У франківській “Трембіті” планують відновити автентичний ґонт, дерев’яні вікна та двері: що буде з будівлею (ФОТО)
Велика дерев’яна споруда біля верхнього озера у парку Шевченка — знайома багатьом франківцям. Хтось пам’ятає її як колишній кінотеатр «Трембіта», хтось знає як приміщення, де свого часу працювали туристичні та гуманітарні організації. Та мало хто сьогодні може уявити, якою будівля була на початку своєї історії — з дерев’яним ґонтом на даху, високими вікнами та великим відкритим внутрішнім простором.
За десятиліття споруда змінила не лише призначення, а й зовнішній вигляд. Металевий дах прийшов на зміну дерев’яному покриттю, автентичні вікна переробили, а просторе приміщення поділили на окремі кабінети. Тепер власники хочуть повернути пам’ятці частину її первісних рис. У планах — реставрація фасадів, відновлення дерев’яних вікон і дверей та пошук нового призначення для будівлі. Один із варіантів — ресторан із традиційною українською кухнею.
«Галка» повернулася до історії «Трембіти», поспілкувалася з представником власників Павлом Бородайком, оглянула приміщення та з’ясувала, що вже вдалося зробити, які роботи попереду і чому відновити первісний вигляд будівлі не так просто.
Від виставкового павільйону до кінотеатру
Сьогодні «Трембіта» стоїть дещо осторонь основних паркових маршрутів, але колись ця споруда мала зовсім інше призначення. Її звели як головний павільйон обласної сільськогосподарської виставки. Будівництво датують 1950-ми роками, хоча точна дата залишається предметом досліджень: одні джерела вказують 1950 рік, інші — 1955-й.
Над проєктом працював Іван Боднарук — який на той час був головним архітектором Станіславова. Будівлю споруджували гуцульські майстри, використовуючи традиційні дерев’яні конструкції.

Фото з книги Зеновія Соколовського. Архітектори радянського Івано-Франківська. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014. Покращене за допомогою ШІ
У парку тоді проводили сільськогосподарські виставки. Тут були окремі павільйони тваринництва, рослинництва та інших напрямків. А дерев’яна споруда біля озера була головною.
«Це був саме головний павільйон виставки. Тоді над проєктом працював Іван Боднарук. Ми шукали первинний проєкт, креслення, ескізи, але поки що, на жаль, їх не знайшли. Було б дуже цікаво побачити, якою архітектор спочатку задумував цю будівлю», — розповідає Павло Бородайко.

Після 1956 року сільськогосподарські виставки припинили проводити. Тож головний павільйон проіснував у такому статусі відносно недовго. Наприкінці 1950-х років його пристосували під літній кінотеатр «Трембіта».
Однак і кінотеатр не став остаточним призначенням споруди. Після припинення його роботи, 19 жовтня 1972 року, міськвиконком ухвалив передати приміщення обласній раді з туризму та екскурсій. Тут планували облаштувати клуб туристів, бюро подорожей та екскурсій, а також пункт прокату спорядження. Згодом у будівлі працювало ЗАТ «Івано-Франківськтурист» (ред. Рішення не розміщено у відкритих онлайн-базах, оскільки архівні документи виконавчих комітетів радянського періоду зберігаються в паперовому вигляді у державних та міських архівах).
Саме в цей період її внутрішній простір почав змінюватися. Велике приміщення поділили на кабінети, встановили перегородки, частину стін обшили пластиковою вагонкою, а стелі опустили. Змінився й фасад: замість дерев’яного ґонту з’явилася металева покрівля, вікна переробили, а дерев’яні двері замінили пластиковими.
У 2011 році будівля перейшла у приватну власність родини місцевих підприємців Світлани та Костянтина Бородайків. Відтоді її використовували для різних потреб. Тут діяла обласна організація Товариства Червоного Хреста України, працювали інші організації, а після початку повномасштабного вторгнення певний час був волонтерський склад.

Фото з архівної сторінки обласної організації Червоного Хреста.
Що знайшли під час розчищення будівлі
Навесні 2026 року франківці помітили біля «Трембіти» складені дошки та інші будівельні матеріали. Тоді «Галка» вже розповідала, що відбувається з дерев’яною спорудою. Протягом року з приміщення вивозили сміття, демонтували зруйновану дерев’яну підлогу, стару систему опалення, пластикову вагонку та перегородки між кабінетами. За словами Павла Бородайка, прибирали передусім те, що не було частиною несучих конструкцій і з’явилося вже під час пізнішої експлуатації будівлі.

