Рекрутингові центри Міністерства оборони розпочали відкривати у лютому 2024 року. 14 червня в Івано-Франківську відкрили рекрутинговий центр в центрі надання адміністративних послуг, що на Вічевому майдані. Він став 24 центром в Україні та першим в області.
У рекрутинговому центрі кандидата супроводжують до початку служби й шукають вакансію, відповідно до його навичок.
В інтерв’ю “Галці” уповноважений Міноборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець розповів про принципи роботи центрів та про механізми, що напрацьовують для покращення процесів рекрутингу.
– Наразі відкрито 24 рекрутингові центри в Україні. Чиї показники є найвищими? Які результати діяльності?
За нашою статистикою, зараз в лідерах Львів, Запоріжжя і Харків. Там максимально ефективно у відповідності: кількість людей, які звернулись і кількість людей, які потім залишилися в процесі підбору, оформилися і пішли служити. Однак інші регіони так само підтягуються. Також треба розуміти, що відкрили не всі одночасно, в когось більше досвіду.
Загалом, понад 7 000 людей звернулись. Думаю, що на цей момент, вже ближче до 8 000. Щотижня приблизно є 1 000 звернення до наших центрів по всій Україні. Понад 2 000 людей станом на сьогодні на різних стадіях оформлення і кілька сотень уже військовослужбовців.
– Це показники включно з першим, пілотним?
Ми почали пілотний проєкт зі Львова 12 лютого 2024 року. Попрацювавши два місяці, ми зрозуміли, що це дійсно працює. Львів’яни молодці, вони налагодили роботу і ми їм допомагали відшліфовувати всі процеси. Фактично вже з квітня ми почали активно далі відкривати. За квітень, травень і частинку червня ми відкрили 24 центри.
Мета рекрутингових центрів дуже проста. Перша: дати можливість людям в усіх регіонах прийти до локації в себе в місті, нікуди не їхати. Важлива культурологічна специфіка, щоб людина приходила до мешканки свого ж регіону, яка працює в ЦНАПі, й спілкувалася одною мовою з нею.
Другий момент у тому, що чим більша мережа, тим більше людей дізнаються про таку можливість. В тому числі завдяки публічним відкриттям, коли ми запрошуємо журналістів для того, щоб ця інформація розійшлася і люди знали, що є такий проєкт.
Та, як завжди, спочатку є несприйняття, недовіра, а потім поступово довіра здобувається і люди починають приходити, ставити питання і зрештою себе знаходити. По останнім цифрам ми бачимо, що потік збільшується. На наш погляд, впливає те, що система розростається і зміни в законодавстві, які спонукають людей все ж таки починати задумувались про своє майбутнє та шукати своє місце в армії.
– Поясніть, будь ласка, нашим читачам відмінність рекрутингу від мобілізації у кількох пунктах.
Усім відрізняється, тому що це взагалі не про мобілізацію. Тут є можливість отримати інформацію: які є частини, які у них є вакансії, що пропонують і як туди потрапити. Власне, це механізм: що треба зробити, аби потрапити на певну вакансію, наскільки це реально, тому що не завжди очевидно з огляду на профіль людини: здоров’я, вік, навички, фах і так далі. Якщо є розуміння, куди конкретно людина хоче – далі сконтактуватись з цими частинами, отримати від них підтвердження, що ти дійсно підходиш. Все ж це процес і комунікація в обидві сторони: і частина собі підбирає, і людина.
Далі йде оформлення, і ще в процесі ми допомагаємо потрапити дійсно в ту частину, що обрала людина. Оформлення відбувається через ТЦК, далі навчальний центр – це мінімум місяць.
Рекрутингові центри – це про свідомий вибір та інформування. Ти можеш сам якось впливати на своє майбутнє, а при мобілізації цього немає. Держава закриватиме пріоритетні посади. “Ви може й професор, але будете кулеметником, тому що зараз нам дуже треба кулеметники”, – такий підхід мобілізації. Це треба, тому що йде війна. Не будемо захищатися – нас всіх повбивають. І в Івано-Франківську в тому числі. Хай люди не думають, що російські окупанти зупиняться, бо не зупиняться. Щоб цього не сталося, є два процеси: мобілізаційний і рекрутинг, де у тебе є можливість вплинути на майбутню службу з огляду на досвід і фах.
– Які переваги у такій взаємодії, на ваш погляд?
