У Чорнобильській зоні мешкають бурі ведмеді

Після ста років відсутності до Чорнобиля повернулися ведмеді. Їх помітили вчені, які досліджують вплив радіації на тварин у зоні відчуження. 

Науковці показали перші фотографії, які свідчать про те, що до Чорнобильської зони відчуження повернулися бурі ведмеді. Зображення були отримані за допомогою фотопасток, повідомляє ВВС.

Бурих ведмедів не бачили у цьому районі більше ста років, хоча час від часу з’являлися ознаки їхньої можливої присутності.

“Наш український колега Сергій Гащак встановив кілька фотопасток, щоб зрозуміти, що ж відбувається з дикою природою в зоні відчуження”, – пояснює керівник проекту Майк Вуд із Салфордського університету.

Саме на знімках, отриманих за допомогою однією з таких камер в жовтні, видно бурого ведмедя.

“До цього робили припущення, що бурі ведмеді живуть у цьому районі, проте, наскільки нам відомо, нікому до цього не вдавалося отримати докази їхньої присутності”, – говорить професор Вуд.

Згідно з теорією дослідників, тварини повинні були відреагувати на евакуацію людей з Чорнобиля, а значить і пов’язаних з ними ризиків. Крім того, за припущенням учених, звички тварин могли змінитися і через саме забруднення.

Дослідники виходять з того, що тварини взаємодіють із навколишнім середовищем по-різному. У різних видів свої переваги: багато хто прагне бути ближче до річки, інші, навпаки, живуть у гущавині лісу.

Вчені намагаються зрозуміти, як забруднення змінило переваги тварин у їжі і середовищі існування.

Після вибуху у квітні 1986 року, який вважається найбільшою у світі аварією на АЕС, понад 110 тисяч осіб були переселені зі своїх будинків за межі 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.

Упродовж наступних років це місце стало найважливішим джерелом інформації для наукових досліджень про наслідки радіоактивного забруднення.

Команда професора Вуда вивчає, як “знизити непевність в оцінці ризиків для людини і тварин, пов’язаних із впливом радіації, і прибрати непотрібний консерватизм під час розрахунку ризиків”.

До аварії в теперішній зоні відчуження проживали близько 120 тисяч осіб.

Щоб отримати уявлення про тварин, що зустрічаються у зоні відчуження, команда розділила досліджувану зону на три райони: високого, середнього та низького забруднення.

У цих районах встановили 84 камери. З них – по 14 постійних камер у кожному районі.

“Багато районів у зоні відчуження вже зовсім заросли. Якщо не прибрати траву, ви, наприклад, ніколи не побачите, як повз пробігають зайці або лисиці”, – розповідає професор Вуд.

Професор Вуд і команда дослідників будуть продовжувати працювати з фотопастками до кінця 2015 року.

“Після того, як ми закінчимо досліджувати, які тварини і в якій кількості живуть у зоні відчуження, ми зможемо вибрати один окремий вид для спостережень і розпочнемо вилов тварин. Ми одягнемо нашийники з GPS-сигналом на цих тварин, а також вимірювальну техніку, щоб ми могли відслідковувати їхнє переміщення по зоні відчуження протягом року і заміряти рівень радіації”, – розповідає вчений.

Вчені сподіваються, що у такий спосіб зможуть перевірити на місцевості свої моделі, які показують, як впливає той чи інший рівень радіаційного зараження місцевості на живі організми.