Під час огляду всередині добре помітно, наскільки різними були етапи її використання. За переробленими конструкціями відкриваються старі дерев’яні елементи. Деякі віконні прорізи досі зберігають сліди попередніх змін, а в окремих місцях можна побачити, як колись виглядали конструкції до перебудов.
Водночас час не пошкодував і саму деревину. Особливо проблемною виявилася частина стіни, яка постійно перебуває в затінку.
«Коли ми розібрали перегородки та почали детальніше оглядати конструкції, запросили спеціалістів. Вони побачили, що є фрагменти, які вже дуже пошкоджені. Тут місцями можна рукою пройти наскрізь, тому що ця стіна постійно затінена, сонце на неї не потрапляє. Є багато ділянок, які потрібно відновлювати», — розповідає Бородайко.
Тож просто прибрати приміщення та повернути йому охайний вигляд недостатньо. Перед власниками стоїть складніше завдання — зберегти стару дерев’яну конструкцію, водночас замінивши ті її частини, які вже не підлягають відновленню.
Як хочуть повернути будівлі первісний вигляд
«Трембіта» має статус пам’ятки архітектури місцевого значення та внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Тому власники наголошують, що не планують демонтувати споруду чи змінювати її архітектуру. Мова йде саме про реставрацію.
Для цього вони ще з 2018 року співпрацюють із львівським державним підприємством «Укрзахідпроектреставрація». Фахівці провели обміри, дослідили стан будівлі, зафіксували її конструкції на кресленнях і розробили робочий проєкт реставрації фасадів.
Павло Бородайко пояснює, що основна цінність пам’ятки — її зовнішня архітектура, зокрема об’ємно-просторова композиція, форма та пропорції основних частин павільйону.
«Ми не плануємо нічого демонтувати, тому що це пам’ятка. Наші наміри — саме реставрація, а не реконструкція. Основне завдання — максимально зберегти автентичність зовнішнього вигляду. Внутрішній простір можна пристосовувати під різні потреби, але зовнішню архітектуру потрібно зберегти», — каже він.

За рекомендаціями фахівців, власники планують зосередитися на трьох основних напрямках: відновити покрівлю, повернути автентичні вікна та двері й замінити аварійні ділянки дерев’яних конструкцій.
Найперше хочуть повернути на дах дерев’яний ґонт, який був там від початку. Нині споруда має металеве покриття. Власники вже спілкувалися з майстрами, які працюють із дерев’яною покрівлею, однак визнають, що знайти фахівців, здатних виконати роботу за традиційною технологією, непросто.
«Ґонт — це дуже специфічна річ. Ми зв’язувалися з майстрами, але зараз його часто використовують як декоративне покриття, а не як повноцінний захист від води. Тієї технології, коли його робили так, щоб дах не протікав, сьогодні майже ніхто не дотримується. Тому з цим питанням ще потрібно розбиратися», — пояснює Бородайко.

Не менш складна історія — з вікнами. Під час дослідження будівлі вдалося знайти старі фотографії, які допомогли зрозуміти, як вони виглядали спочатку.
Виявилося, що первісні вікна були високими, витягнутими, майже від кам’яного фундаменту до верхньої частини стіни. Згодом їхню форму змінили: частину прорізів розширили, інші заклали або переробили.
«Ми знайшли фотографію, на якій видно, якими були ці вікна. Оці квадратні — це вже пізніші зміни. Спочатку вони були іншої форми, значно вищі. Ми хочемо з’ясувати, чи є можливість повернути їхній первісний вигляд. Але якщо відновлювати старі віконні прорізи, доведеться працювати й із дерев’яними брусами. Тому тут усе потрібно робити разом із реставраторами», — розповідає представник власників.
Також планують повернути дерев’яні двері. Частину змін, які відбулися з будівлею за десятиліття, можна простежити саме за старими фотографіями. Власники хочуть максимально використати ці матеріали, щоб не відтворювати архітектуру на власний розсуд, а спиратися на історичні свідчення та дослідження.
Окремо фахівці мають визначити, які дерев’яні елементи ще можна зберегти, а які доведеться замінити. Зокрема, це стосується пошкоджених напівбрусів на затіненій стороні павільйону.