По-перше, людина сама визначає рамки: що вона говорить, що не говорить, хоче контактує або не контактує далі. Це сервіс. Другий момент – тебе контактують з військовими частинами, з конкретними відповідальними людьми, сам ти цей контакт не знайдеш, й з тобою навряд чи будуть говорити, навіть якщо знайдеш.
Тут при тобі телефонують, або ти сам телефонуєш і можеш безпосередньо з конкретними військовими поговорити. В цьому процесі тебе весь час супроводжують: при оформлені, навчанні, якщо тебе відправляють в іншу бригаду, ти телефонуєш і тобі допомагають це вирішити. Допомагають від початку й до моменту, поки ти не потрапиш в обране місце служби.
На ті процеси, що відбуваються далі, коли ти потрапляєш до свого командира, ми не впливаємо.
– Чому саме зараз відкриваєтеся в Івано-Франківську, це швидше чи пізніше від ваших планів? Є у планах відкрити ще такий центр в області?
Чому те чи інше місце і в такому порядку? Тому що центр, який ми відкриваємо, це взаємодії Міністерства оборони з одного боку, Генерального штабу та органу місцевого самоврядування. Зараз ведуться перемовини із Калушем. Вони ініціативно на нас вийшли і запропонували, дуже активно до цього ставляться. Сподіваємось, так само у них відкриємось десь незабаром.
– Чи задіяна якось місцева влада до рекрутингу, окрім як місце в ЦНАПі?
Місцева влада забезпечує локацію, посади рекрутерів, тобто місцева влада платить їм гроші. Ми забезпечуємо підготовку, навчання, всю взаємодію, наповнення цієї діяльності змістом. З місцевою владою надалі ми комунікуємо для того, щоб постійно підсвічувати свою діяльність, поширювати інформацію через канали промоції реклами, які є на місцевому рівні, періодично звертаємось з макетами банерів, радіороликами, ТВ-роликами, повідомленнями, які можуть розміщуватися на сайтах і так далі.
Ми живемо в таку інформаційну добу, що інформаційний простір перенасичений, інформація сьогодні з’явилася, а завтра поверх неї буде багато всього іншого. Здавалось би, що робиш-робиш, а людина живе на сусідній вулиці і взагалі не знає, що такий центр є. Хотіла би, а не знає. Тому постійно треба працювати інформаційно.
– Зараз центри рекрутингу працюють так, як ви очікували? Якщо ні, то які відчуваєте перепони, окрім інформаційної перенасиченості?
У нас кілька викликів стоїть, де ми бачимо, що треба далі удосконалюватись. Не всі центри по ефективності роботи однакові, і в першу чергу це людський фактор, це залежить від якостей рекрутерів. Ми хочемо максимально підняти стандарти сервісу та якості.
Другий виклик: мережа має бути в усіх регіонах. Зараз у нас є кілька областей, де ми ще не представлені. Оскільки це взаємодія з органами місцевої влади, то на сьогодні м’яч на їхньому полі. Неодноразово цей м’яч їм уже подали, вони ще там щось думають-вирішують організаційно, тому, можливо, до кінця немає розуміння в декого на місцях.
Третій виклик: довіра людей до цього процесу. Напевно, по важливості він на першому плані. Є не поодинокі випадки, не серед нами рекомендованих людей, а загалом по країні, що людині пообіцяли, а вона не потрапила у ту частину, куди хотіла. Відповідно, людина розчарована, процес дискредитований, і є тільки негативні емоції й відчуття, що її обдурили. В нашій системі такого немає і наша задача, щоб цього не було – і у нашій систем, і загалом по країні.
– Тобто, ви даєте гарантії людині. А якщо людину з обраної посади переводять?
Ми працюємо з цивільними людьми й допомагаємо стати військовими, коли людина вже військова/-ий, то це інші норми, правила, де ми не дотичні до процесів. Умовно кажучи: я служу тут, а хочу служити там. Це не до нас.
– Найм за рекрутингом займає скільки ж часу, як мобілізація?
Процес оформлення в ТЦК однаковий, що людина приходить з рекомендаційним листом, що без. За рекомендаційним оформляють на контракт. По часу – коли це станеться, коли людина зайде в ТЦК, вирішує вона сама.
Отримавши рекомендаційний лист, вона може зразу туди зайти, ми рекомендуємо не зволікати, тому що рекомендаційний лист – це не індульгенція від мобілізації. Тобто це дні повинні бути, а не тижні, тим більше не місяці від моменту, коли ти домовився з частиною. Тебе чекають до моменту, коли ти прийшов оформлюватись. Якщо тебе за якийсь час зупинить патруль і попросить документи, ти покажеш рекомендаційний лист, то він не буде мати ніякої сили. Більше того, тобі скажуть, що можуть тебе супроводити на оформлення.
