Поблизу Івано-Франківська живе людина, яка присвятила понад двадцять років свого життя збиранню та вирощуванню найрідкісніших рослин із найвіддаленіших куточків планети. Художник за освітою Олександр Варениця уже виростив, за його словами, мільйон дерев і продовжує втілювати масштабні природоохоронні проєкти. Йому вдалося створити одну з найбільш вражаючих ботанічних колекцій в Україні та суттєво урізноманітнити зелений фонд міста унікальними екземплярами.
Про свою любов до сосен, пророщування насіння та тисячні невдачі Олександр розповів Галці.
Покликання життя: від мистецтва до ботаніки
«Я людина, яка виростила мільйон дерев. Це кредо мого життя», — так характеризує себе Олександр Варениця.
Попри художню освіту, яку він здобув у Прикарпатському університеті за спеціальністю дизайнера та викладача, справжньою пристрастю його життя стали рослини, особливо рідкісні види сосен.
«Я не ботанік, тому що в мене освіта художня», — розповідає Олександр.
Захоплення рідкісними рослинами розпочалося 20 років тому, і сьогодні колекція вражає різноманіттям. Вона містить більшість із 120 видів сосен, що існують на планеті, а також безліч інших рідкісних екземплярів.
Від шишки до дерева: непростий шлях колекціонера
Олександр не просто колекціонує соснові шишки — він вирощує з них живі дерева.
«Мені залюбки попадаються шишки, які ще закриті, в яких є насінинки. Я їх відкриваю і ці насінинки пророщую», — ділиться ботанік-аматор.
Одним із його досягнень стало вирощування дерев із насіння гігантської шишки сосни культера:
«Ми змогли з найбільшої шишки сосни культера проростити насінинки, виростити достатньо великі дерева. І ми вже чотири оцих дерева посадили на території нашого міського озера».
Робота з насінням рідкісних рослин — непередбачуваний процес, що вимагає терпіння та наполегливості.
«Не можна запланувати, що воно зійде. В мене так багато насіння, але не можу сказати, що зможу виростити 100 000 дерев. Якщо вдасться хоча би 50% отримати урожаю з того, що задумано, це вже окей», — ділиться своїм досвідом Олександр.
Глобальна географія колекції: від Пакистану до Мексики
На особливу увагу заслуговують екземпляри, отримані з різних куточків світу. Олександр із захопленням розповідає історію здобуття насіння сосни Джерарда з Пакистану.
«В мене є сосна Джерарда. Вона рахується кедровою сосною. Я її насіння дістав з Пакистану. Це було настільки важко! Пакистан — це країна, де багато заборон, і навіть оплатити за продукцію напряму чи через Western Union неможливо, тому що система заблокована через наркотрафік і відмивання коштів. Пакистанці не йдуть на діалог так, як індуси наприклад. Вони замкнуті, менше спілкуються англійською».
Попри всі перешкоди, йому вдалося знайти посередників:
«Знайшов людину, яка оплатила це насіння і якимись шляхами передала через чотири країни. З 5 кг, поки дійшло, залишилось тільки 4 кг 200 г. Це хтось собі по трішки брав, пробував».
Неабиякі труднощі виникали і з отриманням насіння рідкісних сосен із Мексики.
«У Мексиці проростають найкрасивіші види сосен у цілому світі. З Мексики переслати насіння практично неможливо, тому що продаж насіння заборонений. У мене є дозволи, звичайно, але десь по дорозі воно може загубитися, затриматися, а чим довше насіння в дорозі, тим більше воно втрачає схожість».
Особливо Олександр пишається сосною Максі Мартінес:
«Коли я отримав цю сосну — вона класна, шикарна, блакитного кольору, дуже рідкісна. Її мають тільки колекціонери. На жаль, вона не зимує в нашому кліматі поки що. Через глобальне потепління, можливо, скоро зможемо вирощувати і цю сосну, і ананаси з бананами замість яблук», — жартує він.
Перлини колекції: тисячолітні дерева та унікальні екземпляри
Серед найцінніших екземплярів колекції — сосна остиста, вік якої може сягати кількох тисячоліть.
