Виставку «Кобзарів» представили на презентації сучасної української книжкової продукції місцевих видавництв та авторів «Сторінками української книги».
Тридцять п’ять примірників Кобзаревих віршів запропонував оглянути відвідувачам Фортечної галереї «Бастіон» місцевий колекціонер Григорій Дутчак. Чоловік розповідає: ще у зовсім юному віці став свідком спалення книг. Йому пощастило врятувати від вогню лише «Кобзар», відтоді поетичне пророче слово залишило помітний слід у долі прикарпатця. Колекціонер зібрав понад 180 книг, які привозив звідусіль та приймав у подарунок від родичів і друзів. Нині продемонстрував всім бажаючим репринтні видання 1840, 1843 років, книжкові екземпляри 1910, 1960 років, заборонені «Кобзарі», переклади російською, білоруською, латвійською, польською, румунською та англійською мовами.
«Я аналізував творчість Шевченка з точки зору права, бо є юристом за фахом, – поділився Григорій Дутчак. – Завжди намагався бути у Шевченківських місцях, більшість з них відвідав. Вважаю, що «Кобзар» дає можливість усвідомити, хто ми є. Трагедія в тому, що у роки незалежності України ми не приділяли належної уваги вивченню рідної мови та літератури, як наслідок – те, що маємо, особливо на Донбасі й у Криму».
Колекціонує «Кобзарі» й екс-народний депутат України Роман Ткач. Колись друзі подарували йому книгу 1915 року видання, з того часу й почалося захоплення. Сьогодні іванофранківець показав Шевченкову книгу, видану в 1919 році, коли за неї «могли спокійно розстріляти». Розповів про видання, ілюстроване видатним українським художником Василем Седлярем у 1931 році.
«У 1935 році художника арештували і у 1937-му за цей «Кобзар» його розстріляли як ворога народу, – зауважував Роман Ткач. – Слава Богу, що в 2009 році Києво-Могилянська Академія видала новий «Кобзар» з ілюстраціями Василя Седляра».
Родзинками колекції стали брошура з картинами Шевченка, кишенькове видання, книга Львівського видавництва, датована 1942 роком, повоєнний «Кобзар».
ФОТО ТИЖНЯ