Кожен визначає для себе, скільки йому треба часу, щоб визначитися, дійсно погодитися і брати рекомендаційний лист конкретної частини, кожен для себе оцінює, чи чекає з ймовірністю, що його мобілізують.
– Окрім оформлення, ТЦК і СП ще якось зачученні в цей механізм?
На сьогодні оформлення відбувається в ТЦК. Будуть зміни, щоб процес рекрутингу відбувався без ТЦК і СП, але над цим ведеться ще робота. Будуть окремі рекрутингові центри для десантників, військово-морських сил, повітряних, сил спеціальних операцій і так далі. Через них можна буде заходити без ТЦК, але це наше найближче світле майбутнє.
Також зараз розробляється варіант, щоб людина могла дистанційно проходити всі співбесіди й фізично нікуди не приходити, отримувати направлення на ВЛК, проходити медичний огляд так само без ТЦК і, зрештою, якщо все складається, уже приходити в частину з документами і оформлятися. Побачимо, як швидко і наскільки дійсно масово ми зможемо впровадити цей механізм, але робота над цим уже ведеться. Проте, незважаючи на це прекрасне майбутнє, станом на сьогодні оформлення йде в ТЦК. Механізми оформлення теж різні, тому що рекрутинг – це контракт в першу чергу, мобілізація – це не контракт.
ТЦК беруть участь тільки в оформленні людини, яка вже заходить до них з рекомендаційним листом – письмовою згодою від конкретної військової частини на конкретну посаду.
Важливо. Наші рекрутери – цивільні люди, в них немає ні повноважень, ні можливості роздавати повістки. Перед відкриттям центру в Івано-Франківську була нарада, де були представники ТЦК і СП, ми підкреслили – вони це чудово розуміють, що в ЦНАПі, що навколо ЦНАПу повістки не роздають.
– Коли у людини є повістка, вона ще може скористатися послугами рекрутингового центру?
Є можливість прийти і пошукати собі частину. Тобто, рекрутуватися. Наявність повістки не впливає на ваш статус з нашої точки зору. Для нас ви так само цивільна особа. Ви можете йти вже в ТЦК не лише з повісткою, а й з рекомендаційним листом.
– Є кількісні показники, від яких ви відштовхуєтесь у роботі? Наприкалад, закрити певну кількість вакансій.
У нас була мета збільшити втричі, в порівнянні з кінцем 23-го року, кількість добровольців, тому що рекрутинг – це про добровольців. Ми будемо аналізувати, але у нас таке враження, що ми досягли цього показника. У нас є відносні плани, а не кількісні, тому що з ними складно зараз.
Складно спрогнозувати, коли і яка допомога нам надійде від партнерів, тому що це теж впливає на процес, бо люди розуміють, що є чим воювати. Словом, багато що впливає. Сказати, що до кінця року ми залучимо п’ять тисяч добровольців не хочеться, бо можна суттєво помилитися, як в одну так і іншу сторону.
– Але діяльність центрів рекрутингу вже виправдала очікування?
По-різному можна дивитись на цифри, тому що раніше статистика мобілізованих, які йшли по рекомендаційному не вважалася, як результат рекрутингу. Просто ніхто навіть не не рахував, скільки рекрутованих людей заходить по мобілізації. Зараз ці цифри починають моніторитися й бачимо, що насправді недарма ми оцей весь галас здійснили з приводу рекрутингу протягом останніх півроку. Тому що раніше про нього взагалі ніхто не говорив. Зараз це на слуху і це приносить свої результати. Кількість добровольців по контракту, яких мобілізовано, збільшилась суттєво.
– Який алгоритм для міст, які готові відкривати у себе рекрутингові центри?
На сайті Міністерства оборони є контакти, куди можна звернутися. На електронну пошту можна відправити запит, ми їх постійно відпрацьовуємо. Єдиний момент, якщо у населеному пункті 10 000 людей, то витрачати ресурс буде неправильно. Ми для себе аналізували, хоча б плюс-мінус 50 000 мешканців – є сенс його робити.
Електронна адреса для організаційних питань:
Читайте також: Вільний вибір служби: в Івано-Франківську відкрили перший рекрутинговий центр (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
