Ксенія взагалі не мала досвіду катання в дитинстві й довго боялася ставати на ролики. Але після знайомства з Яніною все ж спробувала квади — і вони виявилися значно простішими та комфортнішими, ніж звичайні інлайни (класичні ролики).
Згодом Ксенія купила собі ролики у кольорах українського прапора.
Каже, найбільше в спільноті цінує підтримку.
“Тут можна спитати поради, навчитись чогось нового або просто провести разом час”.
35-річна Аліна, яка нині живе в Німеччині, теж прийшла в квад-культуру через Яніну. Вони знали одна одну ще зі школи.
Спершу Аліна просто дивилася в Instagram, як Яніна катається містом у вінтажних образах.
“Мені дуже подобалась вінтажна естетика, свобода руху”, — каже вона.
А потім замовила собі власні квади.
Для неї роликова спільнота — це “спорт у задоволення”, безпечне середовище й підтримка.
Навіть переїхавши до Німеччини, вона продовжує відчувати зв’язок із франківською тусовкою.
І майже всі дівчата повторюють одну й ту саму думку: ролерська культура в місті росте, людей стає більше, але сам Франківськ досі майже не пристосований для них.
У місті немає сучасного ролердрому, безпечної критої локації чи простору, де можна було б спокійно вчитися кататися.
Тому вони продовжують шукати асфальт між парковками й випадковими майданчиками.
Як стати частиною спільноти
Доєднатися до спільноти дуже легко.
Достатньо просто написати Яніні або на сторінку роликового ком’юніті.
Після цього зазвичай відбувається маленький “тест-драйв”: новачкам дають ролики в оренду, допомагають спробувати перші рухи, пояснюють базові речі й дають час зрозуміти, чи їм це справді подобається.
А якщо хтось вирішує залишитися — Яніна допомагає обрати першу пару квадів, радить моделі й поступово вводить людину в тусовку.
Так у місті з’являється ще одна людина, яка ввечері вдягає ролики, вмикає музику й хоча б ненадовго отримує особливе відчуття свободи.
“Галка” писала про ще вісім не менш цікавих франківських спільнот:
“Будем бігали”, де біг поєднується зі спілкуванням і підтримкою.
“Театральні Волоцюги” – спільнота, яка живе театральним життям і не лише стежить за ним, а й доповнює та розвиває франківську сцену.
“Клуб Анонімних Авторів” – спільнота, де збираються поціновувачі письменництва, та неспішно, крок за кроком, оповідання за оповіданням – творять мистецтво.
“Urban Sketchers” – спільнота, де малюють, знаходять однодумців та зберігають спогади.
“Мотопаства” – спільнота, яка дає можливість вирватись з буденності, відчути свободу і залишитися наодинці з дорогою.
“Рибалка IF.UA” – спільнота, яка об’єднує як досвідчених рибалок, так і новачків, роблячи риболовлю доступною та цікавою для всіх.
Психологічний кіноклуб, який починався з одного заходу на місяць для внутрішньо переміщених осіб, а згодом виріс у спільноту з регулярними щотижневими зустрічами.
Cold Dip – спільнота, яка об’єднує людей навколо купання в холодній воді, ранкової фізичної активності, спілкування та здорового способу життя.
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