«Ця сосна живе до 5000 років. Екземпляр, який живий і налічує близько 5000 років, уявіть собі! Місце знаходження її засекречене. Вона знаходиться в Каліфорнії, на високогір’ї, і росте на висоті 4000 м над рівнем моря».
Колекція також включає китайську юнанську сосну.
«Юнанська — це з Китаю, з провінції Юнань. У мене всього двохрічний саджанець. Але хвоя оцієї рослини досягне 40 см! І саме характерне, що вони мають багато приростів збоку. Тепер уявіть, якщо ця рослина велика, з хвоєю 40 см з однієї та другої сторони — це буде такий фонтан!»
Окрім сосен, Олександр також захоплюється японськими кленами.
«Японські клени чудові. Вони всі мають інше забарвлення, відтінки. І що характерно, я їх вирощую з насінинки. І ніколи не знаєш, яка виросте рослина з цього насіння. От як тоді сорти нові з’являються: висівають насінинки, потім вибирають з тисяч одну рослину і потім її розмножують за допомогою живцювання або прищеплювання».
Освітня діяльність: інновації для різних вікових груп
Окрім колекціонування, Олександр приділяє багато уваги просвітницькій діяльності. Він розробив спеціальні методики для роботи з дітьми різного віку.
«Я відвідую школи, університети, і ми читаємо лекції про рідкісні рослини. Я беру з собою шишки, деревцятка і показую — особливо молоді, починаючи навіть з ясельної групи садка», — розповідає ентузіаст.
Для наймолодших дітей Олександр створює спеціальні адаптовані програми.
«Недавно робили урок для середньої групи садочка. Нам було дуже важко це зробити, бо ці дітки ще не вміють рахувати. І нам було важко пояснити, що гінкго білоба — це дерево рідкісне, воно має 150 млн років. Вони ж не розуміють це. І ми використовували анімацію. Гінкго білоба асоціювали з динозавриками, тому що вони десь пересікалися приблизно».
Результат такого нестандартного підходу перевершив очікування.
«В період цієї лекції в мене був практикант з інституту мистецтв. І він навіть зробив анімований фільм, де використав мультяшних персонажів. І діткам дуже класно зайшло».
Для старших учнів Олександр використовує інші методи.
«Це візуальні методи. Я приношу шишку, і перше враження, відразу, коли приходжу: “Вау, це не може бути”. І тоді вже з’являється зацікавленість, задають запитання. Я даю листочки цих рослинок, насінинки показую, обов’язково при кожній зустрічі залишаю сюрпризи, подарунки».
Особливості сприйняття рослинного світу різними віковими групами
Олександр Сергійович помічає різницю в сприйнятті його розповідей дітьми різного віку.
«Дуже вражає зацікавленість, але не все так однаково. Якщо діти першого-п’ятого класу сприймають з задоволенням, то восьмикласники, дев’ятикласники вже не дуже, в них вже інше в голові».
Проте він залишається оптимістом.
«Але все ж є надія. Навіть якщо молодь навчається в університеті, не кожен вийде фахівцем і продовжуватиме свою діяльність. Але зі всієї групи обов’язково знайдуться два-три майбутніх фахівця, які будуть впевнено працювати і доб’ються успіхів. Я розумію, що з 20 учнів одного класу не всі зацікавляться, але принаймні, якщо це буде одна особа — це буде теж дуже класно».
Масштабний проєкт: відновлення європейської сосни в Карпатах
Один із найбільших проєктів Олександра — відновлення популяції європейської сосни в Карпатах.
«Найбільший наш проєкт, який вже для дорослої аудиторії — це проєкт по відновленню європейської сосни. Вона проростає в Карпатах на високогір’ї, особливо в Горганах. І вона дуже вразлива, важко проростає, надзвичайно повільно росте, і є десятки факторів, які стримують її розповсюдження. Особливо людський фактор».
До повномасштабного вторгнення Олександр із однодумцями планував масштабну акцію.
«Ми планували зібрати ентузіастів, туристів, зацікавлених осіб, вийти на високогір’я Горганів, де масова посадка сосен є. Вони вже продуктивні, мають шишки. Ми планували зібрати шишки, знести вниз, переробити насіння. І планували якусь певну частинку кожній області України віддати, щоб вони виростили».
Особливість цього проєкту — тривалість вирощування дерев.