Судові суперечки навколо «Трембіти»
Історія будівлі супроводжувалася не лише змінами власників та призначення, а й кількома судовими справами.
У жовтні 2023 року Світлана Бородайко звернулася до суду з вимогою виключити колишній кінотеатр із переліку пам’яток архітектури місцевого значення. Позов стосувався рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 19 вересня 1989 року, яким споруду внесли до відповідного переліку. Власниця просила визнати це рішення незаконним у частині, що стосується «Трембіти».
Втім, 5 грудня того ж року Івано-Франківський окружний адміністративний суд залишив позов Світлани Бородайко без розгляду. Таке рішення ухвалили після відповідного клопотання адвокатки позивачки. Тобто суд не розглядав по суті вимогу про виключення будівлі з переліку пам’яток.
У лютому 2025 року прокуратура розпочала ще один судовий процес, цього разу вже з метою захисту самої пам’ятки. Вона звернулася до суду, щоб зобов’язати співвласників «Трембіти» укласти охоронний договір.
Окремо виникла суперечка щодо землі біля будівлі. У вересні 2025 року Господарський суд Івано-Франківської області відмовив Світлані Бородайко та приватному підприємству «Прикарпаттурист» у вимозі визнати укладеним договір сервітутного користування земельною ділянкою площею 0,1505 гектара. Йшлося про частину більшої території, яка перебуває у постійному користуванні комунального підприємства «Центр розвитку міста та рекреації» та є комунальною власністю міської ради.
У травні 2026 року суд нарешті зобов’язав співвласників будівлі укласти охоронний договір.

Чому реставрацію не почнуть одразу
Попри наявність робочого проєкту, перейти безпосередньо до реставрації власники не можуть. Оскільки будівля має статус пам’ятки, перед початком робіт потрібно отримати погодження відповідних органів охорони культурної спадщини.
За словами Бородайка, власники вже розпочали цей процес і планують звертатися за дозволами на заміну покрівлі та вікон.
Водночас конкретних термінів початку та завершення робіт поки не називають. Окрім погоджень, потрібно знайти майстрів, які зможуть працювати з традиційними матеріалами та дотримуватися реставраційних вимог.
«Зараз ми не хочемо прив’язуватися до конкретних термінів і щось обіцяти, щоб потім не виявилося, що ми не можемо цього виконати. Є документація, є наміри, ми працюємо над цим. Але попереду ще погодження та пошук майстрів», — каже представник власників.

Яким може бути нове життя «Трембіти»
Відновити дах, вікна та фасад — лише частина задуму. Після реставрації власники хочуть, щоб будівля знову стала місцем, куди люди приходитимуть не лише подивитися на архітектуру, а й проводити час.
Оскільки «Трембіта» розташована в парку, її майбутнє призначення має відповідати рекреаційному характеру місцевості.
Як приклад наводять ресторан «Гуцульщина» в Яремче — ще одну дерев’яну споруду, спроєктовану Іваном Боднаруком. Її звели у 1956 році біля водоспаду Пробій. У цьому випадку власникам імпонує не лише архітектура, а й сама концепція закладу, де традиційний дерев’яний інтер’єр поєднується з гуцульською кухнею.

«Коли думаємо над тим, якою може стати “Трембіта” після реставрації, нам подобається приклад ресторану “Гуцульщина” в Яремче. Цю дерев’яну будівлю біля водоспаду Пробій Іван Боднарук спроєктував 1956 року, через рік після спорудження виставкового павільйону в тодішньому Станіславі. У яремській “Гуцульщині” нам подобається, як традиційна дерев’яна архітектура поєднується з гуцульською кухнею. У Франківську є ресторани японської, італійської та багатьох інших кухонь. Традиційну гуцульську кухню у місті зустрінеш значно рідше. Саме такий заклад ми хотіли б бачити у відновленій “Трембіті”», — говорить Бородайко.
Остаточного рішення щодо майбутнього орендаря наразі немає. Власники кажуть, що приміщення має спершу пройти реставрацію та бути приведене до належного стану. Лише після цього можна буде говорити про конкретні пропозиції та формат закладу.
«Ми хочемо, щоб будівля мала економічну й фінансову виправданість. Щоб це не було лише місцем, на утримання якого ми постійно витрачаємо кошти, а щоб воно могло функціонувати й приносити користь. Але спочатку потрібно довести приміщення до відповідного стану», — пояснює Павло Бородайко.
Читайте також:
- “Не відходимо від обіцянок”: що відбувається з колишнім кінотеатром “Космос” (ФОТО)
- “Знімаємо старі елементи облаштування, робимо демонтаж”: у Франківську стартувала реконструкція кінотеатру “Космос” (ФОТО)
- “Це суто косметичний ремонт”: власники пояснили, що відбувається з дерев’яною будівлею колишнього кінотеатру “Трембіта” (ФОТО)