«А вирощувати потрібно п’ять років, уявіть собі. Надзвичайно повільний ріст цієї рослинки».
Незважаючи на труднощі, пов’язані з війною, проєкт розвивається.
«Ми не втрачаємо надії, вже певний крок зробили. Дуже багато людей долучились. І враховуючи те, що урожай цієї сосни припадає раз на п’ять років, такий хороший, потужний — і нарешті минулого року ми отримали дуже якісний матеріал, насінинки. Я вже висіяв і тепер бачу перші сходи».
Озеленення Івано-Франківська: більше хвойних для здоров’я мешканців
Ще один важливий проєкт, який реалізує Олександр — збільшення кількості хвойних насаджень в Івано-Франківську.
«Ми живемо у зоні, де похмура погода десь півроку на рік. Це коли дерева скинули листя, коли похмуро, коли дощ, сіра погода. І людині бракує кольору».
Він підкреслює недостатню кількість хвойних дерев у місті.
«Я можу навіть на руці порахувати кількість сосен, які висаджені. Наскільки це мало для Івано-Франківська! І ми розуміємо, що оці дерева не тільки красиві, а вони ще корисні. Ці фітонциди позитивно впливають на людину, вони дуже потрібні, як молодим людям, так і літнім».
Олександр сподівається привернути увагу міської влади до проблеми оновлення парків.
«За приклад ми взяли парк Молодіжний, який в катастрофічному вигляді зараз. На жаль, ростуть хворі тополі, які уражені омелою, це ракове захворювання. Ці величезні тополі можуть просто скинути гілку, впасти і пошкодити чи поранити людину».
Цілющі властивості хвойних: природна аптека в міському середовищі
Особливу увагу Олександр приділяє корисним властивостям сосен та інших хвойних дерев.
«Для мене в житті найбільшу роль серед всіх рослин відіграє сосна. Навіть не знаю, чому закохався в неї. Тому що вона дуже красива. Я бачив багато красивих шишок, як вони гарно ростуть на дереві».
Він наводить вражаючі факти про цілющі властивості цих дерев.
«Розумію цінність сосен, тому що вони виділяють дуже багато фітонцидів, які вбивають погані бактерії. Для прикладу, в період Другої світової війни хірурги проводили операції в сосновому лісі без жодних антибіотиків і антисептиків. Це були просто стерильні операції завдяки соснам, які виділяють фітонциди».
Про цілющий ефект сосен Олександр знає не тільки з теорії, але й з власного досвіду.
«Навіть бували випадки, коли напроти моєї ділянки заходять люди і кажуть: “О, у вас таке повітря свіже”. Я кажу: “Та не може бути, ми ж напроти живемо”. А насправді я це не помічаю, коли живу тут. А люди, які приходять, помічають цю відмінність».
Багатство рідкісних рослин Івано-Франківщини
На запитання про рідкісні рослини нашої області Олександр передусім згадує гінкго білобу.
«В нас в Івано-Франківську росте величезна гінкго білоба, яка є дуже-дуже давньою. Ну, десь, я так гадаю, що їй 150 років. Гінкго білоба — цій рослині близько 150 млн років, можливо, і ще більше. І воно дуже класне, красиве. Листя характерне, дволопатеве воно називається, воно такої форми цікавої».
Серед інших помітних дерев Олександр згадує акацію, яка виграла конкурс у Івано-Франківську як багатовікове дерево. Розповідає він і про цембру — сосну європейську, що занесена до Червоної книги України.
«Ми її вирощуємо тільки за тими планами, що ми її будемо розповсюджувати. Тобто самий продаж цих рослин заборонений, звісно, законом, але ми переслідуємо іншу мету в тому, щоб таких чудових було якомога більше».
Проблеми неконтрольованого озеленення
Олександр вказує на проблеми непрофесійного підходу до озеленення. Він критично оцінює стихійні ініціативи з висаджування дерев.
«Дуже шкода, що проводять зараз такі набіги, скажемо так, що ініціативні групки людей висаджують якийсь непотріб. От у нас була така, ще до війни, акція “Висадимо мільйон дерев”, здається, за рік, чи як це було, чи за день. Ну, я дякую Богу, що вона не здійснилася».
За словами Олександра, такі масштабні акції часто проводяться без фахового підходу.
«Уявіть собі, оце от взяти людину, яка хоче посадити дерево. Де ти це дерево візьмеш? – Викопаю в лісі. Де ти його будеш садити? – Та десь тут на галявині, де побачу, де є місце. Ну, десь так це виглядало, бо координаторів не було толкових».
Зміни у флорі Івано-Франківська за останні десятиліття
На питання про зміни у флорі Івано-Франківська за останні 20 років Олександр відповідає різко:
«Абсолютно, ніяк не змінилася. В гіршу сторону. Те, що ви бачите оці дерева якісь красиві, у вигляді бансай чи нівакі – це все тільки завдяки ентузіастам або приватним організаціям».
Він критикує державний підхід до озеленення:
«Я так вбачаю, що держава не слідує ось цим тенденціям здорового способу життя і перспективі, скажем так. Тому що ці дерева досить перспективні. Наприклад сосна скидає хвою десь раз в три роки в середньому. Уявіть собі, скільки можна заощадити коштів у догляді. Це ж не буде листя, не потрібно збирати, не потрібно людей залучати і тому подібне».
Міжнародна співпраця та обмін досвідом
Олександр активно співпрацює з колегами з усього світу.
«Ми спілкуємося зі всім світом з ентузіастами. До мене навіть часто приїжджають сюди спеціалісти з закордону, і з Німеччини я спілкуюсь і в тому числі з цим Асіфом з Пакистану, і з мексиканцями ми спілкуємося».
Він з повагою ставиться до закордонних колег:
«Науковці — це спеціалісти, ботаніки, професіонали. Вони для мене вчителі, фактично, бо я багато, на жаль, не знаю і навчаюсь у них. Ми передаємо насінний матеріал, якісь гілочки один одному передаємо, прищеплюємо, потім хизуємося досвідом або навпаки».
Хоча конкретних спільних програм наразі немає, Олександр сподівається на їх розвиток після перемоги України:
«Зараз не на часі, принаймні всі цілі спрямовані на перемогу, і тому ми в очікуванні, але я розумію, що коли от настане такий час, ми зможемо вже нарешті думати про наступне покоління, завтрашній день».
Поради початківцям
Почитаючим ботанікам Олександр радить насамперед бути наполегливими:
«Насамперед не розчаровуватися в першій невдачі чи в другій, чи в третій. В мене таких невдач є дуже багато, можливо, 1000».
Він наводить конкретний приклад зі свого досвіду:
«Для прикладу, я вирощую магнолію Чімпака з Індії. Уже, мабуть, років п’ять чи шість. І жодної позитивної спроби в мене не було. Але я все рівно потратив десь приблизно 2000 доларів на насіння. І кожний раз собі кажу: “Все, я більше не буду після невдалої спроби ще раз купляти”. І що ви думаєте? Цього року знову купив. Я не здамся. Я мушу виростити цю красуню».
Олександр використовує різні методи вирощування цієї вибагливої рослини. Він пробує різні субстрати, періоди стратифікації, різні температурні режими, але поки що успіху не досягнув. Однак ентузіаст не втрачає надії і продовжує свої спроби.
Зелена спадщина для Івано-Франківська
До слова, саме завдяки зусиллям Олександра та його однодумців міський парк біля центрального озера поповнився унікальними рослинами:
«Зараз ми висадили на території парку, території центрального озера, понад 30 видів рідкісних рослин. Це дуже багато. Звісно, вони ще трішки маленькі, підростають, але ще трохи — і ми вже можемо похизуватися кількома видами».
Для безпеки унікальних рослин вони поки що не встановлюють інформаційні таблички:
«Ці насінинки, які ми дуже важко дістаємо, це рідкісні культури, такі як сосна культера або струбіформіс, який проростає в нашому парку вже. Вони дуже рідкісні і дуже цінні, і навіть будучи зараз висотою 3 м, ми ще не ставимо на них назви. Це тільки за для того, щоб уникнути вандалізму».
Щоб поділитися своєю пристрастю до рідкісних рослин і підтримати свої масштабні проєкти, Олександр створив власний інтернет-магазин. Тут ентузіасти можуть придбати насіння різних дерев і кущів, добрива, інструменти та все попутнє.
ФОТО ТИЖНЯ
